«УКРТЕЛЕКОМ»: ПРИНИЖЕНІ І СКРИВДЖЕНІ

Революція в «Укртелекомі», про яку так довго говорили різні зацікавлені особи, завершилася менше ніж за тиждень. Ще 13 лютого представники компанії заявляли, що досягнуто домовленість із Фондом держмайна про проведення зборів акціонерів у квітні. А дивіденди за 2000 рік, питання про які було офіційним приводом до скликання позачергових зборів, компанія готова виплатити й без них. Проте вранці 17 лютого представники Фонду розпочали реєстрацію акціонерів, а до вечора основні рішення вже були опубліковані. Журналісти жартували, що «справжніми» зборами акціонерів стала скликана цього самого дня прес-конференція голови ФДМУ Михайла Чечетова. Який, правда, відповідав на запитання щодо діяльності «Укртелекому» надто вже загально.

Голову правління Сергія Січкаренка «пішли» гарно: питання про його звільнення до порядку денного зборів, за словами пана Чечетова, не вносилося. Та й навіщо? Адже збори було призначено на 15.00, а на той час С.Січкаренко вже подав у відставку сам... Казали, що разом із ним спробував піти й голова Держкомзв’язку Олег Яценко, але чи то він передумав, чи його відговорили. Та й, швидше за все, це робилося спересердя. На що й було розраховано: якщо, попри всі домовленості, досягнуті раніше на найрізноманітніших рівнях, аж до вищого (щоб «розрулити» ситуацію, Яценко й Січкаренко неодноразово зустрічалися навіть із Президентом), збори все-таки проводяться за сценарієм ФДМУ (точніше, сил, які стоять за ними), інакше як приниження це розцінити складно.

Як ще один удар по Січкаренку видається і призначення на посаду голови правління ВАТ «Укртелеком» Григорія Дзекона. Осінній конфлікт між ними й послужив каталізатором усього подальшого розвитку подій. Нагадаємо: Дзекон прийшов в «Укртелеком» у липні минулого року на посаду заступника генерального директора і невдовзі почав активно брати на себе внутрікорпоративні важелі впливу. Насамперед фінансові, залишаючи за головою правління лише представницькі функції. У відповідь той спробував «заволокитити» оформлення Дзекону доступу до держтаємниці. Ця боротьба спливла на поверхню у вигляді вже відомої історії про призначення першого заступника голови правління. Тоді спостережна рада затвердила першим заступником голови правління Дзекона, а Січкаренко наказом призначив на цю посаду Ігоря Кравця.

До речі, хоча спостережна рада й перемогла, останній із «Укртелекому» іти не збирається. Схоже, роль «донецьких» у цьому конфлікті полягала не в тому, щоб бути однією з його активних сторін, а в тому, щоб під шумок ще більше закріпитися в галузі.

Економіко-політичний портрет Григорія Дзекона ще чекає свого автора. В «Укртелеком» він прийшов із ІТ-бізнесу, точніше з середовища давніх ділових партнерів держмонополіста. Створена Дзеконом 1992 року компанія «Софт-Тронік» співпрацювала з «Укртелекомом» у прокладанні оптоволоконних ліній. Після її продажу австрійському концернові S&T System Technology Distribution AG (за деякими даними, за чималу для цього ринку суму) Дзекон очолював IP-телефонний оператор «Пріоком». Компанія також надавала послуги на базі каналів «Укртелекому». Про фінансові аспекти цього партнерства там досі ходять легенди.

Розстановка сил у нинішньому «укртелекомівському» конфлікті спантеличила не одного аналітика. Річ у тому, що буквально кожного з його учасників можна назвати «людиною Президента». Таким є й Олег Яценко, який відстоював інтереси свого давнього бізнес-партнера Сергія Січкаренка. А голова спостережної ради компанії Сергій Льовочкін, що найсильніше лобіював зняття її колишнього керівника, — сьогодні довірена особа глави держави. Близький до зв’язки Пінчук—«Київстар» і Григорій Дзекон. Що ж послужило причиною такої «сімейної розбірки»? І яка в ній роль самого гаранта? Сприяв він «природному добору» у своєму оточенні, чи йому просто було не до цього? І чим пояснюється така жорстка позиція Льовочкіна стосовно Січкаренка — інформацією про реальне ставлення до нього Президента чи тим, що «людина за спиною» вирішила розпочати свою гру?

Кадрова революція торкнулася й самого складу спостережної ради. Яка, до речі, на минулих зборах була наділена повноваженнями призначати голову правління без рішення загальних зборів. На чолі СР залишився Сергій Льовочкін; член ДКЦПФР Микола Волков і заступник голови ФДМУ Світлана Ледомська також зберегли свої посади. Вийшли зі спостережної ради директор із загальних питань «Укртелекому» Олександр Гришин, виразник інтересів донецької ФПГ Леонід Нетудихата, а також близькі до «київстарівської групи» чиновники Держкомзв’язку Володимир Олійник та Сергій Глотов.

За новими членами спостережної ради можна судити про політичні та економічні сили, які націлилися на участь у майбутній приватизації «Укртелекому». Едуард Прутнік — давній діловий партнер і довірена особа Віктора Януковича, радник прем’єра, екс-керівник СЕЗ «Донецьк», спеціаліст із «ніжок Буша», протягом півроку — голова спостережної ради «Ощадбанку». Нині він також член спостережної ради «Укрексімбанку». Анатолій Балюк, чиновник із багаторічним стажем керівної роботи в середній ланці, свого часу був помічником прем’єра Валерія Пустовойтенка, раніше входив до спостережної ради «Нафтогазу України», а нині — у СР «Укрнафти». Полковник у відставці Олександр Риков, директор ВАТ «Укртелеком» зі взаємодії з операторами, перед цим керував радіочастотним напрямом у «Київстарі», ще раніше обіймав посаду помічника начальника управління в Департаменті спеціальних телекомунікаційних систем СБУ, а до того — військовий зв’язківець, випускник легендарного училища зв’язку ім. Калініна. І, нарешті, Сергій Васьківський, керівник апарату спостережної ради і за сумісництвом генеральний директор ТОВ «Українські новітні технології», власник ліцензій на частотні діапазони 27,5—28,6 і 29,1—29,5 ГГц у великих містах, а також наскрізної ліцензії на частотний діапазон 3,4—3,7 ГГц (за яку свого часу сплачено лише півмільйона гривень). Однак, попри те, що ці діапазони сьогодні дуже затребувані у зв’язку з розвитком перспективної технології бездротової передачі даних LMDS, на сьогодні компанія послуг у них не надає... Свого часу засновниками ТОВ «УНТ» виступили компанії, близькі до Олександра Ярославського, проте згодом він втратив інтерес до телекомунікаційної галузі.

Загалом, ми знову маємо досить різношерсту команду «менеджерів із продажу «Укртелекому». Втім, ділити їм може виявитися нічого. Поки що. Судячи з запланованого на початок березня збільшення статутного фонду ЗАТ «Утел» у 2,5 тис. разів, цю компанію можуть спробувати продати окремо. У такому випадку продаж «Укртелекому» знову відкладеться на період після виборів.

p.s. Ціна угод з акціями національного оператора зв’язку ВАТ «Укртелеком» за два дні, що минули після відставки глави правління і проведення зборів акціонерів, зросла на 10% — до 0,52 грн. за акцію, тоді як за попередній тиждень вона практично не змінилася. Темп зростання котирувань акцій «Укртелекому» перевищує загальний темп зростання ПФТС-індексу, значення якого за ці два дні збільшилося на 4,5%.