«...Как сказал Черномырдин Виктор Степанович, которого я очень уважаю. Обаятельнейшая личность! Мудрейший человек!.. Он сказал: «Давос — это прежде всего отдых. Сумеете организовать отдых — все к вам и приедут. А там они уже будут договариваться... Так что завтра я возьму на себя развлекающую миссию — я буду варить раков на пароходе, по собственному рецепту, чтоб вас угостить...».
М.Жванецький. З виступу на діловому форумі в Одесі 20 вересня 2002 року
В.Черномирдін. З виступу на тому самому форумі в Одесі:
«...Меня недавно приперли к стенке: «Почему проблемы?» Часто, где не появишься, почему да почему? Я его спрашиваю: «У вас в Украине с Гондурасом есть проблемы?» Он смотрит на меня. «А с Берегом Слоновой Кости?» Снова смотрит. Я, говорю, отвечу за себя: «У нас, в России, нет. И у вас тоже нет. Хоть ты и не знаешь...» Да, проблемы между нашими странами есть. Если бы их не было, то тогда и незачем было бы собираться...».
Загалом, як казав Великий комбінатор, «крига скресла». За зближення України та Росії взялася Одеса.
Одесити, що живуть по обидва боки кордону, а серед них і члени московського відділення Всесвітнього клубу одеситів, очолюваного Жванецьким, вирішили: час покінчити із млявими відносинами між двома братніми країнами. Відтепер вони мають вийти на новий якісний рівень. І Одеса зі своїми традиціями та звичаями — кращий для цього плацдарм. Отож, завдяки спільним дружнім зусиллям столиця гумору з 20 до 22 вересня приймала ділових людей, чиновників і народних депутатів із двох країн.
Сподівання на те, що форум відкриватиме Президент України, не справдилися. Буквально за два дні до початку його роботи Леонід Данилович перебував із дводенним візитом в Одесі, де зустрічався з президентом Румунії. Тож ліміт перебування в південному регіоні було вичерпано. Зате, як і обіцяли, другий день форуму запам’ятався вареними раками від Жванецького на теплоході «Паллада», який курсує вздовж одеського узбережжя. Загалом, українсько-російський діловий форум на одеській землі, що зібрав близько 300 чоловік, вже охрестили постійно діючим щорічним заходом...
Ну а якщо серйозно, то українсько-російські відносини, попри часті зустрічі у верхах, бізнес-форуми й, нарешті, тісні зв’язки між двома народами, заслужили цього року ярлик «торговельної війни». Це при тому, що поточний рік проголошено Роком України в Росії. Але найприкріше — невтішні тенденції. Уже за сім місяців нинішнього року втрачено майже 10% взаємного товарообігу. Причому скорочення експортних поставок зачепило метал, хімію, продукти харчування. Зменшується також питома вага Росії в імпорті України. Не можна похвалитися й теплим інвестиційним кліматом. Попри зростаючий інтерес росіян до приватизації великих українських підприємств за обсягом прямого інвестування в нашу економіку Російська Федерація посідає аж п’яте місце. На 1 січня ц.р. росіяни інвестували майже 300 млн. дол., що становить 6,7% від загального обсягу. При цьому український капітал, що спрямовується до Росії, іще скромніший — лише 85 млн. дол.
На цьому тлі ділова зустріч в Одесі мала б надати нового імпульсу до усунення перешкоди на шляху торговельно-економічної співпраці. Бо, попри прийняття різноманітних спільних рішень, насправді мало що змінюється. Узяти хоча б питання про створення зони вільної торгівлі. Останнім часом про неї багато говориться. Давно підписано нову угоду, проте Росія досі її не ратифікувала. Торік прем’єр-міністри двох країн домовилися про прискорення цього процесу. Але зараз з’ясовується, що сторони по-різному розуміють вільну торгівлю.
Вирішення питання гальмується правилами й процедурами взаємних обмежень. Українська сторона, на відміну від російської, наполягає на тому, аби обмеження були зведені до мінімуму чи зняті взагалі. До того ж президенти та прем’єр-міністри домовилися про їхнє скасування. Але в результаті з’являються дедалі нові й нові. Відбувається це тому, що ініціаторами їхнього впровадження часто стають самі підприємства, на повідку яких і йдуть чиновники.
Все ж зрушення в цьому напрямі все-таки накреслилися. Хоча поки що можна говорити про заходи, ухвалені в односторонньому порядку. Україна скасувала свою постанову, ухвалену у відповідь на «трубну» постанову російського уряду. Зокрема, зняла обмеження на торгівлю залізорудною сировиною. Жест доброї волі зроблено, і Київ чекає жесту у відповідь від російського уряду. Україна також готова пропускати через кордон без мита та ПДВ товар, що надходить у рамках кооперації.
