Запаморочення від IT-успіхів

Останнім часом пересічних українських громадян масово долають успіхи банківських IТ-технологій. Платежі "тут і тепер", "24/7" (двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень), платежі "не встаючи з-за свого комп'ютера" або "не відходячи від свого мобільного телефону". Якщо забракне грошей - "ми завжди готові надати вам кредит".

Як вважалося, проблеми такої "оперативності" полягали в тому, що "були б тільки гроші на рахунку" і "тільки б не вкрали пароль". Тобто перша проблема в тому, що гроші завжди витрачаються простіше, ніж заробляються. І чим вільніший до них доступ, тим реальніша спокуса "перебрати зайвого". Адже кожен банк відповідає лише за перерахування коштів, а не за їх поповнення за рахунок клієнта. І завжди готовий позичити, однак лише під високі відсотки.

"Тільки б не вкрали пароль" - теж серйозна небезпека сучасного інформаційного світу. Причому впритул до неї прилягає власна недбалість - "тільки б реквізити були зазначені правильно". Бо легкість перерахування часто поєднана з виясненням наслідків, куди ж ці гроші потрапили.

І тут ми підходимо до проблеми, абсолютно непомітної, доки "в усіх усе гаразд". І яка стає абсолютним тупиком, коли в одній із ланок ланцюжка починаються тотальні фінансові проблеми.

Виявляється, що багато вітчизняних банків масового обслуговування так захопилися IТ-технологіями, що в них практично не залишилося можливості знайти живого відповідального за проведення операцій і виконання умов договору. В "живому" офісі вас зустрічають студенти з написами на бейджах: "Віталій", "Ірина"… Але те, що є традицією у продавця-консультанта в магазині побутової техніки, зовсім неприйнятне для установи з серйозною фінансовою відповідальністю. Як у клієнта, у вас завжди попросять документ, що засвідчує особу. Тим більше дивно, коли "Віталій" у відповідь на побажання повністю відрекомендуватися й назвати прізвище відведе вас до менеджера вищого рівня, супроводжуючи все це фразою, що "далі вирішення питання перевищує межі моєї компетенції".

Взагалі, помічено, що наближення до порогу неплатоспроможності банку прямо позначається на віці та повноваженнях його рядових співробітників. Спочатку на місці рядових співробітників з'являються молоді дами пляжного дрес-коду. Це означає, що персонал починає набиратися за протекцією. Тобто при вирішення глобальних фінансових питань банку доводиться вже щось просити у сильних світу цього, а ті, на знак сприяння у відповідь, просять прилаштувати непутящих дітей та родичів. Потім на ці посади починають приходити студенти. Бо статусні діти починають комизитися: "Я не працюватиму більше за такі гроші". І коли студенти починають сидіти у самій касі відділення, це означає, що час хутко забирати свої гроші. Бо відповідальність співробітників уже непорівнянна з їхньою зарплатою, але власник чомусь свідомо йде на такий ризик. До чого б це?

Але продовжимо з приводу запаморочення від IТ-успіхів. Якось уже ввійшло у звичку, що коли ви просите гроші в банку, то надаєте безліч гарантій, аж до застави. А коли ви приносите гроші в банк, вам дають лише "бланкову" гарантію (розписку на договорі). І вам залишається покладатися на добропорядність власників і керівника банку (яких ви ніколи не бачили і навряд чи побачите) або на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Який повинен наглядати за банками, але переважно обмежується роздаванням коштів у момент "нещасного випадку".

Отож не дивуйтеся, якщо у разі виникнення складної фінансової ситуації в самого банку він відгородиться від вас цими самими IТ-технологіями. Вам запропонують викласти зміст запитання у відповідній формі на сайті банку, і у відповідь ви найчастіше отримаєте реєстраційний номер та фразу "звернення направлено у відповідне відділення банку". Мовляв, розмовляйте із сайтом далі… Або можете зателефонувати на багатоканальний телефон із багатоступінчастим електронним меню і поговорити з дівчиною "388 Ніна". Яка, знову ж таки, на побажання повністю відрекомендуватися відповість, що це не входить у її службові обов'язки. Отримаєте реєстраційний номер… Куди з цим номером іти?!

А тим часом живі співробітники банку повністю опанували бюрократичні традиції, які раніше використовувалися в державних структурах. Називати свої ім'я та по батькові і приховувати прізвища. Бо не будеш же потім в офіційній скарзі зазначати, що розмовляв із таким собі "Іваном Никифоровичем", який не хотів виводити далі на свого керівника.

На випадок явного збою платоспроможності IТ-технологій радимо згадати старі добрі юридичні традиції. З усім розумінням поставитися до того, що у разі "електронного спілкування" всі свідчення спору залишаються виключно на боці банку. А у разі несприятливого для нього збігу обставин можуть "випадково не зберегтися". Тобто вся ця одностороння система реєстрації діє за доброю згодою сторін рівно до того моменту, доки "в усіх усе гаразд". Тільки-но починаються сумніви - розмовляйте з банком письмово. З такою ж письмовою резолюцією посадової особи банку на вашому зверненні. З обов'язковим вказуванням дати-посади-підпису того, хто відповів. Не полінуйтеся нарешті прочитати договір про взаємовідносини, який вам колись "подарували до платіжної карти". Пошліться на порушення положення цього договору. При цьому з моменту очевидного порушення ваших фінансових прав украй обережно підписуйте всі "технічні" документи, які вам запропонують співробітники банку. Бо потім може виявитися, що тимчасово і "хутко" перемістити гроші отуди й отак ви захотіли самостійно, а банк на цьому анітрохи не наполягав. Хоча це й було в його інтересах.