Енергетична «золота підкова» Львівщини

При наявності всіх необхідних ресурсів і можливостей Україна за всі роки незалежності так і не прийшла до забезпечення власної енергобезпеки. Можливо, безпрецедентні виклики сучасності зможуть це змінити. Зараз, коли енергетика сходу України перебуває в зоні надзвичайних ризиків, саме час згадати про енергетичний потенціал заходу країни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Україні збільшують видобуток вугілля

Паливно-енергетичний комплекс Львівської області є унікальним за наявними запасами первинних енергоносіїв: нафти, природного й сланцевого газу, кам’яного і бурого вугілля, горючих сланців тощо.

На території Львівської області є значні балансові запаси енергетичної сировини: кам’яного вугілля — до 2 млрд тонн (у тому числі антрацитового — до 200 млн), нафти — до 19 млн тонн, природного газу — до 65 млрд кубометрів, сланцевого газу — до 700 млрд кубометрів.

Незважаючи на багаті поклади вугілля, нафти і газу, область завдяки власному видобутку задовольняє свої потреби в енергоносіях лише на 40%. У кращі часи видобувалося щороку до 15,5 млн тонн кам’яного вугілля (торік лише 1,6 млн), 12 млрд кубометрів природного газу (зараз до 0,7 млрд), 8 млн тонн нафти (нині до 0,1 млн).

Та, попри обставини, нині паливно-енергетичний комплекс Львівщини є одним із найважливіших для країни. Судіть самі. Через воєнні дії на сході країни:

• виведено з ладу понад 50% теплових потужностей;
• не працює 30% сонячної та понад 90% вітрової генерації;
• захоплено та виведено з ладу майже всі вугільні шахти;
• зруйновано єдиний у країні діючий нафтопереробний завод;
• під загрозою захоплення перебувають нафто- та газовидобувні промисли.

На сьогодні Україна втратила 63% покладів вугілля, 11% родовищ нафти, 20% родовищ природного газу. Тож потенціал ПЕК Львівської області важко переоцінити. Понад те, проблеми інтенсивного розвитку окремих напрямів ПЕК Львівської області неодноразово розглядалися на експертному рівні із залученням промисловців і науковців.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вугілля України: не Донбасом єдиним

Нижче перелічу ті проєкти, які мають потенціал для подальшого розвитку та інвестицій. Так, зрозуміло, що воююча країна навряд дочекається інвесторів до перемоги. Але, з одного боку, це не привід не готувати підґрунтя вже зараз, пропонуючи гарантії для майбутніх капіталовкладень, а з іншого — держава і сама може виступити інвестором, особливо якщо йдеться про такі важливі питання, як енергетична незалежність і безпека.

Вугільна шахта «Любельська». Так, ми не забули, що маємо амбітні зобов’язання до 2030 року скоротити викиди парникових газів на 65% порівняно з 1990-м. Але брали ми їх на себе у зовсім інших обставинах. І, беручи до уваги значні проблеми із забезпеченням країни природним газом і зростанням тарифів на нього більш як на порядок, необхідно не тільки зберегти тимчасове використання вугілля на теплових електростанціях, а й згідно з рішенням уряду України подовжити можливий термін його використання до 2060 року.

Загальні балансові запаси Любельського родовища становлять 700 млн тонн, які у перспективі дадуть можливість побудувати п’ять нових вугільних шахт. У об’єкта вже навіть є перший інвестор, що наразі опікується будівництвом шахти в Червоноградському районі, планує створити близько трьох тисяч робочих місць і видобувати 6–7,5 млн тонн вугілля на рік.

Розташування шахти — 30 км від кордону з Європейським Союзом — відкриває перспективи реалізації львівського вугілля як на українському ринку, так і на європейському. Адже за якісними показниками любельське вугілля, безперечно, складе гідну конкуренцію традиційному постачанню вугілля на європейські коксохімічні заводи. Реальною стає також перспектива виробництва власного коксу.

