ЗАТ-ЧАРОВАНЕ КОЛО ЗАКОНОДАВЦІ ОБІЦЯЮТЬ РОЗІРВАТИ ПОРОЧНЕ КОЛО СУДОВИХ РОЗГЛЯДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ СТАТУСОМ ЗАКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Оце так норма життя! Законодавець б’є себе в груди, стверджуючи, що закрите акціонерне товариство (ЗАТ) було, є і буде. Більше того, мало не клятвено обіцяє в нових законах і кодексах докладно розписати всі відомі нюанси закритої форми організації підприємств і всіма можливими у світовій практиці засобами забезпечити права акціонерів та захист самих товариств від зазіхань агресивних чужаків, котрим кортить їх розкрити і проковтнути (даруйте, поглинути). А тим часом судові інстанції, здивовані наростанням кількості корпоративних спорів, тлумачать ці самі закони інакшим чином і, головне, приймають рішення, логіка яких вражає цього самого законодавця. Хіба останній міг собі уявити, що лише кілька його поправок, приміром, до Закону «Про господарські товариства», стануть приводом для початку нового переділу власності й жорстоких корпоративних воєн? Відомі широкій публіці акціонерні проблеми маріупольської «Азовсталі», київської «Оболоні», Хмельницької макаронної фабрики, Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу — це лише мала дещиця того, що відбувається насправді.

Чи мусив законодавець усе це передбачити й не допустити інакшого тлумачення його волі? Певна річ. Тепер він уже в курсі справи і, зрозуміло, обіцяє дуже швидко навести лад у законодавчих хитросплетіннях, які порушили, на його думку, справжню природу ЗАТ. Але тим, хто вже потрапив у вир судових розглядів, від цього не легше. Вони вже сьогодні мусять доводити, що насправді мав на увазі законодавець, вносячи доленосні поправки в одні статті законів, при цьому чомусь не обтяжуючи себе детальним виписуванням усіх нюансів в інших, від яких залежить доля двох третин усіх нині існуючих закритих акціонерних товариств.

Чим уже сьогодні допомогти успішним підприємствам, які стали ласим куснем для агресивних скупників? Як вирішити проблемні питання ЗАТ, і хто може це зробити? Як гарантувати безпеку бізнесу, що залежить від однаковості судової практики? Ці та ще цілу низку питань було винесено минулого понеділка на «круглий стіл» «Правовий статус ЗАТ: проблемні аспекти».

«Круглий стіл» проводили газета «Дзеркало тижня» і видавництво «Юстиніан». Присутні там народні депутати проникнулися. Чи зможуть суди?..

Бути чи не бути? Питання щодо ЗАТ так не стоїть

Сумніватися в тому, що вже є, не доводиться. Правда, законодавець, визнавши право на існування ЗАТ, досі не потрудився довести справу до логічного завершення — не привів до одночитання всі закони, які регламентують діяльність ЗАТ. Роль захисного редуту в таких умовах повинні відігравати установчі документи ЗАТ. Тепер, коли грім прогримів і посипалися економічні, юридичні, соціальні, кримінальні й інші наслідки, починаємо хреститися... Учасникам «круглого столу» довелося починати з постулатів: «ЗАТ як вид господарського товариства. Необхідність його існування. Суттєва відмінність ЗАТ від ВАТ — пріоритетне право акціонерів ЗАТ і самого ЗАТ на придбання відчужуваних акцій товариства».

Юрій Смирницький, юрисконсульт:

— Мені здається досить дивним навіть саме формулювання питання про необхідність існування ЗАТ. Вони вже існують. Головна їх відмінність від відкритих товариств — у порядку відчуження акцій, який може бути передбачений установчими документами.

Віктор Мусіяка, народний депутат України:

— Питань немає. ЗАТ є і будуть. Це передбачено не тільки сьогоднішнім, а й перспективним законодавством. Це підтверджує і Господарський кодекс, а Цивільний допускає. До розв’язання проблеми ми не підійдемо, не звернувшися до самої природи ЗАТ. Коли 1991 року ухвалювали закон про господарські товариства, у ст. 25 було зафіксовано, що в ЗАТ акції розповсюджуються між засновниками й не можуть продаватися на фондовій біржі. Тоді іншого порядку й не було: ВАТ продавали акції на фондовій біржі, а всі ЗАТ — своїм акціонерам. Проблем не було жодних. Механізм передачі акцій передбачався в установчих документах. Вважаю, що не можна відриватися від природи ЗАТ. Акціонери мають переважне право на придбання акцій у тих, хто виходить із товариства. У новому законі про акціонерні товариства потрібно буде записати механізм відчуження, як це зроблено в російському законодавстві.

