Де густо, а де пусто
Згідно зі статистикою, на ринку праці країни катаклізмів не спостерігається. На початок літа на обліку в центрах зайнятості перебувало 565912 чоловік, а тільки протягом січня-травня нинішнього року роботодавці зареєстрували у службі зайнятості 589 тис. вакансій.
Та й ЗМІ відзначають поліпшення ситуації за низкою напрямів сфери зайнятості. За даними порталу rabota.ua, кількість вакансій протягом першого півріччя 2011 року зросла вдвічі. Найбільша динаміка відзначається у банківській сфері (в 3,1 разу), у сфері бухгалтерії та фінансів кількість вакансій зросла втричі, у фармацевтиці - у 2,5, у логістиці - у 2,4 разу. Зріс попит на спеціалістів із підбору кадрів. Якщо у 2010 р. на три резюме припадала одна вакансія, то тепер співвідношення 1:1,5. Кількість вакансій продакт-менеджерів на початок літа 2011 р. зросла втричі, порівняно з таким самим періодом 2010-го. Лідери - роздрібна й оптова торгівля. Відповідно - 25 і 24% всіх вакансій. Але й вимоги високі. Так, у 62% усіх вакансій потрібен досвід роботи від двох до п’яти років, у 44% - володіння англійською. Підвищився попит на провізорів - в 1,8 разу. Попит на веб-програмістів за 13 місяців (травень 2010-го - травень 2011 р.) зріс удвічі. Відзначається пожвавлення у сфері туризму - кількість вакансій за минулий рік зросла в 4,5 разу. У середньому більш ніж удвічі збільшилася кількість вакансій для спеціалістів із організації турпродуктів, екскурсоводів та гідів, керівників у сфері туризму - позначається підготовка до Євро-2012.
Зростання потреби в робочій силі - факт. Біда тільки в нерівномірному розподілі попиту по регіонах, внаслідок чого далеко не всі можуть скористатися вакансіями. Повертаючись до цифр, скажемо, що 78% вакансій у країні для продакт-менеджерів призначені для роботи в столиці. Частка Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси та Львова становить 17%. На інші регіони припадає всього 5%. Щодо веб-програмістів, то вони найбільш затребувані в Києві (49%), Харкові (11), Дніпропетровську та Львові (по 8), Одесі (6), Донецьку (4%). На решту регіонів припадає 14%.
Не відповідає сучасним вимогам і сама структура зайнятості. У країні майже кожен третій працівник зайнятий у сфері торгівлі. 60% усіх вакансій у маркетингу стосується Києва, 30% - частка інших міст-мільйонників. На інші населені пункти залишається 10%. Втім, за словами директора Державної служби зайнятості В. Галицького, «слюсарі, токарі, електрики потрібні завжди».
Де «загубилася» зарплата?
Слабке місце у сфері зайнятості - зарплата. Рекрутери одностайно відзначають, що, хоча співвідношення між вакансією й надісланими резюме відкриває великі можливості для працевлаштування, виникають гострі проблеми з оплатою праці. Попит на спеціалістів повертається до рівня 2008 року, а зарплати в більшості випадків пропонуються нижчі, ніж були раніше.
Недавні дослідження засвідчили, що 72% респондентів украй незадоволені своїм рівнем зарплати, 18 - незадоволені, 6 - частково задоволені й тільки 4% - задоволені. Найбільш незадоволені рівнем своєї зарплати вчителі, муніципальні службовці, лікарі, рекрутери, канцелярські працівники. Низькими зарплатами можна пояснити невідповідність показників ринку праці. Так, дослідження ринку праці у Східному регіоні країни засвідчили, що майже 40 тисяч осіб працездатного віку не мають доходів упродовж п’яти років. А це майже 20% від загальної кількості працездатного населення. Певна річ, вони не фігурують у центрах зайнятості й десь підробляють. А за дослідженнями порталу rabota.ua, 87% респондентів хотіли б перекваліфікуватися, і головний мотив такого бажання - оплата праці.
Показово, що третина опитаних вказала на прагнення змінити сферу діяльності, оскільки нинішня робота не дозволяє досягти бажаного рівня доходів. І при цьому ситуація не поліпшується. Зрозуміло, неприйнятно мати рівень доходів у 2011 році такий самий, як у 2008-му, при тому що інфляція за цей час зросла вдвічі. До того ж, як відзначають претенденти на вакантні місця, на пропонованій їм роботі після скорочення штатів потрібно виконувати набагато більший обсяг обов’язків.
Розплата за посади
Подолання відставання розвитку ринку праці від реальної економіки немислиме без боротьби з корупцією. Не секрет, що вона пронизала ринок праці. «Зарплата» 40-50 тис. грн. на місяць (названі суми - далеко не межа) - не тільки й навіть не стільки заохочення особливо досвідчених та вмілих спеціалістів за кваліфікацію і вміння працювати. Найчастіше це різновид хабарів, взаємин чиновників та підприємців. Фірми беруть на роботу дітей і родичів чиновників та правоохоронців, отримуючи натомість відповідні зобов’язання щодо їх «дахування». Такий різновид корупції особливо складно викрити. Адже плата за посади, за робочі місця в обмін на надання управлінських послуг проявляється по-різному. Це і фіктивні конкурси на обіймання різних посад, і вибіркове скорочення штатів, і інші кадрові виверти.
Корупція, що починається на найвищих поверхах політики та влади, опускається вниз і пронизує всі верстви суспільства. Лихо в тому, що проблеми зайнятості не є пріоритетами уряду М.Азарова. За даними аналітиків, ринок праці відстає від реального сектору економіки на два-три роки. А «порядок» почали наводити з тих сфер і таким чином, що це не тільки не збільшує зайнятість, а знижує її (досить згадати хоча б ситуацію з підприємництвом). Мінімізація втрат, викликаних кризою, призводить до того, що проблема зайнятості не тільки не згладжується, а дедалі більше загострюється. Скорочення управлінського апарату, так звана оптимізація мережі освіти й охорони здоров’я, як і прийняття пенсійного кодексу, звуження можливостей для самозайнятості населення, що істотно збільшило розмір страхового стажу, загострюють ситуацію.
Ринок зайнятості залишається нестабільним. Хоча кількість вакансій зростає з багатьох позицій, криза зайнятості не відступає. Наразі усереднений показник затребуваності становить 0,7 (тобто на 70 вакансій припадає 100 резюме). І найближчим часом перевага чисельності залишиться за претендентами. У таких умовах роботодавці не отримують стимулів для відкриття нових робочих місць. Швидше, навпаки. У нинішніх умовах ринок зайнятості посідає особливе, ключове місце. При проведенні всіх без винятку реформ потрібно прораховувати передусім, як вони вплинуть на зайнятість населення. Збільшиться чи зменшиться від їх проведення кількість робочих місць, таких, які б відповідали рівню кваліфікації людей, їхнім потребам? Звісно, якщо проводити реформи для блага людей...