Владислав Протас: «Конкурси з продажу землі — грабунок громади»

Нещодавно в Києві відбувся круглий стіл, присвячений проблемам муніципального земельного ринку, а саме — захисту прав місцевих громад під час відчуження землі у приватну власність.

Земельна проблема досить болюча для всієї держави, насамперед для міст, де земля коштує шалені гроші. Практика свідчить, що майже всюди громада не має жодного більш-менш пристойного зиску від продажу земельних ділянок. У містах, де сотка землі коштує від 5000 грн. і до нескінченності, влада не має коштів на заміну лампочок у вуличних ліхтарях, не кажучи вже про ремонт ліфтів та доріг.

Чому так відбувається і чому чиновники від сільського землеміра до керівництва мегаполіса не зацікавлені у зміні ситуації, ми говоримо з одним із учасників круглого столу, головою харківської громадської організації «Харків’янин» Владиславом Протасом.

Громада, як і раніше, не впливає на вирішення земельних питань

— Коли міський голова прийшов до влади, то запевняв, що всі земельні ділянки передаватимуться у власність або оренду лише на конкурентних засадах. Причому форми відчуження узгоджуватимуться з територіальною громадою. Але насправді нічого не було зроблено, і землевідводи, які він обіцяв повернути місту як незаконні, просто передали іншим суб’єктам підприємницької діяльності для ведення будівництва.

Коли питання проведення земельних конкурсів загострилося, міськрада Харкова ухвалила «Тимчасове положення…». Зважаючи на пункти цього положення, воно має благородну мету: створення прозорого механізму набуття права власності/оренди на земельну ділянку, розвиток конкурентних засад на земельному ринку та збільшення надходжень до міського бюджету.

Однак у цьому положенні ніде не сказано, що братиметься до уваги громадська думка під час відчуження землі, а отже, громада не має жодного впливу на «земельні» рішення міськради.

Влада також обмежила в правах засоби масової інформації: преса не має доступу до земельних документів, до відомостей про інвесторів. Про це йдеться в тимчасовому положенні: доступ до інформації про інвестора, який купує землю, можуть мати лише суд чи прокуратура у разі порушення кримінальної справи. Єдине, що дозволили журналістам, — це бути присутніми під час проведення аукціонів. Але з дозволу оператора, який, проте, може і заборонити присутність ЗМІ на торгах.

— Бо через конкурси надходжень до бюджету не буде, тому що в тимчасовому положенні відсутній головний принцип: покупець — це той, хто запропонував найвищу ціну. Натомість визначені інші, другорядні умови.

Громада повинна знати, під що видається ділянка, має контролювати виконання інвест­зобов’язань користувачем або власником землі. Однак умови конкурсів, що проводить харківська влада, та пропозиції інвесторів є таємницею для харків’ян. Переможця конкурсу визначає конкурсна комісія і питання її об’єктивності, з огляду на непублічність діяльності, залишається відкритим. До того ж немає жодних гарантій, що після отримання земельної ділянки власник чи орендар не змінить її цільового призначення.

У питаннях допуску до земельних конкурсів міська влада перевищила свої повноваження. Так, у пункті 5.6 положення «міська влада встановлює вимоги до покупців… визначає критерії відбору покупців земельної ділянки». Як бачимо, критерії допуску віддані на розсуд влади. Навіть оператори конкурсу наділені повноваженням повертати документи інвесторові без пояснень.

Закриті конкурси, про які йдеться в тимчасовому положенні, також дають простір міській раді маніпулювати земельними ділянками. Вони дозволяють брати участь у конкурсі тільки одному претендентові. У документі сказано: якщо після двох оголошень про конкурс у ЗМІ не відгукнувся більш як один інвестор, то в конкурсі бере участь лише один. При цьому не регламентовано, в яких саме ЗМІ має бути розміщено оголошення і в якій послідовності. Це суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. 138 Земельного кодексу: земельні торги недійсні, якщо на лот претендує тільки один покупець.

Неправомірно розширені права оператора конкурсу. Він може скасувати конкурс за 10 днів до дати його проведення. А організаторові конкурсу — міській владі — надається право змінювати його умови. Це може призвести до того, що умови будуть пристосовуватися під певного інвестора. Тобто то є ще один шлях до корупції.

Отже, тимчасове положення йде врозріз із Земельним кодексом, вступає в протиріччя із законодавством, що регламентує відносини між місцевою владою та ЗМІ. Зважаючи на це, ми звертаємося до президента і Кабінету міністрів із проханням накласти мораторій на конкурси з продажу землі як на грабунок землі громади. А також пропонуємо обмежити повноваження міської влади і більш чітко виписати положення про земельні аукціони.

Довгострокова оренда ділянки під забудову — прихований продаж

— Це справді так, але така практика не відповідає самому визначенню терміна «оренда». Адже, з огляду на зміст цього терміна, після закінчення оренди власник має право забрати ділянку і використовувати її на власний розсуд. Але як може власник — міська громада — забрати ділянку, на якій вже споруджена капітальна будівля? Це зробити неможливо. Крім того, орендар може й не дочекатися закінчення терміну оренди, а здати будинок в експлуатацію і продати квартири. Таким чином, громаду ставлять перед фактом: орендна плата не надходить і земельна ділянка втрачена. При цьому всі розуміють, що орендар отримує гроші від продажу ділянки, але не сплачує жодних податків, а міська влада, не виключаю, отримує величезні суми «преміальних» за ухвалене земельне рішення. Міський бюджет через недосконалість законодавства втрачає сотні мільйонів гривень.