Олександр Онуфрієнко, директор департаменту правового забезпечення компанії з управління активами ВАТ «Кінто»:

— Оскільки законодавець передбачив таку форму, то не справа юристів говорити, правильно він це зробив чи ні. Я не торкатимуся правової природи ЗАТ і нормативних актів інших держав, а також нормативних актів, що не набрали чинності. Ми виходимо з нині чинних нормативних актів. Наше законодавство не передбачає договірного обмеження дієспроможності — ніхто з власників не може бути обмежений у реалізації прав власності, крім випадків, передбачених Конституцією чи законом. Закон про господарські товариства справді передбачає два види акціонерних товариств: відкриті й закриті. І ще питання, чи різні це організаційно-правові форми. Для ЗАТ установили два обмеження. Акції не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і не можуть торгуватися на фондовій біржі. За логікою законодавця, навіть на позабіржовому організованому ринку можна продавати такі акції. А переважне право акціонерів на придбання (відповідно до ст.114 ЦК), на мій погляд, не може працювати, оскільки законодавець не зовсім точно сказав, що ж є об’єктом власності. Якщо це акція, то які в неї можуть бути співвласники? Якщо об’єкт спільної власності — АТ, тоді потрібно інакше ставити питання й говорити, що всі акціонери є співвласниками цього підприємства. Установчим документом не надано право обмежувати право власності. Тим паче, про які права можна говорити, якщо обмежується право на придбання акцій ЗАТ третьої особи, котра ніколи не підписувала ніякого установчого договору?

Юрій Смирницький: Наразі йдеться не про обмеження права на відчуження, а про взяття на себе власником акцій добровільного зобов’язання щодо особливого порядку реалізації цих акцій.

Безладдя відчуження акцій ЗАТ

Це коли підписується установчий договір з одними людьми, а акціонерами в остаточному підсумку стають інші. Рекомендація: навіть не запитуйте, хто ці новачки, це вас не стосується. Яким же тоді повинен бути порядок?

Ігор Сінгаєвський, президент консалтингової фірми «Євроконсалтинг»:

— Ст. 25 визначає загальні ознаки ЗАТ, і закон навіть в існуючій редакції підказує, що коло акціонерів визначено при створенні товариства. Це коло може змінюватися, але з доброї волі того, хто його створював. Я не згоден із тим, що ми повинні говорити тільки про права, ми повинні не забувати й про зобов’язання. Установчий договір — це звичайний цивільно-правовий договір, і з нього випливають, зокрема, й зобов’язання. Він обов’язковий і для всіх наступних власників, котрі приєднуються згодом за рішенням засновників.

Микола Полуденний, директор юридичної фірми «Професіонал»:

— Навіть якщо законодавчо закріпити заборону на існування ЗАТ, то з часом ми одержимо значну кількість мнимих договорів і мнимих форм, коли під однією формою організації підприємства учасники матимуть на увазі іншу. Щодо головної відмінності — розподілу акцій між учасниками ЗАТ — вважаю, що ніяке право не може бути абсолютним. Волевиявлення в цивільному обороті відбувається саме шляхом самообмеження прав. Будь-яка угода — це самообмеження, а точніше — навіть урівноважування прав та обов’язків.

Микола Подпалов, партнер фірми «Адвокатська фірма «Сергій Козьяков і партнери»:

— «Закриті» означає доступні для певного обмеженого кола людей. У ВАТ я як акціонер ніколи не знатиму, хто виявиться акціонером на наступних акціонерних зборах. У випадку ж із ЗАТ я підписав установчий договір, погодившись розподілити акції між певним колом осіб. І це зовсім не означає, що я погодився б підписати цей договір з іншими особами.

Олександр Єфімов, віце-президент адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Паритет»:

— Людям, що вкладають гроші, потрібен компроміс між ВАТ і ТОВ. Таке товариство повинно мати право на існування. Причому в цьому випадку можна навіть не говорити про самообмеження. Продавець має право на продаж акцій ЗАТ, право на одержання грошей від продавця, і не більше. Якщо ж продавець воліє продати акцію одному покупцю, а не іншому за одну й ту саму ціну, то потрібно говорити, що цей акціонер керується якоюсь іншою метою. Саме обмеження цих інших цілей, напевно, і є моментом, закладеним в ідею створення ЗАТ.

