Електрогрошовий удар

Електроенергетика ледь-ледь виповзла із зими. Вугільні склади теплоенергогенеруючих станцій майже порожні, більшість ТЕС працюють на зниженій потужності, парою блоків. А попереду підготовка до нової зими (що енергетики мають працювати й улітку, поки забудемо).

Відносно світлою плямою минулої зими виглядали атомні станції, які працювали на повну потужність і виробляли електроенергії більше за решту генеруючих учасників енергоринку.

Однак невдовзі й у них почнуться проблеми - атомникам потрібна валюта на закупівлю палива й матеріалів. Щороку атомні електростанції України купують свіжого ядерного палива на 600 млн дол. На нинішній рік - це приблизно 627 млн.

Ще в понад 200 млн дол. щорічно українським АЕС (фактично НАЕК "Енергоатом") обходиться вивезення відпрацьованого ядерного палива в Російську Федерацію, тому що з будівництвом власного, гостро потрібного сховища зволікали років десять. Про імпорт устаткування, необхідного для нормальної роботи АЕС, ліпше не згадувати, достатньо питань щодо палива.

До слова, поставки альтернативного російському палива від Westinghouse теж далеко не безплатні (обов'язкові витрати - понад 2 млрд грн).

У попередні роки за відносно стабільного курсу гривні це було вагомою, але загалом посильною статтею витрат атомників - близько цента в кожній виробленій кіловат-годині. Але з обвалом гривні ситуація стала надкритичною. У 2014 р. обсяг товарної продукції "Енергоатома" становив 25,5 млрд грн. За нинішнього курсу на такому обсязі три чверті отриманих грошей підуть на закупівлю палива для АЕС.

Тим часом в кожної АЕС є чимало інших конче потрібних витрат (від забезпечення рівня безпеки до експлуатаційних). Добре хоч, що здебільшого на ці витрати не потрібні євро-долари та, відповідно, дозвільне втручання Національного банку України (див. табл.).

З усього зазначеного, якщо чесно сказати, виходить: треба підвищувати тариф на електроенергію, вироблену атомними станціями. І все б нічого, але це відразу призведе до різкого перерозподілу всіх платежів на вітчизняному енергоринку.

На енергоринку давно склалася ситуація, коли АЕС поставляли майже половину електроенергії, виробленої всіма учасниками ринку України. Але при цьому АЕС одержували за кожну кіловат-годину в 2,2–2,5 разу менше, ніж інші енергогенеруючі підприємства країни.

На сьогодні теплоелектростанціям платять 70 коп. за кіловат-годину, що викликає в них бурхливе обурення. Але для атомників тариф становить лише 32 коп. Напередодні минулої зими його навіть знижували, аби хоча б у такий спосіб дати ТЕС можливість знайти кошти для закупівлі вугілля.

Фактично атомна енергетика давно дотує всю енергосистему. За Януковича "вилучення прибутку" в державних АЕС і ГЕС навіть офіційно включили в нову модель реформи енергоринку.

Та більше ділитися ресурсом у таких масштабах атомники вже не можуть. За непублічними даними, запит ядерників на новий тариф у Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, містить цифру 50 коп. за кіловат-годину. Прогрес (якщо це так) - на 56% більше за діючий нині тариф для АЕС.

Утім, такого зростання атомникам, скоріш за все, не затвердять. Вільних грошей на енергоринку немає взагалі. Анонсоване двоетапне підвищення тарифів на електроенергію для населення дасть, у найліпшому разі, до закінчення 2015-го близько 5,5 млрд грн. Цього не вистачить навіть на компенсацію різниці курсу при закупівлях свіжого ядерного палива. При цьому на частину цих грошей обґрунтовано претендують оператор електроенергоринку НЕК "Укренерго" (добудування нових ліній електропередачі) і "Укргідроенерго" (обслуговування кредитів на модернізацію ГЕС), що також дуже потерпіли від курсової різниці.

Грошей узагалі ніколи не буває занадто багато. Але тут їх критично мало. Запити й витрати всіх точно не задовольнять.

На цьому тлі "виття й стогони" виробників альтернативної енергії з позамежними "сонячними" тарифами й більш ніж скромною віддачею в енергосистему країни виглядають навіть цинічно. Але зараз не про це.

Ситуація вкрай проста: атомники або одержать мінімально потрібні гроші на паливо, або через кілька місяців почнуть зупиняти енергогенеруючі блоки АЕС.

Із працюючими на повну котушку атомними електростанціями енергосистема країни, хоча і з труднощами, але пережила доволі м'яку зиму. Що буде, якщо частину блоків АЕС зупинять, - питання риторичне. Замінити їх нічим. При цьому енергія з інших джерел буде мінімум удвічі дорожчою.

Слід визначитися з пріоритетами, і це стосується максимального урізування витрат (що в атомній генерації, що в тепловій), пошуку нових ресурсів і концентрації сил на ключових проектах. Можливо, виникне питання про кредит від міжнародних структур. Потрібно за будь-яку ціну до зими добудувати лінії з поставки електроенергії західноукраїнських АЕС у центр України.

У найближчі місяці мають подовжити терміни експлуатації двох ядерних блоків, а це теж коштує чимало валюти. Сховище ядерного палива, що дозволяє зменшити витрати на вивезення палива в РФ, необхідне було ще вчора.

Потрібен реально працюючий енергетичний штаб із повноваженнями.

Окрема тема - очищення старих і недопущення створення нових (а охочі є) схем з виведення прибутку. Рівень опору цьому автор уявляє. І все це треба робити сьогодні, якщо ми взагалі хочемо, щоб у країни було майбутнє.

Поки що все звалили на Нацкомісію, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, яка вирішення питання, по можливості, відкладає. Тариф для виробленої АЕС електроенергії (нехай навіть в усіченому вигляді) затвердять не раніше квітня, а то й травня. Іншими словами, один квартал 2015-го в цьому сенсі ми вже втратили. До початку наступної зими залишилося два.