Як деякі постачальники сільгосптехніки податків уникають

Поставка в Україну сільськогосподарської техніки за заниженою інвойсною ціною — прямий доказ того, що дистриб’ютори наживають мільйонні статки на недоплатах до держбюджету за ПДВ і митом. Такий невтішний висновок дало змогу зробити незалежне розслідування.

Позаду залишився сезон збирання врожаю, тож аграрії хоча б ненадовго отримали перепочинок. Саме час планувати майбутні польові роботи й оновлювати парк сільгоспмашин. Сьогодні немає проблем із тим, щоб придбати найрізноманітнішу сільськогосподарську техніку — сучасний ринок у широкому асортименті пропонує продукцію практично всіх іменитих світових виробників. Головне запитання, що постає перед споживачем, — у якого постачальника купити.

Про постачальників
і поставки

У цьому плані все теж досить цивілізовано. В Україні є офіційні постачальники сільськогосподарської техніки від таких великих виробників, як Case, John Deere, New Holland та ін. Ось тільки річ у тім, що серед більшості компаній, які працюють за нормальною «білою» схемою, є й такі, що намагаються зірвати додатковий куш.

Усе просто. Техніка при ввезенні в Україну оголошується такою, що була в ужитку, й оцінюється за документами втричі-вчетверо дешевше порівняно з заводською ціною. Працівники Дніпровської регіональної митниці, через яку, до речі, ввозиться майже вся така продукція, чомусь «не помічають», що техніка — нова, і всі податки на імпорт оформляють у три-чотири рази менше від належного. Завдяки таким схемам постачальники-пройдисвіти заощаджують, а держбюджет України за рік недоотримує кругленьку суму в кілька мільйонів доларів. Може, саме в цьому криється, зокрема, секрет стрімкого економічного «успіху» компанії «Агроальянс», що входить в агродепартамент корпорації «Алеф»?..

А далі що?

Усім відомо, що фірми, які організовані для швидкого отримання прибутку і грають нечисто, дуже недовговічні. Їхня справа — швидко вичавити прибутки, а не сумлінно й стабільно працювати на ринку. До того ж обурені «білі» імпортери вже сповістили виробників, і ті готують санкції проти непорядних постачальників, аж до позбавлення дистрибуції. Це призведе до того, що землероби-приватники й агропромислові компанії, котрі купили у цих постачальників, залишаться без гарантійного обслуговування. А коштує воно ох як недешево.

А взагалі, немає будь-якої гарантії, що горе-постачальники і куплена у них техніка незабаром не зацікавлять, скажімо, прокуратуру. У разі судового розгляду вона може бути арештована й вилучена. Землеробу-приватнику такий розвиток подій загрожує зривом сівби і збирання врожаю. Хіба жарти — в самісінький розпал сезону залишитися без «залізного коня»! Ну а велика, відома в бізнес-колах країни компанія, що виявилася замішаною в купівлі сільгосптехніки за «сірими» схемами, поставить під удар і свою репутацію.

Підсумки

На жаль, таку схему уникнення оподаткування несумлінні постачальники використовують далеко не перший рік. Можливо, це відбувається через небажання державних структур втручатися в процес. Від настільки масштабних недоплат до бюджету все одно зрештою страждають пересічні громадяни, на плечі яких лягає додатковий тягар, наприклад, у вигляді підвищення тарифів по ЖКГ. Загалом від невчасного фінансування страждає вся бюджетна сфера.

Такий стан справ характерний не лише для агрокомплексу. Скрізь, де є можливість заробити, орудують ділки різних мастей. Взяти хоча б гучний приклад зі створенням у Києві компанії «Еліта-Центр», яка під приводом будівництва житла зібрала з майбутніх «щасливих новоселів» величезні кошти й розчинилася в повітрі... Так і хочеться крикнути: люди, не давайте себе ошукувати!