Звідки натурпродукт?

Хто з нас не хотів би мати на столі екологічно чисті продукти, носити одяг з натуральних тканин, робити ремонт у квартирі матеріалами, які не зашкодять здоров'ю?

Звісно, загалом така можливість є, однак доступна вона далеко не всім. І проблема не лише в напівпорожніх гаманцях більшості українців. Адже навіть платоспроможні громадяни можуть, довірившись недобросовісній рекламі, під виглядом "біо", "еко", "органічна" придбати продукцію, яка далеко не завжди відповідає стандартам зазначених категорій.

Вибираючи товар, ми передусім зважаємо на його якість, намагаючись визначити її на око. А ще - читаємо етикетку, аби переконатися у термінах придатності та складі продукції. Добре, що хоч маркування нещодавно законодавчо внормували, заборонивши приписувати товару невластиві йому якості.

Що ж до екологічності, чи то органічності, то з цим ніяк ладу не наведуть. Чинний Закон "Про виробництво та обіг органічної сільгосппродукції та сировини" неефективний не так через свою недосконалість, як через недотримання прописаних у ньому норм. Причому як операторами ринку, так і дотичними до його виконання державними структурами.

Тож споживач і досі "ведеться" на різного роду інформацію на етикетках (вироблено без застосування хімічних добрив, пестицидів, ГМО, консервантів), яка не має жодного підтвердження і лише вводить в оману споживачів.

Хтось із ошуканих з'ясовує стосунки на місці, а хтось йде мовчки, зарікшись купувати такий "натурпродукт".

Щоправда, є й такі, котрі скаржаться до Антимонопольного комітету. А той, реагуючи на звернення, щоразу проводить дослідження щодо наявності у діях виробників "органіки" ознак порушення, а також поширення інформації, що вводить в оману покупців і створює умови для недобросовісної конкуренції на ринку.

Під час таких досліджень контролери виявляють у торговельних мережах значну кількість продукції, яка на етикетках (упаковках) безпідставно містить позначення "органічний", "органік", "organic". Хоча згідно зі згаданим законом, який визначає правові та економічні основи виробництва й обігу такої продукції та сировини фізичними або юридичними особами, вони мають отримати оцінку відповідності виробництва, підтверджену сертифікатом, та бути включеними до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).

Процес цей контролюється акредитованим органом з оцінки відповідності, який сам має відповідати вимогам національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими.

Реєстр є відкритим і загальнодоступним. Він оприлюднюється на офіційному веб-сайті Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Фізичні або юридичні особи, що не занесені до Реєстру, не мають права маркувати продукцію як органічну.

Попри таку чіткість норм у чинному законодавстві, порушень не бракує. Свідчення цього - численні дослідження АМКУ, який намагається захистити споживачів від оманливої інформації і придбання так званих натурпродуктів, а сумлінних виробників від недобросовісної конкуренції.

Результати досліджень не просто дивують, вони шокують: наразі до Реєстру виробників органічної продукції (сировини) не включено жодного суб'єкта господарювання. Ба більше - такого реєстру взагалі не існує. І це попри те, що закон, який передбачав його створення, був ухвалений ще у 2013 році.

Тож нині контролери керуються Законом "Про захист від недобросовісної конкуренції". Він забороняє суб'єкту господарювання поширювати інформацію, що вводить в оману споживача (у нашому випадку позиціонування продукції як органічної без належного на те підтвердження), і дає змогу вважати такі дії порушенням законодавства.

Спираючись на ці норми, Антимонопольний комітет після проведення відповідних досліджень визнає згадані дії протиправними. Так, нещодавно черговій партії виробників "органічної" продукції було надано обов'язкові до розгляду рекомендації щодо припинення дій, пов'язаних з поширенням неправдивої інформації.

Аналогічна ситуація на ринку і з товарами, які виробники маркують написом "еко". Без проходження процедури сертифікації вони також не мають законних підстав для виробництва та) або реалізації продукції з позначками "еко", "есо", "екологічна", "екологічно чиста", "екологічно безпечна" тощо.

Фахівці Антимонопольного комітету під час дослідження ринку продукції з екологічним маркуванням охопили всю територію України. Оскільки така продукція належить до категорії споживчих товарів, тобто є популярною серед покупців, то суб'єкти господарювання, які неправомірно використовують позначення "еко", можуть посилити свою конкурентну позицію та дістати неправомірні переваги не завдяки власним досягненням, а завдяки поширенню неправдивих відомостей щодо характеристики продукції.

На них, як і на виробників фіктивної органічної продукції, поширюються норми Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції". Однак, якщо дії підприємця не призвели до істотного обмеження чи спотворення конкуренції, не завдали значних збитків окремим особам чи суспільству, Антимонопольний комітет обмежується рекомендаціями щодо усунення наслідків цих порушень. А якщо на них відреагували в певні терміни, то розпочате провадження у цій справі закривається.

Утім, схоже, ера попереджень, рекомендацій та приписів добігає кінця. Її мають змінити чіткіші норми дотримання органічного виробництва і невідворотна відповідальність за їх порушення. Все це прописано в новому Законі "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", який має набрати чинності вже на початку серпня нинішнього року.

mygazeta.com

Наразі ж маємо те, що маємо. А це з одного боку - чимало, а з другого - мізер. Адже в Україні сприятливі умови для розвитку органічного сільського господарства. Передусім завдяки тому, що вона володіє майже 43 млн га сільськогосподарських земель, з яких значна кількість багата родючими чорноземами. Природно-кліматичні умови також непогані, а вигідне географічне розташування сприятливе для реалізації продукції за межами країни.

