Як три міністри екології знищували галузь поводження з радіоактивними відходами в Україні

Більшість нашого населення мало що чула про існування галузі з поводження з радіоактивними відходами (РАВ) в Україні. І тим більше про національного оператора з поводження з РАВ — держкорпорацію «Українське державне об'єднання «Радон».

Метою створення цієї держкорпорації було виконання Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами на 2008–2017 роки, затвердженої законом України від 17 вересня 2008 року №516-VI.

2018 року завдання щодо поводження з радіоактивними відходами нікуди не поділися, їх стало тільки більше (док.1). Так звані буферні сховища РАВ на АЕС України переповнені, наближалося до критичного становище із переробкою та захороненням рідких радіоактивних відходів як на Чорнобильській атомній електростанції, так і на інших АЕС, на деяких АЕС накопичилися «нестандартні/аварійні» РАВ. Несподівано збудилася НАЕК «Енергоатом» із вимогами побудувати сховище для осклованих ВАВ (високоактивних відходів) у рекордні для таких обсягів терміни. Своєю чергою, спецкомбінати «Радон» перебувають в аварійному стані, й накопичені на них РАВ конче потрібно якнайшвидше перевезти до нових сховищ у Чорнобильській зоні відчуження тощо. Але Мінекології — орган, що відповідає згідно з пунктом 1 статті 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» за формування і реалізацію державної політики, вирішило, що розробляти проєкт закону України «Про загальнодержавну цільову екологічну програму на 2018–2027 роки» не потрібно. До чого всі ці документи, в яких чітко прописано завдання, результати, терміни реалізації та відповідальні, якщо можна обмежитися «вирішенням питання» про Порядок використання грошей Державного фонду поводження з РАВ, який справно наповнюється протягом багатьох років за рахунок екологічного податку НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до Порядку використання коштів Державного фонду поводження з РАВ, головним розпорядником грошей цього фонду визначено Держагентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ). І ні Кабінет міністрів України, ні народних депутатів України, ні правоохоронні органи зовсім не збентежило, що, на відміну від попереднього Порядку використання грошей Фонду РАВ, новим порядком було передбачено загальні напрями робіт з поводження з РАВ без визначення пріоритетів, граничних вартостей і термінів виконання конкретних заходів.

У 2019 році Мінекології разом із ДАЗВ вирішили усунути єдину ще існуючу перешкоду в «освоєнні» грошей фонду — ліквідувати держкорпорацію «Українське державне об'єднання «Радон». Ключова причина полягала в тому, що ДК «Радон» було створено ще постановою Ради міністрів УРСР від 21 грудня 1990 року №377, правонаступником якої є Кабінет міністрів України. У ДАЗВ були лише повноваження здійснювати контроль над діяльністю держкорпорації відповідно до розпорядження КМУ від 14 вересня 2011 року №878. Рішали сфабрикували розпорядження КМУ про ліквідацію держкорпорації та цинічно додали «обґрунтування» про щорічну економію 50 млн грн за рахунок «оптимізації структури».

Чи справді оптимізували структуру і ДАЗВ проявило себе в ролі ефективного керівника держпідприємствами? Ні.

Чи справді була економія 50 млн грн на рік? Ні.

Відтоді жодного нового об'єкта з поводження з РАВ у зоні відчуження створено не було, аварійний стан сховищ спецкомбінатів колишньої держкорпорації не змінився. Будівництво сховища для осклованих високоактивних відходів, що повертаються з РФ, так і не почалося. Але бюджет будівництва зріс із 2,812 млрд грн до 3,843 млрд при зменшенні обсягів зони зберігання вдвічі (док.2). Та що там будівництво, навіть самого тендера провести не можуть.

У субкультурі рішал і фунтів у людей повністю руйнується здатність методологічного мислення, і всі їхні бажання зводяться до двох: як всидіти на посади і як створити проблеми, щоб за їх рішення «занесли».

2018 року нашій команді вдалося завершити проведення розпочатих ще 2015-го «гарячих» випробувань унікального (за початковим проєктом) у Європі об'єкта, побудованого за гроші міжнародних донорів — в основному уряду Великої Британії. Це Централізоване сховище відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСВДІВ).

Джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) використовуються в різноманітних галузях промисловості, науці, медицині й Збройних силах. Ці маленькі, іноді розміром з фалангу людського пальця, залізячки становлять величезну небезпеку для всього живого. Досить одній такій залізячці опинитися десь у місці масового скупчення людей, наприклад, у торговельному центрі, як уже через кілька років у місті, де розташовано цей торговельний центр, дуже зросте кількість випадків онкозахворювань.

Під час проведених «гарячих випробувань» було зафіксовано недоліки, без усунення яких сховище не є безпечним (док.3). Причини появи цих вад також встановлено: кількаразове внесення змін у початковий проєкт на шкоду критеріям безпеки з метою максимізації прибутку для підрядників.

Разом зі звітом про завершення «гарячих випробувань» держкорпорація «Радон» розробила, погодила з Держатомрегулювання й передала до ДАЗВ «Перелік першочергових робіт з усунення недоліків (дефіцитів біологічного захисту персоналу сховища), виявлених під час проведення гарячих випробувань ЦСВДІВ» (док. 4). Із 2019 року жодного пункту цього документа не виконано.

Але ДАЗВ ігнорує не тільки проблеми поводження з радіоактивними відходами, а й питання зняття з експлуатації ЧАЕС.

Наприклад, Ігналінська АЕС, яка розташована в Литві, — це ідентична Чорнобильській АЕС станція. Але темпи зняття її з експлуатації не можна порівняти з тим, що відбувається на ЧАЕС. Ще 2018 року під час візиту в Sellafield на півночі Англії наша команда  підготувала  пропозиції з професійного аудиту 1-3 енергоблоків ЧАЕС і реалізації нової програми зняття з експлуатації. Але Мінприроди їх проігнорувало.

Щороку потрібно оплачувати електрички, харчування, зарплати і оздоровлення більш ніж 2,4 тис. Співробітників ЧАЕС. І щороку виникає питання про дефіцит зарплатного фонду на ЧАЕС. Дійсно, гроші на зняття ЧАЕС з експлуатації краще проїдати.

2009 року за гроші міжнародної фінансової допомоги було побудовано об'єкти для переробки рідких і твердих радіоактивних відходів, одержаних у результаті зняття ЧАЕС із експлуатації. Але запрацювали ці об'єкти тільки в 2019-му.

Тепер стає зрозумілим, чому ліквідували ДК «Радон» і чому вже втретє поспіль не можуть провести тендер на 3,8 млрд грн на будівництво сховища для осклованих відходів, доцільність будівництва якого нам нав’язують. Адже єдиним аргументом названо зобов'язання НАЕК «Енергоатом» перед резидентом РФ ФДУП «ВО «Маяк». Резидентові РФ «Маяк» у зв'язку із закриттям 2022 року заводу з осклування високоактивних відходів треба терміново звільнити сховище. Хіба можна засуджувати НАЕК «Енергоатом» за їхнє завзяте бажання виручити своїх суміжників із РФ? А те, що ця «послуга» обійдеться платникам податків майже в 4 млрд грн, так узагалі дрібниці.

Президент Володимир Зеленський підписав указ №35/2021, яким увів у дію рішення РНБОУ від 29 січня «Про заходи щодо нейтралізації загроз у сфері атомної енергетики та промисловості». До 1 липня мали представити проєкти законів про затвердження нової Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами й щодо встановлення та визначення особливого статусу зони спеціального промислового використання на території зони відчуження.

Невже все ще недостатньо приводів, аби, нарешті, зібрати за одним столом на Банковій усіх учасників розвалу галузі поводження з РАВ?

Нагадаю деякі положення із Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» абзац 1 стаття 10: «Державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, визначеними Президентом України». І абзац 17-19 статті 21 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»: «Державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, визначеними Президентом України».

Може здатися, що в усьому винна «система». Але навіть в ідеальній системі є недоліки – це люди. Особливо ті люди, які свято бережуть вище керівництво країни від реальності. Які своїми діями, як мінімум, істотно зменшують шанси нашої країни на одужання, а своїм керівникам – бути обраними на другий термін.