І це не єдиний енергопроєкт регіону, що має надвисокий ступінь готовності.

Будівництво промислового комплексу для виробництва синтетичного моторного палива методом газифікації вугілля. Проєкт передбачає створення промислового комплексу виробництва синтетичного моторного палива у Червоноградському районі області на основі газифікації вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну на базі діючих підприємств і перспективної вугільної шахти «Тяглівська». А надалі зможе використовувати вугілля і Любельського родовища. Також уже має інвесторів і може бути завершений доволі швидко.

Його реалізація дасть можливість збільшити щорічне виробництво моторного палива в Україні на 1,7 млн тонн, на чверть замінити його імпорт, зменшити валютні витрати на це, збільшити щорічні надходження до бюджетів усіх рівнів на 20 млрд грн, створити більш як 4,3 тисячі додаткових робочих місць.

Про екологію також подбали: у проєкті передбачаються нейтралізація вуглекислого газу як парникового газу, отриманого при газифікації вугілля, у результаті закачування його у відпрацьовані свердловини з видобутку нафти та природного газу та утилізація цього газу шляхом вирощування водоростей — сировини для отримання високоякісного біодизельного палива.

Наступні проєкти не менш перспективні, але ще чекають на свого інвестора.

Видобуток попутного газу метану на наявних вугільних родовищах Львівсько-Волинського басейну. Потенційні запаси попутного газу метану науковці оцінюють на рівні понад 10 млрд кубометрів. Видобутий метан на основі існуючого практичного досвіду можна використати на теплових електростанціях для отримання теплової та електричної енергії.

Будівництво теплової електростанції потужністю до 300 МВт. Для здійснення проєкту газифікації вугілля з метою отримати моторне паливо планується будівництво теплової електростанції потужністю до 300 МВт. Як паливо використовуватиметься синтез-газ (СО+Н₂) — продукт газифікації вугілля. А як генеруюче устаткування пропонується використати парогазові установки з високою ефективністю.

Будівництво малих гідро- та гідроакумулюючих електростанцій. На сьогодні за існуючими проєктними дослідженнями Карпатського регіону створено перелік 130 визначених перспективних площ для будівництва малих гідроелектростанцій окремою потужністю від 0,1 до 5 МВт.

Пропонується також будівництво гідроакумулюючих електростанцій загальною потужністю до 300 МВт.

Обов’язковими вимогами будівництва таких ГЕС є виконання жорстких заходів щодо збереження довкілля і особливо впровадження рибозахисних пристроїв.

Видобуток і використання вуглеводнів. Видобуток нафти та природного газу на глибинах 4 км і більше у Передкарпатті та на нових площах (Волино-Поділля, Складчасті Карпати, Самбірська зона Передкарпатського прогину).

Видобуток високов’язкої нафти на Орховицькому та Коханівському родовищах на території Яворівського району області та отримання на її основі дорожнього бітуму.

Реконструкція Дрогобицького нафтопереробного заводу з доведенням його щорічної переробки до 2,5 млн тонн нафти.

Відновлення Бориславського заводу з видобутку унікальної озокеритової продукції. В цій частині, як можна бачити, також є чим привабити інвестора.

***

Це не просто якісь мрії, а реальні перспективні проєкти, у які варто і потрібно залучати інвестиції. Реалізація цих пропозицій дасть змогу використати унікальні потенційні можливості паливно-енергетичного комплексу Львівської області. Й оскільки місцеві громади неабияк виграють від розвитку таких виробництв на своїй території, їх також варто заохочувати як до пошуку інвесторів, так і до залучення самих інвестицій. На щастя, сучасні умови дозволяють практично як завгодно поєднувати інвестиційні складові в одному проєкті. Зрештою, якщо вміло використати паливний потенціал Львівщини, це сприятиме енергетичній незалежності всієї України не лише у ці тяжкі часи, а й на подальшу перспективу.

Більше статей Анатолія Акімова читайте за посиланням.