Наступного тижня Антимонопольний комітет України намагатиметься привернути до себе увагу міжнародної громадськості: 11—14 липня в Києві відбудеться XI засідання Міждержавної ради з антимонопольної політики країн СНД і регіональна конференція з питань конкурентної політики країн СНД, Центральної і Східної Європи. Докладніше про ці заходи розповідає глава Антимонопольного комітету Олександр ЗАВАДА.
— Їхня головна мета — довести, що за допомогою лише внутрішньої конкурентної політики можна вирішити серйозну проблему монополізації ринку. Безумовно, для цього необхідне сильне, добре розроблене законодавство. А ще, звичайно, гроші. Хоча б для того, щоб у нас була можливість збирати докази, пов’язані з діяльністю таємних картелів, що існують за межами України, але направляють свої сили на монополізацію наших ринків.
Ми розраховуємо на допомогу колег антимонопольних органів інших країн і підтримку з боку українського уряду. Багато передумов потрібно для того, щоб внутрішня конкурентна політика проводилася на належному рівні. Природно, досягти цього в ідеалі дуже важко, тому Антимонопольний комітет України на майбутніх конференціях хоче показати, із якими проблемами він стикається, прийняття яких рішень необхідне для їхнього подолання. Адже скільки б не говорили «халва», від цього в роті не посолодшає. Потрібні реальні дії.
— Що, крім зростання міжнародного престижу, дадуть конференції нашій країні?
— Наші конференції є одними з небагатьох у світі в плані підготовки до Четвертої оглядової конференції ООН із питань перегляду всіх аспектів Комплексу принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою. Це єдиний документ світового значення, що визначає і регламентує конкурентну політику. Я хочу сказати, що це не просто декларація, яка носить рекомендаційний характер. Завдяки йому кількість країн, що прийняли антимонопольне законодавство, останнім часом збільшилася втроє. І кожний голос на регіональному або міжнародному рівні матиме величезне значення для прийняття остаточного рішення, що важливо як для України, так і для будь-якої іншої держави.
На сьогодні від картелів отримують вигоду уряди багатьох країн, оскільки в такий спосіб вони поповнюють свої бюджети. От і виникають якісь аргументи не на користь міжнародної конкурентної політики. Від конференції до конференції ці проблеми лише загострюються.
— Чи не здається вам, що на конференціях наша країна буде, швидше за все, лише пасивним спостерігачем? Адже злі язики говорять, що нашому Антимонопольному комітету практично немає чим хвалитися перед закордонними колегами...
— Я не згоден з тим, що Україна буде лише пасивним спостерігачем. Усі зусилля, які ми докладаємо до того, щоб організувати ці конференції, повинні не просто матеріалізуватися в імідж комітету або ж держави. Нам необхідно вплинути на прийняття рішень на міжнародному рівні. По- перше, Антимонопольний комітет України співпрацює з експертами різноманітних міжнародних організацій, по-друге, готує свій варіант декларації, який буде винесено на обговорення. Крім того, нам вдалося залучити до участі в конференціях представників найбільших підпри- ємств країни, що мають великий досвід контактів з міжнародними організаціями. Як організатори заходів і як люди, яким небайдужа проблема конкурентної політики, ми б хотіли проявити себе якомога активніше.
А що стосується досягнень Антимонопольного комітету, то їх варто розділити на внутрішні і міжнародні. Нам є що сказати по обох напрямках. Головне, що в Антимонопольного комітету є своє бачення шляхів вирішення проблем, спрямованих на підтримку конкурентної політики. Приміром, ми вже два роки намагаємося переконати уряд і Міністерство охорони здоров’я, що встановлення мінімальної відстані пішохідної доступності між аптеками — це антиконкурентне явище. Як можна полічити, скільки людина пройде до найближчої аптеки — триста метрів чи п’ятсот? Адже все залежить тільки від попиту: в якомусь районі потрібно більше аптек, в якомусь менше...
Тож дорікати Антимонопольному комітетові у бездіяльності не варто.