Смуга стає ширшою

Ринок широкосмугового Інтернету демонструє в Україні значне зростання. Користувачі поступово починають забувати про dial-up-доступ — повільне з’єднання через телефонні лінії.

Телефонні лінії, звісно ж, залишилися, вони поступово модернізуються. Проте це не заважає тому ж таки «Укртелекому» підключати нових і нових користувачів до швидкого Інтернету з допомогою технології ADSL. Та так, що за кількістю абонентів (842 тис. чоловік на кінець 2009 року) національний оператор уже давно випредив решту інтернет-провайдерів. На другому місці компанія «Воля», в якої 380 тис. абонентів широкосмугового доступу (ШСД). Далі йдуть «Голден Телеком», що надає ШСД під маркою Beeline для 122,5 тис. користувачів, і «Вега» — 121,2 тис. чоловік на кінець 2009 року (дані дослідницької компанії iKS-Consulting).

За 2009 рік кількість користувачів послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет в Україні збільшилася на 54% і перевищила два мільйони. Таким чином, проникнення широкосмугового доступу сягнуло 11,5% від загальної кількості українських домогосподарств.

У 2008 р. обсяг ринку ШСД у грошовому вираженні зріс на 62% — до 1,68 млрд. грн., а в 2009 р. — на 55%, до 2,6 млрд. грн. На 2012 р. він може збільшитися у 3,2 разу, порівняно з 2008 р., і сягнути 5,4 млрд. грн.

Розмаїття технологій

Сьогодні оператори надають швидкісний доступ в Інтернет за кількома технологіями, що різняться як зручністю, так і швидкістю.

Сюди можна зарахувати мобільних і бездротових операторів, які здійснюють доступ за технологіями UMTS/HSPDA, CDMA EV-DO, Wi-MAX та ін. Для такого ШСД характерна мобільність, коли доступ можна отримати в будь-якій точці зони покриття оператора. Однак при цьому він характеризується нижчими швидкостями передачі даних при вищих тарифах. Максимальну швидкість із цих технологій дає Wi-MAX: мобільна версія стандарту — до 20 Мб/с. Потім UMTS/HSPDA — до 7,2 Мб/с і CDMA EV-DO — до 3,1 Мб/с.

Наймасовішою на ринку ШСД поки що залишається технологія xDSL, а саме її різновид ADSL, завдяки тому, що її надає найбільший оператор «Укртелеком». Це швидкісний доступ мідним телефонним кабелем. Послуга забезпечує швидкість передачі максимум 24 Мб/с при «скачуванні» інформації та до одного (максимум двох) Мб/с — на зворотному каналі (від абонента до оператора). При цьому необхідно купувати додаткове устаткування (ADSL модем). І, що найголовніше, швидкість передачі даних дуже залежить від довжини та якості телефонної лінії.

Оператори кабельного телебачення надають ШСД за стандартом DocSIS зі швидкістю до 38 Мб/с (хоча остання версія DocSIS 3.0 — до 150 Мб/с). Для отримання доступу також необхідно придбати модем.

Проте останнім часом дедалі більших обертів і популярності, завдяки своїм перевазі у швидкості та й зниженню вартості самих кабелів, набирає доступ волоконно-оптичним кабелем. До речі, сьогодні всі найбільші оператори володіють магістральними волоконно-оптичними лініями зв’язку (ВОЛЗ), оскільки цей матеріал має найвищу пропускну здатність і гарантує найменші втрати.

Природно, операторам, які надають доступ ВОЛЗ, невигідно заводити оптоволоконний кабель у кожну квартиру або офіс (для окремих бізнес-клієнтів робиться виняток), тому існує проміжний варіант — FTTB — Fiber To The Building — «оптика в будинок». Далі йде розведення по квартирах уже звичайної LAN-мережі. У такому разі жодне додаткове устаткування не потрібне. Дроти заводяться прямо в мережевий порт комп’ютера.

