Годуй і владарюй

Є в Україні дещо одвічне: пошук національної ідеї. На жаль, здебільшого це процес, а не результат. Серед пропозицій, як правило, лунає щось надто абстрактне або нереалістичне.

Можу номінувати одну цілком практичну, а головне — досяжну ідею. Вона не пов’язана ні з ким іншим, крім нас самих, і охоплює ширший період, ніж тридцять років існування незалежної України. Йдеться не стільки про державу, скільки про народ. Точніше, його перемогу над власним трагічним минулим.

Для її формулювання не потрібно писати монографію. Вона упаковується в одне речення. Аби український народ, який у минулому сторіччі намагалися вбити голодом, у цьому сторіччі став гарантом світової продовольчої безпеки.

Чому я кажу про це саме зараз? Насамперед, через пандемію COVID-19. Вона несе Україні як загрози, так і неочікувані можливості.

За даними ООН, наразі близько 820 млн осіб у світі хронічно недоїдають, з них 113 млн живуть у голоді. Пандемія вже погіршила і ще погіршить цю ситуацію. Зупинка повноцінного сполучення розірвала усталені ланцюги постачання продовольчих товарів. Стало очевидним, що глобальна економіка, до якої всі звикли, насправді неймовірно вразлива. Статистика голоду вже почала зростати. В таких умовах українська житниця набуває несподівано високої ваги.

Історія схильна до парадоксів. Коронавірус, який знов з усієї світової піраміди Маслоу виділив саме її фундамент (фізіологічний рівень потреб), зробив Україні унікальний пас. Майже через століття після трагічного випробування геноцидом Голодомору стати «Світовою Житницею 2.0». Не тією, з якої вивозять зерно заради «золота партії», а тією, яка здатна гарантувати продовольчу безпеку собі й партнерам. Цим здобуваючи авторитет та вплив на світовій арені. Звучить амбітно, але реалістично.

Точних прогнозів наслідків пандемії поки немає. Хіба що всі наввипередки повторюють: «Світ ніколи не буде таким, як раніше». Але яким він буде?

У квітні глава Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Цюй Дуньюй, глава Всесвітньої організації охорони здоров’я Тедрос Аданом Гебрейесус та глава Світової організації торгівлі Роберту Азеведу виступили зі спільною заявою, де попередили, що «продовольча безпека та джерела існування мільйонів людей у всьому світі залежать від міжнародної торгівлі» і закликали боротися з впливом COVID-19 на постачання продовольства та неочікуваними наслідками для глобальної торгівлі та продовольчої безпеки.

Скорочення світової торгівлі неминуче і складе, за різними оцінками, від 13 до 32 відсотків. Світовий ВВП також чекає скорочення. В новій архітектурі світу питання продовольчої безпеки має всі шанси стати актуальнішим за питання цін на енергоносії. І причина не лише у пандемії. Вона тільки різко прискорила снігову лавину продовольчих проблем, які наростали протягом останніх десятиріч. Насамперед через кліматичну кризу.

Вкупі всі ці фактори можуть вже у недалекому майбутньому створити реальність, в якій сюжети фільмів «Інтерстеллар» і «Шалений Макс» здаватимуться подекуди не такими вже й фантастичними.

Це не про «аграрну наддержаву». Набагато доречніше формулювання «гарант світової продовольчої безпеки». Яким Україна вже, по суті, є. За 2019/2020 маркетинговий рік (до 1 липня) наша держава експортувала рекордну кількість зерна та борошна — понад 57 млн тонн. І ця цифра, безумовно, зростатиме. Ба більше: в червні торгового представника України було обрано заступником голови Міжнародної ради по зерну. Готуємося до головування у наступному році.

Від початку пандемії наші дипломати бачать, як зростає зацікавленість в імпорті з України наших традиційних продуктів. Географія запитів — від Чилі до Індії.

В топі — кукурудза, пшениця, ячмінь, соєві боби, корми для тваринництва, пшеничні висівки, рослинні олії, насіння олійних культур, горіхи, солод, окремі види овочів та фруктів. Аналітика МЗС свідчить про великий потенціал українського продовольства в країнах Африки, Близького Сходу, Центральної та Південної Азії, окремих регіонах Латинської Америки.

Дивлячись, як зростає попит на продовольчу безпеку, ми прагнемо максимально розширити та вдосконалити пропозицію.

Я не дарма з моменту приходу на посаду міністра закордонних справ зайнявся насамперед побудовою реальної та ефективної системи економічної дипломатії. Не на папері, а в дійсності: як дієвого інструменту досягнення результатів. Ми оновили та перезавантажили Раду експортерів та інвесторів при МЗС, до якої нині входять вже понад 130 українських компаній малого, середнього та великого бізнесу.

Окремий сегмент цих компаній займають саме аграрії. Кілька тижнів тому я розмовляв з представниками аграрної та харчової промисловості Херсонської області. Обговорили можливості допомоги бізнесу у проходженні процедур сертифікації та визнання української продукції на ринках інших країн, вирішення логістичних проблем та лібералізації митних правил. Домовилися не просто більше експортувати, а перетворити Україну на справжнього гаранта світової продовольчої безпеки. Це лише один з багатьох прикладів роботи, яку ми вже розгорнули.

Я щиро дякую всім підприємцям, які погодились працювати з нами та адаптуватися до швидких змін. Оперативність бізнесу та підприємницька хватка стимулюють і нашу бюрократичну систему. Ми виходимо на ці перегони з гарної стартової позиції, але маємо максимально використати фору, поки вона в нас є.

Наші посольства отримали завдання максимально сприяти просуванню України в новій-старій ролі. Для всіх дипломатів, які займатимуться наближеними до економіки питаннями, ми організовуємо додаткові курси із залученням реальних практиків — підприємців, бізнес-аналітиків, фахівців економічної галузі. Проходження курсів з торгівлі та інвестицій стало зараз обов’язковим також для наших desk officers — дипломатів, котрі безпосередньо «ведуть» конкретні країни. Змінюються критерії оцінки ефективності роботи дипломатів у цій сфері.

По суті, для утвердження в новій ролі потрібне нове позиціонування та вправна економічна дипломатія. Правильна політична та ідеологічна парасолька над уже фактичним лідерством в експорті продовольства. Цим також займається МЗС.

Водночас, утвердження в ролі гаранта світової продовольчої безпеки жодним чином не повинно впливати на продовольчий баланс всередині країни. За оцінками експертів, попри пандемію, національним запасам продовольства після чергового рекордного врожаю торік нині ніщо не загрожує. Тому загроз ані для експорту, ані для внутрішнього споживання немає.

Україна особливо чутлива до голоду в світі. Нація, котру намагалися вбити «законом про п’ять колосків», як ніхто інший розуміє, голод — це тортури, на які не заслуговує абсолютно ніхто. Лише кілька років тому наша держава надавала гуманітарну допомогу Ємену, Судану і Демократичній Республіці Конго, що потерпали від голоду.

Гарант світової продовольчої безпеки йде до світу з власним планом, а не з простягнутою по допомогу рукою. В ролі суб’єкта, а не об’єкта. Ця суперсила дозволить нам в історичній перспективі не лише розплатитися за все те зло, яке Сталін і тоталітарний радянський режим заподіяли Україні. Вона стане перемогою українського народу над трагічними главами власної історії.