Сауна без сучків і задирок

На щастя чи на жаль, історія головного героя популярного фільму «Іронія долі...» навряд чи могла б повторитися в наші дні. І не лише тому, що заблукати в однакових квартирах і будинках уже практично нереально (сучасна архітектура вирізняється яскравою індивідуальністю), а й тому, що лазню сьогодні можна відвідати, не виходячи з власної квартири.

З користю для тіла й духу

Переваги сауни як лікувально-профілактичного засобу відомі всім. Якщо ще п’ять-сім років тому у певної категорії населення установка сауни була справою престижу й способом демонстрування власного статку, то сьогодні досить широке коло споживачів підходить до цього питання, керуючись виключно міркуваннями здоров’я. Зростання доходів населення цьому тільки сприяє.

Способи розміщення

Головна складність полягає в тому, що обладнання домашньої парильні потребує серйозного юридичного оформлення, оскільки розглядається як перепланування в квартирі, і, щоб отримати дозвіл, треба затвердити проект, зокрема з електриками та пожежною службою.

Офіційно дозволяють встановлювати лазневі будиночки у квартирах першої категорії, тобто фактично в усіх нових будинках поліпшеного планування. Однак при цьому, відповідно до будівельних норм і техніки безпеки, заборонено ставити сауну в підвалах, житлових кімнатах та на кухні. У парильні обов’язково мають бути перфоровані сухотруби (система пожежегасіння), термостійка електропроводка, а стеля — покрита металевим листом.

Оскільки існують значні труднощі при узгодженні, більшість саун на сьогодні встановлено у квартирах без відповідного дозволу, що є порушенням закону.

Розмір і форма сауни залежать від потреб кожної конкретної сім’ї та від просторових можливостей квартири, а з допомогою спеціальної зовнішньої оздоби грамотні дизайнери здатні вписати цю корисну конструкцію в будь-який інтер’єр.

Розмістити парильню можна у ванній, коморі або ж виділити для неї окрему нежилу кімнату, але в будь-якому разі вона має бути розрахована не більш ніж на два чоловіка (стандартні габарити — 1 х 1 м; 1 х 1,2 м; 1,5 х 1,8 м; 1,5 х 2,2 м).

Найчастіше сауни будують у ванних кімнатах, які не вирізняються особливим простором. Тому навіть невеличка сауна-будиночок інколи здається дуже громіздкою, якщо, наприклад, у цій самій кімнаті стоїть пральна машина чи випирають масивні труби. Що робити? У першому випадку пральна машина вбудовується під полог сауни (стоятиме ніби всередині неї). А труби й зовнішні фільтри декоруються знімним щитом, щоб у будь-який момент до них був доступ для ремонту чи заміни.

Анатомія сауни

Деревину, що йде на будівництво саун, обробляють суворо відповідно до екологічних стандартів, що дозволяє зберегти натуральні пахощі та свіжий запах лісу. Вона має бути вищого ґатунку, бажано без сучків і добре просушеною. Стіни, стеля й полиці парильні можуть бути виконані як із листяних порід дерева (липа, вільха, осика), так і з хвойних із низьким вмістом смоли (ялина, сосна чи скандинавська ялиця).

Ділянка стіни й підлоги, де встановлюватиметься нагрівач, має бути викладена тільки негорючими матеріалами (керамічна плитка, камінь, скловолокнистий цемент тощо), а на підлозі й під лавами обов’язкове виконання заходів із вирівнювання електропотенціалу. Крім того, основа для підлоги повинна мати добру гідроізоляцію, яка не містить синтетичних матеріалів. Важливо також забезпечити відповідну теплоізоляцію стін.

Двері в парильню мають відповідати певним технічним вимогам, бути зручними й відповідати дизайну всього приміщення. Краще, щоб двері були порівняно невеличкого розміру, що дозволятиме уникнути втрат тепла під час парення. Глухі сауни (з дерев’яними дверима) поступово відходять у минуле, а заслужену популярність починають завойовувати кабіни, обладнані скляними дверима. Оброблене за спеціальною технологією термостійке й удароміцне скло добре витримує вплив високих температур, не втрачає своїх параметрів із часом, не виділяє токсичних речовин, а його додаткове тонування робить освітлення в сауні більш м’яким та комфортним.

Серцем сауни є кам’янка (у квартирах використовують тільки електричні — Harvia, Hello, Kastor, Klafs и др). Моделі різняться за потужністю, дизайном і технологічним рішенням, тому питання вибору підходящого виробу вирішується суворо в індивідуальному порядку. Квартирна електрокам’янка обов’язково супроводжується системою автоматичного відключення, яка знеструмлює обладнання через кілька годин невпинної роботи або при досягненні певної температури.

Для кам’янок використовують спеціальне каміння — діабаз або перидотит. Воно не розтріскується і має потрібні теплові характеристики. Але у квартирній сауні на них не можна лити воду (тільки розприскувати — не більше однієї склянки), а також ароматичні олії.

Основна умова правильного функціонування сауни — наявність грамотно організованої системи вентиляції. Необхідний п’яти-шестиразовий обмін повітря на годину. Для цього слід обладнати припливний канал і витяжний отвір.

Ринкові орієнтири

Вимоги до домашньої сауни досить серйозні. Тому встановлювати її самостійно не рекомендують — наслідки можуть бути плачевними. Цю складну й відповідальну справу бажано доручити фахівцям, які врахують усі технічні умови та норми безпеки.

Що ж до цін, то умовна, як правило, чотиризначна цифра залежить від багатьох параметрів (розмірів сауни, використовуваних матеріалів, потужності печі, наявності вікон, виносного пульта тощо). Проте, якщо взяти за основу найпростішу міні-сауну об’ємом 2,5—3 м3 , то можна сказати, що цінові межі в різних виробників коливатимуться в середньому від 1200 до 2000 у.о. Природно, не обійтися в парильні й без відповідних лазневих аксесуарів: годинника, термометра, гігрометра, масажних щіток, ряжки, лійки з дерева та червоної міді, спеціально призначених для використання в парильних приміщеннях. Ще обов’язково знадобиться березовий або дубовий віник. Ціни на лазневі аксесуари — від 10 до 50 грн.