Роялті в Податковому кодексі: виведення коштів в офшори продовжується

28 квiтня, 2011, 13:50 Роздрукувати Bипуск № 16, 28 квiтня-13 травня 2011р.
Відправити
Відправити

Відомо, що роялті — це винагорода, яка виплачується за використання творів, винаходів, торгових марок та інших об’єктів права інтелектуальної власності.

Відомо, що роялті - це винагорода, яка виплачується за використання творів, винаходів, торгових марок та інших об’єктів права інтелектуальної власності. Проте творці Податкового кодексу вкотре проігнорували цю прописну істину, випустивши у світ нову редакцію поняття «роялті» (п. 14.1.225 ст. 14 ПКУ), обмежившись додаванням до старої її редакції (п. 1.30 ст. 1 Закону про прибуток підприємств) об’єктів суміжних прав. Таким чином, роялті в податковому обліку так і залишилося головним болем бухгалтера, який може проявлятися в заниженні податкових зобов’язань з ПДВ.

Заниження податкових зобов’язань уможливлюється через те, що не всі платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності підпадають під поняття роялті, передбачене ПКУ. Для конкретизації вибірковості кодексу повернемося в недалеке минуле і порівняємо його з нинішнім днем.

Роялті - не роялті до 01.04.2011 р.

Для поділу платежів на роялті - не роялті скористаємося поняттям «роялті», викладеним у Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 1.30 ст. 1).

Роялті - це платежі за використання (за передачу права на використання): творів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, зареєстрованих знаків для товарів і послуг (торгових марок), ноу-хау (комерційної таємниці).

Не роялті - це платежі за використання (за передачу права на використання): об’єктів суміжних прав (виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), знаків для товарів і послуг (торгових марок, що мають міжнародну реєстрацію або визнані загальновідомими у встановленому законом порядку), компонувань інтегральних мікросхем, сортів рослин, порід тварин.

Приклад 1. Організація мовлення надала оператору кабельного ТБ право на використання своїх телепрограм. Бухгалтер організації мовлення вирішив що платіж за передачу права на використання програм (передач) організації мовлення є роялті і, отже, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Насправді ця операція є об’єктом оподаткування ПДВ, бо отриманий платіж не підпадає під поняття роялті, передбачене Законом про прибуток підприємств. У цьому прикладі наявне заниження податкового зобов’язання з ПДВ шляхом зменшення обсягу операцій, які є об’єктом оподаткування ПДВ.

Приклад 2. Розробник програмного забезпечення надав підприємству право на використання комп’ютерної програми, наприклад, для ведення бухгалтерського обліку. Бухгалтер розробника комп’ютерної програми випішив, що ця операція є об’єктом оподаткування ПДВ. У цьому разі користувач комп’ютерної програми необгрунтовано включив перерахований ПДВ у податковий кредит і таким чином занизив податкові зобов’язання.

Роялті - не роялті після 01.04.2011 р.

З набранням чинності розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ ситуація з роялті змінилася неістотно. Як і раніше, частина платежів за використання об’єктів права інтелектуальної власності не є роялті і, отже, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Тепер роялті - це платежі за використання (за передачу права на використання): творів, об’єктів суміжних прав (виконань, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), винаходів, корисних моделей, промислових зразків, зареєстрованих знаків для товарів і послуг (торгових марок), ноу-хау (комерційної таємниці).

А не роялті - це платежі за використання (за передачу права на використання) знаків для товарів і послуг (торгових марок, що мають міжнародну реєстрацію або визнані загальновідомими у встановленому законом порядку), компонувань інтегральних мікросхем, сортів рослин, порід тварин.

А у зв’язку з тим, що операції з роялті використовуються деякими суб’єктами підприємницької діяльності для мінімізації податків, творці ПКУ вирішили обмежити СПД у праві відносити роялті, нараховане на користь нерезидента, на витрати підприємства. Проте вибіркове включення в поняття «роялті» платежів за використання об’єктів права інтелектуальної власності не дозволяє повною мірою використовувати ці обмеження, і виведення коштів в офшори продовжується.

Очевидно, що для недопущення заниження зобов’язань з ПДВ, а також для обмеження виведення коштів в офшори потрібно змінити формулювання поняття «роялті» в ПКУ. Ідеальне визначення роялті - це платежі за використання або за передачу права на використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК