Вкладати в марки — вигідніше, ніж у євровалюту?

Як відомо, у періоди економічних потрясінь головне — правильно вкласти наявні кошти, і тут у хід ідуть нерухомість, золото, антикваріат...

Цікаво, що вартість цінних філателістичних марок зростає, за оцінкою фахівців, у середньому на 20—30% за рік. А в листопаді-грудні 2008 року, коли Україну накрила перша хвиля фінансової кризи, сплеск на філателістичних аукціонах досяг рекордного рівня.

— Це було щось неймовірне! — розповідає член експертної комісії Асоціації філателістів України Григорій Лобко. За свої сорок років колекціонування не пригадаю випадку, щоб населення так скуповувало марки. Долар обвалився, і з аукціонів пішли такі речі, які пропонувалися роками. Ціни на марки зросли миттєво, але все одно вони «розліталися зі свистом». Зараз попит упав, ціни стабілізувалися, проте марки завжди в ціні...

Колекціонери, накопичувачі і дилери

Загальна «комерціалізація» суспільства не оминула і філателію. Сьогодні стало модно збирати не те, що подобається, а те, що приносить прибуток. Залишилося в минулому «тематичне» збирання, коли колекціонували «космос», «живопис» чи «спорт»: сьогодні всі шукають раритети, щоб виручити на цьому чималі гроші. Свіжого припливу молоді до лав філателістів чомусь немає, хоча в цій сфері панує повна демократія: торгуй і міняйся чим хочеш — хоч марками рейху, за що при колишньому СРСР могли й не «погладити по голівці».

Ті, хто продовжує цим захоплюватися, розділилися на три умовні групи: колекціонерів, накопичувачів і дилерів. Перші займаються філателією для душі, другі вкладають гроші на перспективу (останнім часом ціни на деякі види марок дуже зросли), для третіх це бізнес, вони відкривають антикварні крамниці, де продається і нумізматика, і фалеристика, і філокартія, і бони...

Частина дилерів веде свій бізнес цілком офіційно, проводячи значну частку прибутку через податкову, частина — нишком скуповує антикваріат у населення на ринках, дехто вважає себе вільним митцем, обслуговуючи коло багатих накопичувачів, а для багатьох це — додатковий супутній заробіток.

Та попри те що, здавалося б, фахівців не бракує, оцінити й продати свою колекцію в наш час непросто...

— Отримати справедливу оцінку марок сьогодні нереально, — ділиться фаховими секретами власник невеличкої крамниці «Антиквар». — Досвідчений погляд фахівця миттєво вихопить з альбому одну-дві цінні марки, але реальної ціни за них ніхто не пропонуватиме, оцінивши весь альбом символічною сумою: хочеш — продавай, хочеш — залиши дітям...

Непросто з’ясувати вартість марок і з допомогою каталогів: на Петрівці продаються «піратські» диски з каталогами, у середньому по 20 грн. за диск. Але знайти в цьому калейдоскопі те, що тобі треба, — просто нереально. Там можна зустріти каталоги світових філателістичних фірм: Скотта, Міхеля, Івера, Гіббонса. До речі, каталоги марок діляться на хронологічні — з описом випусків марок, тематичні (як було в СРСР) і спеціалізовані, які філателісти називають «високим пілотажем».

Якщо людина займається цим бізнесом, вона мусить стежити за цінами, і без таких професійних каталогів їй не обійтися. У них дається хронологія та опис усіх різновидів, типів і відтінків фарби, різновидів перфорації, паперу і клею. Ці каталоги розраховані на серйозних фахівців і оцінюють марки найдорожче.

— Каталог марок України «Діварі» зроблений не дуже професійно і, на мій погляд, не додає іміджу країні, — коментує продавець каталогів Олександр, — але іншого поки що немає, і вибирати ні з чого. Вартість цього каталогу, що багато в чому поступається російським, — 25—35 дол., залежно від року видання. Що свіжіший каталог, то вища ціна. Іноземні каталоги зазвичай коштують дорожче, наприклад каталог Міхеля (уся Європа) — 50—60 євро.

Сертифікат із родоводом

Практично всі антикварні крамниці, що займаються монетами, значками тощо, мають відділи філателії. Тільки в Києві їх близько двадцяти.

Усі вони приймають марки в населення, але не під реалізацію (клопітно й невигідно), а у вигляді скупки. Оцінюється товар поверхово — своїми ж співробітниками, беруть дешево і далеко не все. Оцінювачі в магазинах не мають офіційного права експертизи, тут усе умовно.

Якщо вам назвали приблизну вартість марки, це не означає, що вона коштує саме стільки: важливий її стан і певні філателістичні умови цілості.

Не факт, що, порівнявши свою марку з каталогом, ви зможете продати її в магазині або з рук за аналогічну ціну. У каталогах стоять орієнтовні ціни, а вартість марки визначає ринок.

При покупці і продажу реальні ціни часто нижчі від каталожних. Виникає запитання: невже не існує можливості об’єктивно оцінити свою колекцію?

— Два роки тому було створено комісію експертів Асоціації філателістів України, — розповідає Григорій Лобко. — До неї увійшли п’ять експертів: два з Одеси і по одному з Києва, Харкова і Дніпропетровська. Це знавці з великим досвідом колекціонування. Спеціальних університетів із цього напряму не існує. Кожен експерт має печатку, право підпису, спеціальні бланки для сертифікатів. Ми можемо давати експертний висновок з приводу будь-якої марки і свідчити в суді як незалежні експерти. Члени цієї комісії оцінюють дорогі марки, стартова ціна яких — від кількох сотень доларів. Вони визначають їхню справжність і вартість. На жаль, трапляється багато фальшивок. Сертифікат коштує 35 дол. Це — бланк з печаткою, завірений підписом експерта, з описом марки та її фотокопією. До речі, з таким документом вартість марки зростає як мінімум на вартість сертифіката, тому марку з «родоводом» купують із задоволенням...

Проте залишається загадкою: як пересічний громадянин може визначити — чи є його марка цінною і гідною сертифікації?

Аукціони он-лайн

В Україні історично склалося кілька філателістичних центрів: пальму першості постійно тримає Одеса, за нею йдуть Харків, Донецьк, Львів і Дніпропетровськ.

Але, природно, у всі часи колекціонери з’їжджалися до Києва: прикупити, продати, поспілкуватися... Нині вони збираються в столичному Інституті фізкультури, де відбувається жвава торгівля та обмін. Там зустрічаються колекціонери і дилери, які шукають рідкісний товар для заможних клієнтів. Накопичувачі сюди ходять рідко — вважають за краще не світитися, та й не кожен з них відчуває радість від вдалої покупки, для багатьох це всього лише спосіб вкласти капітал.

Цікаво, що подібні «базарчики» існують і за кордоном: у США, наприклад, на такі «зльоти» приїжджають дилери і колекціонери з різних штатів. Невеличких антикварних крамничок, де можна купити марки, там набагато більше, ніж у нас.

— На жаль, сьогодні такий «живий» обмін і купівля-продаж марок відходять у минуле, — ділиться своїми спостереженнями колекціонер Сергій Бондаренко. — Філателісти потроху перебираються в Інтернет. З’явилося багато інтернет-магазинів, які продають будь-що, у тому числі й марки. Дилери і колекціонери годинами сидять в Інтернеті в пошуках випадкового раритету. Існує ряд онлайн-аукціонів, що їх проводять філателістичні фірми: Raritan stamps, Cherristone і eBay (США), російський «Молоток», український «Аукро»...

Чим тільки не торгують на подібних аукціонах! Наприклад, марки на вагу: з конвертів вирізають мільйони марок усіх країн, наповнюють ними пакети по одному, два, десять, сто кілограмів. Ці пакети називаються «кіловарами». Вартість такого пакета невелика: одна марка коштує 1 або 0,5 євроцента, а все в сумі — близько 100 євро.

На онлайн-аукціонах можна придбати не тільки «кіловари», а й раритет: наприклад, нещодавно було куплено марку 1936 року з дуже рідкісним зубцюванням, яке практично неможливо знайти. Колекціонер, котрий заплатив за неї тисячу доларів, зробив дуже вигідне придбання.

Гроші за покупку на аукціоні перераховують інтернет-переказом, а марки отримують листом або бандероллю, причому солідні аукціони ніколи не підводять своїх клієнтів...

У ціні бракований товар

Парадоксально, але сьогодні у світі зростає ціна на марки з помилками, тобто марки, які можна назвати «бракованими». Наприклад, якщо на аркуші в сто марок тільки одна з пошкодженням кліше, то саме вона є цінною.

Зазвичай такі недоліки відображено в каталогах. Попит і конкуренція породжують пропозицію, починається ажіотаж...

Гонитва за ексклюзивною покупкою — велика спокуса для різного роду «фальшивомарочників», як їх називають філателісти.

— Іноді ошукана людина стає жертвою простої помилки, — коментує Григорій Лобко, — такі ляпсуси бувають навіть на Cherristone. Наприклад, неправильно зазначено номер марки — у результаті можна купити за великі гроші дешеву річ. На невеличких аукціонах, наприклад на «Молотку», трапляються люди, які можуть «кинути». Але якщо спіймався на цьому, більше нічого не продаси. За моєї пам’яті були випадки, коли покупців «карали» на великі суми. Активне джерело фальшивих марок — Москва. Там є поліграфічні бази, які працюють у тандемі з досвідченими філателістами, вони легко виготовляють фальшиві кліше...

Фахівці стверджують, що поліграфія досягла такого рівня, що можна надрукувати все що завгодно.

Звісно, справжнього експерта не обдуриш, але на побутовому рівні такі підробки йдуть за пристойні суми. Фальшивомарочник виготовляє нове кліше, набиває нові зубці, накатує новий клей, і... «раритет» готовий!

Зазвичай подібна фальшивка коштує тисячі доларів, оскільки підробляти дешеве — невигідно.

Це короткочасний «бізнес», ринок наповнюється такими речами — і настає прозріння.

Цікаво, що суворе покарання за шахрайство чекає тільки тих, хто міг би (хоча це нікому не потрібно!) підробити знаки поштової оплати, тобто обдурив державу. За таке правопорушення передбачено позбавлення волі на кілька років.

У разі підробки старої марки, особливо держави, якої більше немає (наприклад, СРСР), притягти до відповідальності складніше. Саме старі, дорогі марки найлегше підробити, але й найлегше розпізнати фальшивку.

Філателістичний бізнес — своєрідне явище в комерційному середовищі. І хоча його рентабельність загалом невисока, а відкривати приватні філателістичні магазини поки що ніхто не наважився (немає достатнього попиту), він досить привабливий для людей, які зацікавлені у статусі вільного дилера і воліють не афішувати свої доходи.

Де тут межа між тіньовим бізнесом і легальною діяльністю — важко визначити, адже порушення закону може констатувати тільки перевірка податкової служби, що виявила з допомогою експертів приховування доходів або порушення торговельних операцій...

Сьогодні цей незвичний бізнес, як і інші, переживає тяжкі часи.

Багато фахівців вважають, що попит упав, оскільки в умовах кризи покупцям потрібні гроші на підтримку самих себе. У Києві поменшало приїжджих з інших регіонів та іноземців, які хотіли б поповнити колекції. Немає колишнього «руху» в торгівлі. Щоб вижити, дилерам необхідне коло постійних заможних клієнтів.

У київському магазині «Марки України», де продають чимало цінних вітчизняних марок, вважають, що криза не скоротила кількість покупців.

— Марки — це цінність на всі часи, — стверджує один із продавців магазину, — їх як купували, так і купують. Справжній колекціонер скоріше не з’їсть шматка хліба, ніж відмовить собі в цій радості.

Можливо, так воно і є...