Оскільки комп’ютерна мережа має швидкість передачі даних до 100 Мбіт/с, то оператори і вказують її як максимальну, хоча самі ВОЛЗ дозволяють передавати до 1 Гбіт/с і вище.

Реальна ж швидкість в усіх випадках залежить від завантаженості мережі та зовнішніх каналів провайдера.

Нині, виходячи на ринок, нові оператори вибирають саме FTTB. Про це свідчать і дані iKS-Consulting, які демонструють перевагу Ethernet-технологій (в основному FTTB) за динамікою підключень. Той-таки «Київстар», що нещодавно вийшов на ринок фіксованого ШСД, вибрав саме FTTB. Серед інших найбільших українських операторів доступ FTTB надають «Голден Телеком» (ТМ «Beeline Інтернет удома»), IPNet і Фрінет (O3), «Вега» й одеський «Тенет». Та й «Укртелеком» заявляє про вихід на ринок FTTB-доступу у вересні нинішнього року. «У 2010 році буде побудовано десь 170 тис. портів. Виведення послуги для продажу планується восени цього року», — сказав голова правління компанії Георгій Дзекон. Інший провідний оператор — «Датагруп» — взагалі планує запустити в травні, причому відразу з IPTV (про телебачення — іншим разом). Генеральний директор компанії Олександр Данченко вважає, що великі оператори, включно з «Датагруп», практично прогавили вихід на цей ринок і тепер мають надолужувати втрачене. Загалом же, за даними HiTech.Expert, найближчим часом на ринок FTTB вийдуть ще близько п’яти великих операторів зв’язку.

Отож літо, а потім осінь обіцяють бути спекотними.

Маса проблем

Сьогодні на ринку ШСД присутні не тільки великі гравці, а й маса малих компаній. На жаль, більшість їх працює в тіні. Лише в Києві близько 50% провайдерів працюють на напівлегальній основі, заявив заступник начальника управління зв’язку, інформатизації та захисту інформації КМДА Володимир Бабенко. «На телекомунікаційному ринку столиці сьогодні майже половина інтернет-провайдерів працюють напівлегально й непрозоро. Більшість їх — невеличкі компанії з однією-трьома тисячами абонентів, які уявлення не мають про законність і правила роботи на ринку. Оскільки з кожного клієнта такі провайдери отримують у середньому 70—80 гривень, а на обслуговування кожного з них витрачають близько 20 грн., — їхня рентабельність нерідко сягає 100—200%», — зазначив чиновник.

За його словами, у таких провайдерів часто немає ліцензій, кваліфікованого персоналу, вони будують телекоммережі без відповідних проектів і технічно обгрунтованої стратегії, надають послуги та обслуговування низької якості, ведуть непрозору тарифну політику й часто змінюють її умови.

Така чи навіть гірша ситуація характерна для всієї України. За даними експертів, від 70 до 90% компаній працюють «у тіні», надаючи послуги інтернет-доступу. «70% суб’єктів на ринку широкосмугового доступу не враховується», — переконана Ірина Попова, директор українського офісу IKS-Consulting.

Наявність великої кількості суб’єктів господарювання, котрі надають послуги поза правовим полем (без ліцензій, реєстрації в НКРЗ, договорів оренди тощо), не тільки ускладнює роботу операторів, які працюють у правовому полі, а й призводить до недоотримання коштів бюджетами всіх рівнів.

Тому, по-перше, потрібно виробити єдину державну політику в питанні використання операторами об’єктів державної, комунальної та колективної власності, а по-друге — полегшити процедуру допуску до розміщення обладнання і прокладання кабельних ліній зв’язку на цих об’єктах.

Крім того, недопустиме створення нових регуляторних органів, чого, наприклад, домагається Київська міськадміністрація. Ринок повинен регулюватися одним органом, який уже є, — Національною комісією з питань регулювання зв’язку. Інша річ, що її діяльність має бути максимально прозорою і відбуватися виключно в правовій площині, яку саму по собі також треба оптимізувати.