Про це говорив у своєму виступі на пленарному засіданні форуму міністр економіки і з питань європейської інтеграції України О.Шлапак. Проблеми економічної співпраці порушив і віце-спікер Верховної Ради О.Зінченко. На жаль, із російського боку на форумі міністри не були присутні. Приїхали лише заступники міністрів із транспорту й АПК. Тому позиція сусідів із питань зони вільної торгівлі й низки інших проблем озвучена не була.
Росію з офіційної сторони репрезентував Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні В.Черномирдін і глава комітету Держдуми Росії зі справ СНД і зв’язків зі співвітчизниками, голова громадської ради українсько-російського співробітництва В.Ігрунов, один з ініціаторів і організаторів одеської зустрічі. Ділові кола були представлені переважно москвичами й ростовчанами. Варто зазначити, що з Ростовської області приїхали не лише представники бізнесу, а й чиновники адміністрації.
Саме міжрегіональна співпраця є сьогодні тією ниточкою, яка допоможе відновити розірвані зв’язки та сплести нові. Тому й зростає рік у рік зацікавленість у контактах на рівні регіонів. Сьогодні між областями України й Росії укладено понад 250 прямих договорів. Отож зустріч в Одесі — ще один крок у цьому напрямі. Ну а з українського боку бізнес репрезентували підприємства Одеси й Києва.
Детальніше проблеми й перспективи розвитку обговорювалися в секціях. У рамках форуму їх працювало п’ять. Це «АПК», що викликала найбільший інтерес, «Промисловість і будівництво», «Транспорт, зв’язок, інформаційні технології», «Культура, освіта, наука, туризм і рекреація». А також секція «Міжрегіональне співробітництво», у рамках якої відбувся «круглий стіл» «Україна—Росія: на рубежі тисячоліть». До речі, учасники «круглого столу», а в ньому взяли участь в основному вчені та політики, обговорюючи проблеми й перспективи співпраці, відзначали непрості відносини, які складаються між нашими країнами. Зокрема, підкреслювалося: сьогодні в Росії, загалом, не спостерігається великого прагнення співробітничати з Україною. Як, утім, і в Україні, яка побоюється, що Росія спить і бачить, як підім’яти під себе сусіда. І проблема не лише у відсутності внутрішньополітичної консолідації. А й у тому, що ділові люди не надто покладаються на стабільність у своїх країнах. Тому воліють мати справу з іншими, надійнішими, партнерами. Водночас учасники «круглого столу» як прибічники російсько-українського зближення вважають: тісна співпраця, заснована на взаємній вигоді, може привести до бажаного результату. Але для цього необхідні спільні зусилля й конкретні кроки, а не штампування рішень заради рішень.
Котрий рік поспіль йдеться про вживання заходів для зближення національних законодавств, про оптимізацію податкового й тарифного регулювання експортно-імпортних поставок, про створення зони вільної торгівлі... Але віз і нині там. Учасники одеського форуму у своєму зверненні до президентів України й Росії чергового разу попросили сприяти якомога оперативнішому вирішенню цих питань. Крім того, вони пропонують створити на міжурядовому рівні українсько-російську раду експертів із питань економічного, політичного, наукового й культурного співробітництва, українсько-російський депозитарій, сучасний міжнародний вуз для підготовки фахівців у сфері фінансових послуг. У сфері транспорту ухвалили рішення розробити спільні інвестиційні проекти з використання портів Азовського та Чорного морів, підтримати проект автомобільної паромної переправи Іллічівськ—Новоросійськ—Поті. У зв’язку з цим Мінтранс Росії запропонував провести спільну конференцію вантажовласників як головних на сьогодні гравців на цьому полі. Підкреслювалася необхідність прискорити роботу зі створення трансприкордонних транспортних коридорів. Сьогодні Мінтранс Росії й України готують проекти нових схем, і важливо, аби вони відповідали інтересам не лише двох країн, а й вантажовласників. У сфері АПК учасники форуму мають намір домагатися відновлення коопераційних зв’язків, передусім у сільгоспмашинобудуванні та селекції в рослинництві і тваринництві.
Ну а щоб закріпити ділове співробітництво пером, щоб потім уже нічим не можна було вирубати, висловили бажання видавати під патронатом двох урядів спільний журнал із проблем економіки, політики, науки та культури...