За даними Офісу підтримки реформ при Міністерстві аграрної політики та продовольства, який збирав їх в органах, що сертифікують органічне виробництво й торгівлю органічними продуктами в Україні, станом на початок 2017 року площа сільськогосподарських земель з органічним статусом становила 289,551 тис. га. Ще 91,622 тис. га перебували у перехідному періоді.

За іншими даними (цифри фігурували на ІІІ Міжнародному конгресі "Органічна Україна 2019"), нині понад 200 тис. га земель зайняті під органічним виробництвом. Та хоч би хто як рахував, це все одно менш ніж 1% загальної площі сільськогосподарських угідь. Замало й операторів ринку органічної продукції (617), з яких переважна більшість - сільськогосподарські виробники.

Зазвичай вони сертифіковані за органічним стандартом ЄС, але є й ті, що пройшли перевірку за стандартами інших країн. Нині в Україні працюють 17 органів сертифікації, акредитованих на міжнародному рівні, які включені до офіційного переліку органів сертифікації. Щоправда, серед них лише один український.

Та це не так вже й важливо. Головне, що сертифікація, відкрила дорогу на ринки світу вітчизняним зерновим, олійним та бобовим культурам, дикорослим ягодам, грибам, горіхам та лікарським травам. За даними компанії "Органік Стандарт", в 2018 р. до десятки експортованої з України органічної продукції входили пшениця, кукурудза, соя, вишня.

Плодоовочева продукція найчастіше вивозиться у свіжому вигляді (яблуко, кавун), у замороженому (ягоди), у сушеному (ягоди, яблука), а також у вигляді переробленої сировини (яблучний концентрат, яблучні вижимки). Крім того, Україна експортує також дикорослі: чорницю, ожину, брусницю, журавлину, бузину, терен, шипшину, обліпиху, горобину, лісові суниці, горіхи; а також культивовані культури: малину, суницю садову, аронію.

І хоча нині обсяг українського органічного експорту обчислюється лише кількома сотнями тисяч тонн, а доходи - кількома десятками мільйонів доларів, перспективи у наших операторів є. Сьогодні вони користуються перевагами Угоди про асоціацію з ЄС та Поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі, що є частиною Угоди про асоціацію.

Проте залишається й чимало перешкод. І це не лише сильна міжнародна конкуренція, а й невідповідність якості нашої продукції, додаткові перевірки, маленькі експортні партії товару тощо. Однак, попри це, серед понад десятка основних імпортерів української органіки такі країни, як Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Італія, Австрія, Польща, Швейцарія, Бельгія. Не оминає наша продукція й ринки США, Канади, Австралії та деяких країн Азії.

Що ж до внутрішнього ринкуорганічної сертифікованої продукції, то він досить молодий і малооб'ємний. За дослідженнями Федерації органічного руху України у 2016 р. його обсяг становив до 21,2 млн євро (приблизно 0,5 євро на особу).

Причин такого стану речей кілька: низький рівень купівельної спроможності населення, невміння споживачів відрізнити справжні органічні продукти від псевдоорганічних, нерозуміння цінності такого товару, а також слабка державна політика щодо цього напряму виробництва.

Та все ж вітчизняний внутрішній ринок органічної продукції прогресує. Його першовідкривачем у 2007 р. стала органічна гречка. В 2008-му вже працювало 14 органічних магазинів, які реалізували 2 тис. одиниць одного виду продукції, у 2014 році було вже 2 тис. магазинів, які розмістили на своїх полицях понад 600 тис. одиниць 21 виду продукції.

Однак загалом частка органіки на ринку України становить не більш ніж 0,1%. Ці скромні показники намагаються руйнувати новатори. Так, 2017 року в Диканьці Полтавської області відкрився органічний олієжировий завод, який спроможний щороку переробляти 18 тис. тонн соняшникового насіння та 50 тис. тонн сої. Першу партію органічної олії й макухи підприємство відправило в Нідерланди, Литву, Францію та Швейцарію, і вже планує відкривати фасувальні лінії.

Про те, що у внутрішнього органічного ринку є перспективи, свідчить і той факт, що бюджети багатьох областей заклали на цей рік кілька мільйонів гривень на часткову компенсацію вартості органічної сертифікації. А в деяких регіонах компенсують 20% вартості органічної продукції для дошкільних установ. Та якби було державне замовлення на органічний продукт для дитячих садочків, шкіл, лікарень, прогрес був би досить відчутний.

Наразі лідерами за площами сертифікованих органічних площ є Одеська, Херсонська і Дніпропетровська області, за кількістю операторів - Київська, Харківська, Одеська і Херсонська. Однак перспективи є чи не в усіх регіонів. І це не порожні слова. Як показали дослідження французького ринку, для виробництва органічної продукції треба у 2,5 разу більше трудових ресурсів, ніж для традиційної технології. В Україні, де рівень технічної озброєності значно нижчий, органічне виробництво потребуватиме вп'ятеро більше працівників. А це вже зайнятість сільського населення, піднесення депресивних регіонів, які нині у катастрофічному стані.

Було б добре, якби держава дещо змістила акценти, переорієнтувавшись з надмірного захоплення експортом на розвиток внутрішнього ринку органіки та стимулювання переробки.

І тут Україні є на кого рівнятися. Нині світовий ринок органічних харчових продуктів сягнув понад 75 млрд євро і зростає щороку на 10-15%. Традиційними лідерами за площами під оргкультурами є Австралія (22,7 млн га), Аргентина (3,1 млн га), США (2,0 млн га), Іспанія (2,0 млн га).

За зразок внутрішньої органічної моделі можна взяти Швейцарію, яка займає площу 41 тис. кв. км та має 8,3 млн населення. При цьому там 141 тис. га органічних земель (13,5%), 6 348 виробників, 1 224 переробних підприємства. У країні найвищий у світі показник споживання органічної продукції на душу населення - 274 євро на рік.

Українці чим гірші?