ЗАКОН МУРА ЯК ДВИГУН РИНКУ ПРОЦЕСОРІВ

1965 року співзасновник фірми Intel Гордон Мур передбачив, що щільність транзисторів в інтегральних схемах і, відповідно, продуктивність мікропроцесорів подвоюватимуться щороку. Протягом трьох останніх десятиріч цей прогноз, названий «законом Мура», більш-менш виконувався, хоча й був скоригований — спочатку подвоєння мало відбуватися кожні 18 місяців, потім — кожні два роки. Крім чисто технологічного, є в «закону Мура» й економічний аспект — із зростанням кількості та зменшенням розміру елементів у процесорі падає їхня собівартість. Щоправда, на вартості кінцевого продукту — самого мікропроцесора — це відбивається не настільки прямо. Проте вартість мікропроцесорів для персональних комп’ютерів останніми роками постійно знижується — якщо 15—20 років тому середню «персоналку» можна було порівняти за ціною з автомобілем, то нині — хіба що з музичним центром. Дія «закону Мура», проте, має межу — він наступить, коли елементи процесорів можна буде порівняти за розмірами з атомами. Станеться це, за оцінками Intel, до кінця десятиріччя. Як зміняться при цьому механізми ціноутворення на ринку процесорів?

«Закон Мура» часто згадували 27 лютого в Москві на організованому Intel семінарі «Проблеми виробництва сучасних комп’ютерних компонентів». Семінар, щоправда, мав, швидше, технічну спрямованість — на ньому розглядали питання системи контролю якості продукції в масштабах Intel, а також перспективи й тенденції в галузі напівпровідникових технологій, вплив яких безпосередньо на ринок відчуватиметься лише через кілька років. Запрошені на семінар провідні технічні фахівці компанії — приміром, директор з якості та надійності продукції з архітектурою Intel Стівен Джонсон, директор усесвітньої служби якості Intel Девід Браун, менеджер програми Intel з електромагнітної сумісності Джуліан Монтойя та інші — старанно уникали відповідей на запитання про економіку виробництва мікропроцесорів. Проте доповідачі погоджувалися, що ускладнення технологій, що використовуються для виробництва більш мініатюрних елементів мікропроцесорів, призводить до зменшення рентабельності цього виробництва.

Вважають, що подвоєння кількості транзисторів в інтегральних схемах супроводжується, грубо кажучи, дворазовим зменшенням собівартості окремого транзистора. Впровадження нових технологій — перехід із 0,18-мікронного на 0,13-мікронний технологічний процес (цифра характеризує розмір окремого транзистора) дозволяє подвоїти вихід транзисторів на одиницю площі кремнієвої заготовки. Подвоює ефективність використання площі підкладки й перехід на використання заготовок розміром 300 мм. Таким чином, начебто наявний виграш у собівартості транзистора вчетверо. Проте вартість кінцевої продукції настільки не знижується — з одного боку, зростає кількість транзисторів в одному кристалі (сьогодні вона досягає 50—70 мільйонів), з іншого боку — зростають витрати на розроблення нових технологій і матеріалів. Приміром, для виробництва мікросхем за перспективними 0,09- і 0,065-мікронними технологіями потрібне розроблення принципово нових джерел жорсткого ультрафіолетового випромінювання, систем його фокусування та чутливих до нього матеріалів для фотошаблонів. Іншою проблемою є зростання виділення тепла з процесорів із зменшенням їхніх елементів. Для її вирішення необхідне створення нових матеріалів для елементів транзисторів. Усі ці дослідження відбиваються на собівартості нових процесорів як своєрідної надбавки за «закон Мура».

Інша цікава тема, піднята на семінарі, — система контролю якості продукції в масштабах такої великої корпорації. За інформацією доповідачів, Intel витрачає на перевірку своєї продукції понад 300 млн. дол. на рік, у роботах із забезпечення та контролю якості продукції зайнято понад 2500 працівників у різних країнах світу. Перевірка процесорів Pentium 4, приміром, містить у собі 2 тис. тестів на сумісність із попередніми архітектурами та 2450 тестів процесора на функціональність. Цікавою технологією є розроблений Intel метод Copy EXACTLY!, що дозволяє з точністю до найменших дрібниць переносити виробничі процеси з одних виробничих потужностей на інші, зберігаючи якість випущеної продукції. Сьогодні чотири фабрики Intel випускають процесори по 0,13-мкм технології.

Таким чином, якщо виходити з наявності технології Copy EXACTLY!, будівництво фабрики на території СНД технічно нескладне для Intel, навіть з урахуванням традиційно низького в нас рівня культури виробництва. Однак поки що в цьому немає економічної необхідності. Обсяги продажів на території СНД, попри надзвичайну динаміку, усе-таки не становлять чверті світового обсягу продажів Intel, і чотири фабрики з ними поки що справляються. Можливо, увагу Intel привертає кількість компаній-інтеграторів, що стрімко зростає і не завжди забезпечує якість готової продукції, яка відповідає бренду. Напевно, саме тому топ-інженери Intel, розпочавши з атомарних технологій, закінчили вимогами компанії до укладки шлейфів і закручування гвинтів.