— «Харків’янин» переконаний, що розв’язати проблему може норма відчуження земельної ділянки виключно у формі її продажу на аукціоні. І з дозволу жителів міста, які мають обов’язково санкціонувати продаж ділянки землі на громадських слуханнях.

Це вигідно всім: і громаді, і владі, і інвестору. Влада гарантовано отримає кошти за продаж земельної ділянки. Громада матиме інформацію і контролюватиме те, що збирається побудувати інвестор. Інвесторові гарантується право власності на земельну ділянку, і йому не потрібно турбуватися, що завтра міська влада «передумає» і віддасть землю іншому і для інших потреб.

Узагалі-то норма про продаж землі на аукціоні існує, однак харківська влада, власне, як, мабуть, і київська, користуючись недосконалістю законодавства, визначає на свій розсуд, яку ділянку продати з аукціону, а яку — віддати в оренду або взагалі віддати «за так» рішенням сесії.

Міський парк перетворено на дачний масив

— У тимчасовому положенні міститься норма, що цей документ не поширюється на земельні ділянки, які надаються у приватне користування. Це призводить до корупції і зловживань з боку міської влади.

Наприклад, у Харкові на 10-й сесії міськради громадянинові Віталію Французу передали для ведення сільського господарства 6,5 га в центрі міста. При цьому ніщо не заважає вищезгаданому землекористувачеві продати цю ділянку під забудову.

Інший приклад зловживання харківської влади. До «Харків’янина» звернулися городяни, які живуть біля міського парку «Зустріч». З’ясувалося, що міськрада позбавила парк статусу рекреаційної зони. Парк безплатно роздано під забудову дачами. Серед дачників опинився і суддя Дзержинського районного суду Харкова Олександр Шестак. Сусідами О.Шестака стали його близькі родичі.

З цього приводу ми звернулися до прокуратури області та Генпрокуратури з проханням опротестувати виділення землі. Також надіслали звернення до Вищої ради юстиції з проханням провести розслідування стосовно О.Шестака, який, до речі, веде «земельні» справи у суді за позовами проти міської влади. Поки що реакції від прокуратури ми не отримали.

Ще нюанс. У тимчасовому положенні передбачено: винагорода операторові за проведення конкурсу може становити до 15% вартості проданої ділянки. Сплатити має покупець. Оператор — приватна фірма, що теж є порушенням законодавства. Оператором може бути лише дер­жавне або комунальне підприємство. Передбачено також відшкодування з міського бюджету виробничих витрат оператора, що теж незаконно. Хіба це не корупційна схема?

Харкову потрібні перевибори

— Мета нашої організації — зламати стереотип радянської доби, мовляв, від жителів міста нічого не залежить. У Харкові небагато людей, які вірять у свої сили і переконані, що влада не всесильна. Багато людей залякані владою міста. Таких, хто думає, що від них нічого не залежить, понад 60%. І наше завдання — працювати з такими людьми. Між тим, нам у цій роботі перешкоджають. Якщо хтось починає роз’яснювати людям їхні права й обов’язки влади, то їх починають переслідувати, створювати проблеми для їхнього бізнесу, а то й вдаються до прямих погроз. Наприклад, коли ми стали виступати проти передачі у концесію низки комунальних підприємств, міська влада почала нам забороняти розміщувати наші намети у місті.

— «Харків’янин» виступає за дострокові вибори мера міста. Мета — довести громаді, що саме вона може приймати рішення щодо управління містом і здатна контролювати тих, кому вона делегувала свої повноваження.

Нам не потрібна війна заради війни. Якби ми не були переконані, що ця мета досяжна, то й не ініціювали б процедуру відставки міського голови. На цій ниві ми вже досягли певних успіхів: створено ініціативну групу зі збирання підписів для референдуму про висловлення недовіри Михайлу Добкіну.

Водночас ми наразилися на активний спротив з боку влади: дістали відмову у реєстрації ініціативної групи і подали скаргу до Дзержинського суду. Скаргу було подано 3 травня, а 11-го суд повідомив, що нашу скаргу буде розглянуто 30 травня, тобто аж через 27 днів замість законних п’яти.

— Наша організація свідомо не підтримує жодних політичних гасел і не співпрацює з жодною з партій. Ми прагнемо довести нинішній владі і наступним, що, незалежно від їх кольору, саме громада прийматиме рішення про керівництво містом.

Утім, до нас надходило багато пропозицій від політиків. Мені не хотілося б називати їх, скажу лише, що серед них були представники і опозиції, і влади. Але ми боремося не проти партій, а проти конкретних чиновників у владі.

Незважаючи на спротив влади міста, у нас є певні досягнення. Насамперед ми заповнили вакуум довіри городян. За рік роботи ми заслужили довіру харків’ян і не збираємося зупинятися на досягнутому. В планах — проконтролювати перерахунок за ненадані комунальні послуги.

Довідка

Громадська організація «Харків’янин» створена на початку 2006 року як добровільне об’єднання громадян, метою якого є контроль територіальної громади над діями місцевої влади. Станом на травень 2007 року до неї входило 5842 чоловіки.