Пробоїни закриваються перспективним законодавством

Про це свідчать новоухвалений Господарський і Цивільний кодекси. Тепер народні обранці активізують роботу над ухваленням сучасного закону про акціонерні товариства. Їм теж гріхи належить замолювати.

Ігор Юхновський, народний депутат України:

— Прочитавши закон «Про господарські товариства», я знайшов суперечність між ст.ст. 25 і 28, на які зараз усі посилаються. Справді, у ст.25 прописано, що в ЗАТ акції розподіляються між засновниками й не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Коли писався закон, іншого способу розповсюдження акцій ми собі не уявляли. На жаль, у ст.28 говориться, що акція може бути куплена також на основі договору з її власником за ціною, обумовленою сторонами. Тут не сказано, про яку акцію йдеться — ВАТ чи ЗАТ. Ця суперечність між ст.25 і ст.28 і призводить до різноманітних юридичних колізій.

Віктор Мусіяка: Днями я подав у Верховну Раду нову редакцію закону про акціонерні товариства. У проекті передбачено спеціальну статтю про ЗАТ. Ми повинні також прямо вписати в закон механізм здійснення прав акціонера в ЗАТ. Проектом передбачено й перехідні положення, що стосуються вже існуючих ЗАТ. Якщо новостворювані ЗАТ матимуть не більше 100 чоловік, то для вже існуючих підприємств ця цифра буде іншою.

Нарешті, у новому ЦК уже немає положення про те, що всі угоди, спрямовані на обмеження дієздатності, недійсні. Зате ст.12 говорить: особа здійснює свої права вільно на власний розсуд; особа може відмовитися від свого майнового права; цивільні права особа здійснює вільно у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Микола Полуденний: Шановні народні депутати, чи можна вважати ваші виступи такими, що відбивають наміри й волю законодавця, для того, щоб використовувати цю позицію як складову частину принципу верховенства права при обстоюванні позиції в судах?

Віктор Мусіяка: По-перше, ми не можемо виступати від імені всього законодавчого органу. Але ми робитимемо все, щоб ВР нашу позицію підтримала. Тоді на основі закону можна буде йти в будь-який суд і вимагати виконання закону, а не якогось тлумачення.

У сусідів ті ж самі проблеми, але в минулому

У Росії, де конкурентні війни спалахнули раніше, вже встигли їх пригасити, докладно прописавши вузькі місця в новому корпоративному законі. Охочих грубо «розкривати» ЗАТ поменшало.

Олексій Морозов, адвокат Московської колегії адвокатів:

— Із 1 січня 2002 року в Росії почала діяти нова редакція закону про АТ. В ухвалених поправках помітне прагнення законодавця посилити правовий захист акціонерів ЗАТ шляхом більш чіткого закріплення їхніх прав. Зокрема докладніший порядок майнових прав, механізм переважного права акціонерів ЗАТ, посилено захист акціонерів при реорганізації товариства та збільшенні статутного капіталу.

Ігор Юхновський: То в чому ж виявляється перевага акціонерів ЗАТ?

Олексій Морозов: Введено додаткові норми, з яких випливає, що акціонер ЗАТ має право переважного придбання акцій. Якщо інші акціонери не погоджуються на придбання його акцій, то він може їх запропонувати товариству, якщо це записано в статуті. Лише після цього настає право акціонера запропонувати свої акції третім особам.

Олена Кібенко, провідний юрисконсульт ЗАТ «Юридична фірма «Інюрполіс»:

— Вивчала досвід багатьох країн і можу сказати, що в більшості країн ЗАТ і ВАТ — це дві стадії існування АТ. У момент виникнення АТ воно в принципі є закритим і так функціонує певний період. Досягнувши фінансової сталості, воно може розкриватися, тобто починати продаж своїх акцій не визначеному заздалегідь колу осіб. А може й не розкриватися.

Іду на ви... У нас не приживається

Покупці пакетів акцій бувають різні, але чомусь найбільше кортить купувати колегам по сфері бізнесу — вони рвуться одержати контроль над своїми успішними конкурентами. При цьому не хочуть попереджати про свої наміри ні свою потенційну жертву, ні антимонопольні структури. Які економічні наслідки таких конкурентних воєн? Їх антимонопольний і конкурентний аспекти?

