«Спрощенці» — бути чи не бути?

Нині в Україні реформується спрощена система оподаткування підприємців та вирішується її подальша доля. Законодавчий орган влади працює над змінами до Податкового кодексу, які стосуються підприємців на фіксованому та єдиному податку. Проблема, як відомо, набула актуальності та отримала широкий соціальний резонанс ще під час ухвалення Податкового кодексу, коли виникла загроза для існування спрощеної системи оподаткування загалом.

Ініціативу Кабінету міністрів України було викладено у відповідному законопроекті «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України». Цей документ уже затверджений урядом і розглядається у відповідних парламентських комітетах.

18 березня 2011 року Міністерство фінансів також запропонувало побудовану на згаданому законопроекті концепцію спрощеної системи оподаткування.

Згідно з вищеназваними документами, підприємців-«спрощенців» поділять на три групи та зобов’яжуть вести облік, при цьому податкове навантаження для них зросте. Адже тепер їм доведеться вести докладний облік на підставі первинних документів, тобто укладати і фіксувати договори, а також рух коштів. У разі проведення готівкових розрахунків виникає потреба у касовому апараті. У зазначеному законопроекті про це не йдеться, але в розділі Податкового кодексу про ведення обліку сказано: приймання готівки потребує застосування касового апарату. При цьому в законі про реєстраторів розрахункових операцій сказано, що платники єдиного податку не зобов’язані використовувати касові апарати.

Протиріччя деяких норм, які потребують роз’яснень, очевидні. Тож у законопроекті слід чітко зафіксувати позицію щодо касових апаратів або внести відповідні норми у прикінцеві положення Податкового кодексу.

Позитивним моментом є те, що законопроектом пропонується скасувати норму кодексу, якою запроваджено заборону юридичним особам відносити закупівлі товарів і послуг у «спрощенців» - фізичних осіб на валові витрати, тобто фактично зобов’язали юросіб обкладати відповідні видатки за ставкою податку на прибуток. Однак не всіх, а лише тих, які застосовують так звану третю категорію спрощеної системи оподаткування.

Як зазначалося вище, урядом запропонований поділ на три категорії: дві з них - аналог системи з фіксованим і єдиним податком, коли ставки встановлюють місцеві ради, а закон визначає лише граничні розміри. Третя категорія - аналог існуючої спрощеної системи для юридичних осіб, що передбачає прив’язку до відсотка від обсягу реалізації.

Перша категорія - це особи, які не використовують праці найманих працівників і обсяг доходів яких не перевищує 150 мінімальних заробітних плат (близько 150 тис. грн.). Для таких підприємств встановлюється ставка податку в межах від 1 до 10% мінімальної заробітної плати (10-100 грн.).

Друга категорія - це особи, які використовують працю не більш як десяти найманих працівників, а обсяг доходу не перевищує тисячі мінімальних заробітних плат (близько 1 млн. грн.). Ставка - від 2 до 20% мінімальної заробітної плати (20-200 грн.).

Ставка для третьої категорії встановлюється на рівні 3% від отриманої виручки за умови сплати ПДВ або 5% - без сплати ПДВ. До неї належать особи, які мають не більше десяти найманих працівників та обсяг доходу яких не перевищує 2 тис. мінімальних заробітних плат (близько 2 млн. грн.).

Як видно, платежі планують прив’язати до мінімальної зар­плати. Тобто єдиний податок буде, наприклад, до 20% мінімальної зарплати - на сьогодні це менше 200 грн. Проте разом зі збільшенням мінімальної зар­плати будуть зростати і податки для «спрощенців». Як влучно зазначила народний депутат Ксенія Ляпіна на сторінках інтернет-видання «Економічна правда», «мінімальна зарплата є соціальним показником, а тому не зовсім об’єк­тивним. Тому прив’язка розмірів ставок до мінімальної зарплати є ризиком для підприємців. Можливо, слід звертатися до уря­ду з тим, щоб встановити цю ставку у натуральних показниках».

У разі отримання доходу з порушенням вимог застосування спрощеної системи передбачено оподаткування за ставкою податку у розмірі 15% для платників першої і другої категорій та за подвійною ставкою податку - для платників третьої категорії.

Крім того, законопроект визначає випадки анулювання органами податкової служби свідоцтва платника єдиного податку, зокрема, у разі виникнення податкової заборгованості по сплаті податку, здійснення господарської діяльності, на яку не поширюється спрощена система, перевищення граничного обсягу доходу тощо.

За інформацією з неофіційних джерел, ДПСУ разом з іншими центральними органами виконавчої влади та Міністерством фінансів України не брала участі у розробці цього законопроекту.

На сьогодні до моменту внесення відповідних змін до Податкового кодексу продовжує діяти указ президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» №727/98 від 3 липня 1998 року.

Крім того, з 1 квітня 2011 року розділом III Податкового кодексу, який регулює оподаткування прибутку підприємств, впроваджено, зокрема, вищезгадану заборону юридичним особам відносити на валові витрати закупівлю товарів і послуг у «спрощенців» - фізичних осіб.

Існує ще один неоднозначний момент. Законопроект вносить зміни до закону про єдиний соціальний внесок, і нібито запропонований компроміс. Насправді ситуація непроста: від сплати єдиного соціального внеску звільняються лише інваліди і пенсіонери. За даними Міністерства соціальної політики України, кількість інвалідів на кінець 2010 року становить 2,6 млн., тобто майже 6% від загальної кількості населення. Кількість інвалідів працездатного віку перевищує 1,5 млн. осіб. Кількість пенсіонерів майже дорівнює кількості працюючих. При цьому розмір соціального внеску для підприємців - молоді та інших працездатних осіб - непомірно великий. Що робити підприємцям, які не є ані пенсіо­нерами, ані інвалідами? Ймо­вірно, зростатиме соціальна напруга, що може призвести до непорозумінь у підприємницькому середовищі.