Олена Кібенко: Питання придбання акцій упирається в питання поглинання АТ. Якби не було цього, то право реалізації акцій було б не актуальним. У Великобританії розроблено спеціальний механізм, що регулює поглинання АТ. Цей механізм поширився на всю Європу. Він передбачає захист прав акціонерів АТ, яке поглинається, і жорстку процедуру поглинання. Обов’язкове повне розкриття інформації про поглинання. Лише після цього компанія-поглинач може звертатися з пропозиціями до акціонерів.

Зоя Борисенко, колишній перший заступник голови Антимонопольного комітету:

— В Україні не дуже багато конкурентоспроможних підприємств. Погляньте — «Оболонь» дозволяє собі виплачувати акціонерам 8—10 тис. грн. дивідендів. Нормально розраховується з бюджетом, представляє нашу країну на світових ринках. Здавалося б, держава повинна опікувати й захищати такі підприємства. А насправді?.. Слід виходити з того, що у випадку з «Оболонню»—«Сарматом» відбувається процес поглинання. Проте уряд не втручається. Позиція судів: спочатку приймають позитивне для «Оболоні» рішення й поступово переходять до негативного. Як фахівець можу засвідчити, що порушення конкурентного законодавства відбулося. Зрозуміло, суди відчувають певний тиск. Не повністю обгрунтована позиція Антимонопольного комітету: не куплено 25% акцій, отже, немає і концентрації. Але ж ідеться про два наймогутніші пивні підприємства: «Оболонь» володіє 27% ринку, «Сармат» — близько 14%. І якщо поглинання відбудеться, то «Сармат» контролюватиме понад 40% ринку. Замість того, щоб вкладати кошти у виробництво, обидві сторони витрачаються на юристів, на суди. Природно, втрачаються виробничі позиції. Так, «Сармат» торік збільшив виробництво на 18%, заробив на цьому в 1,3 разу більше, ніж рік тому, але при цьому зазнав збитків на 12,4 млн. грн. Держава зобов’язана втрутитися.

Ігор Юхновський: Що це за 25%, по досягненні яких може втручатися АМК? У законі про господарські товариства в ст. 45 записано, що коли покупець придбав 10% акцій, то він може вимагати скликання позачергових зборів, у ст. 43 — що може вносити пропозицію в порядок денний загальних зборів, відповідно до ст. 49 — може вимагати перевірки фінансової діяльності. Не 25% є таким магічним числом, а насправді 10% — воно вже дає право власникові істотно втручатися в роботу ЗАТ. Тут необхідно зробити поправку в антимонопольному законі.

Поки що не на висоті

Вже є судова практика вирішення корпоративних спорів, пов’язаних із діяльністю ЗАТ. Проблема в тому, щоб забезпечити її однаковість.

Віра Крат, адвокат фірми правового захисту «Верітас»:

— Вже є рішення Верховного суду, у якому сказано, що потрібно застосовувати ст.114 ЦК України. Існує й протилежне рішення, у якому тим самим Верховним судом сказано, що в корпоративному праві ст.114 ЦК не застосовується. Отже, є всі підстави для звернення в Конституційний суд. Тільки він може давати тлумачення закону, і цим буде поставлено крапку. Адже питання потрібно вирішувати зараз.

Микола Полуденний: Щодо судової практики, мабуть, потрібно говорити про існуючі позитивні й негативні сторони процесу. Позитив є. Законодавець фактично наділив Верховний суд правом установлювати прецедент через норму про обов’язковий перегляд у касаційному порядку рішень, що суперечать рішенню Верховного суду в аналогічних випадках. Це має сформувати нормальну судову практику. Але водночас законодавець запровадив інститут попереднього відсіву касаційних скарг. Збирається трійка суддів і пише: колегія суддів не знайшла підстав (або не дійшла згоди) для передачі справи судовій палаті. Хороший механізм для того, щоб не допустити розгляду справ, аналогічних тим, рішення за якими раніше вже виносила палата Верховного суду. Так, до речі, сталося з «Оболонню» та «Сарматом». Для формування єдиної судової практики питання відсіву — перша перешкода. Друга перешкода, теж помітна у спорах типу «Оболонь»—«Сармат», — винесено два протилежних рішення апеляційного господарського й апеляційного суду звичайної юрисдикції. Існують також розбіжності у практиці судової палати в господарських справах Верховного суду й судової плати у цивільних справах. Як уніфікувати цю практику? Немає механізму...