РИНОК ЗВ’ЯЗКУ: НОВІ РЕАЛІЇ

Рік, що настав, — перший, у якому розвиток ринку телекомунікацій майже повністю відбуватиметься за ринковими законами. І перший, коли, аналізуючи перспективи ринкових процесів, можна буде максимально виключити вплив політики. Не зовсім, звісно: основні гравці ринку тим чи іншим чином пов’язані з великими фінансово-промисловими групами, які мають політичне лобі. Проте на державному регулюванні галузі це вже не позначиться так сильно, як минулими роками: політичні інтереси груп багато в чому врівноважуватимуть один одного.

Закони

Говорячи про політику, слід відзначити, що в поточному році активно формуватиметься склад Національної комісії регулювання зв’язку. Яка, відповідно до нарешті прийнятого минулого жовтня закону про телекомунікації, має розпочати роботу з січня 2005 року. Ось тут і розгорнеться основна кланова боротьба. Очевидно, що до комісії ввійдуть представники основних фінансово-промислових груп, які володіють активами в телекомунікаційних підприємствах. До апарату комісії перейде й частина чиновників Держкомзв’язку, які вважаються експертами з тих чи інших питань.

Таким чином, 2004 рік охарактеризується мінімальним регулюючим впливом держави на ринок: Держкомзв’язку вже не братиме на себе вирішення архіважливих проблем, а Нацкомісія ще не братиме. Хтось із операторів від цього виграє (приміром, CDMA-оператори чи DCC — питання їх «підвішеного» правового статусу вирішить уже НКРЗ). А хтось і програє: ті, кому терміново потрібні нові ліцензії, номерна ємність або частоти, опиняться у своєрідному правовому вакуумі.

Головним напрямом законотворчості в галузі зв’язку стане Закон України «Про радіочастотний ресурс», проект якого вноситься зараз на розгляд ВР. Документ покликаний відрегулювати державні та комерційні інтереси всіх, хто використовує ті чи інші ділянки електромагнітного спектра. Сьогодні це регулювання вручну здійснює «Укрчастотнагляд», який демонструє свою низьку ефективність при конверсії частот для мобільних операторів. Останні, до речі, найбільше зацікавлені у прийнятті закону. Він, приміром, має встановити єдині умови отримання операторами смуг частот і плати за них. Крім того, без законодавчого врегулювання неможливий розвиток в Україні бездротових технологій передачі даних (докладніше про це нижче).

Господарі

Нинішнього року триватиме укрупнення телекомунікаційного ринку, розподіл його гравців за кількома великими угрупованнями. Сьогодні вимальовуються такі з них.

«Донецьке». Власник 85% акцій стільникового оператора DCC — «СКМ». Близькі до «донецьких» підприємці володіють «Фарлепом», яка бореться за звання другої за величиною української приватної телефонної компанії, і значним інтернет-провайдером. В активі «донецьких» — і заявлений наприкінці минулого року проект розгортання національної мережі мобільного зв’язку спільно з турецькою Chukurova Group (яка є власником великого турецького мобільного оператора TurkCell). Щоправда, деякі експерти, як і раніше, сумніваються в тому, що він справді реалізовуватиметься.

«Приватівське». З дніпропетровським холдінгом «Оптима», крім однойменної великої телефонної компанії, яка також бореться за звання другої за величиною серед недержавних, пов’язаний мобільний оператор «Українські Радіосистеми» (торговельна марка WellCOM). Він також майже рік тому заявив про намір розгорнути мобільну мережу національного масштабу, але зіштовхнувся з деякими труднощами. До цієї ж групи компаній належать «Укрком», куплені минулого літа великі провайдери IPTelecom і Digital Generation.

Власник «Оптими» — міжнародні ділові кола, представлені в Україні і групою «Приват». Передбачається, що поточного року «Оптима» продовжить скупку регіональних приватних телефонних операторів та інтернет-провайдерів.

До групи «Київстар», власне, належить тільки однойменний мобільний оператор. Проте наймогутніше на сьогодні політичне лобі, що включає безліч чиновників найрізноманітних рангів, дозволяє говорити про нього як про цілу групу. Навколо якої, можливо, у найближчому майбутньому розпочнеться концентрація корпоративних прав інших гравців ринку.

Як і прогнозувало «ДТ», на український телекомунікаційний ринок поступово переноситься конкурентна боротьба, яка простежується на російському. Отже, з’являються його основні гравці. Так, «Київстар» можна частково зарахувати й до сфери впливу російської «Альфа-груп», яка володіє його блокуючим пакетом. Крім того, до телекомунікаційних активів «Альфи» належить і «Голден Телеком» — найбільший приватний телефонний оператор та інтернет-провайдер, а також, за сумісництвом, невеличкий, але прибутковий мобільний оператор. «Альфа-груп» працює на нашому (і російському) ринку в партнерстві з норвезьким «Теленором». Останній, щоправда, у політичні ігри не грається. І, попри контрольні пакети в українських та російських підприємствах зв’язку, задовольняється лише контролем над їхнім фінансовим менеджментом.

Конкретних даних про плани «Альфи» з розширення присутності на українському ринку немає. Хіба що в контексті інтересу української частини власників «Київстару» до приватизації «Укртелекому». Проте бізнес «Київстару» і «Голден Телекому» розширюватиметься. Загадкою, щоправда, залишається позиція російських акціонерів стосовно деякої конкуренції цих двох компаній у бізнес-сегменті українського ринку мобільного зв’язку.

Інший найбільший учасник російського ринку зв’язку — АФК «Система» — через «Мобільні Телесистеми» володіє мобільним оператором UMC. Є дані, що «МТС» веде переговори з «донецькими» стосовно придбання в них «Фарлепа». А також про плани участі в конкурсі з купівлі акцій «Укртелекому», якщо такий відбудеться.

Третій найбільший учасник російського телекомунікаційного ринку — «Зв’язокінвест» — наразі в нас не представлений. Однак його представники сьогодні дуже конкретно цікавляться купівлею 42,86% акцій «Укртелекому». Принаймні «зв’язокінвестовців» у свиті Володимира Путіна під час його останнього візиту до Києва було предосить.

І, нарешті, окремо серед гравців українського телекомунікаційного ринку стоїть «Укртелеком».

«Укртелеком»

Можливо, довгоочікуваний продаж 42,86% акцій «Укртелекому» стане найбільшою подією нинішнього року. Принаймні Фонд держмайна вкотре заявив про це. Щоправда, ні умов конкурсу, ні стартової ціни поки що немає, а до таких заяв у нас уже звикли. Проте на користь можливості продажу акцій цього року свідчить, по-перше, те, що світовий телекомунікаційний ринок трохи впорався з наслідками кризи. А по-друге, «дозрів» покупець. Якщо раніше «стратегічний інвестор» був абстракцією, то сьогодні бажання і можливості для приватизації «Укртелекому» мають уже кілька компаній.

Серед імовірних покупців називають усі три російські групи: «Зв’язокінвест» із фінами, «Альфа-груп» із норвежцями (а можливо, і з Пінчуком) та «Система» з німцями, а також наших донеччан із TurkCell’ом. Хоча реінвестиційні процеси (участь у приватизації раніше вивезених з України капіталів) можливі у разі перемоги будь-кого з перелічених вище кандидатів. Проте, як у нас заведено, все стане зрозуміло після оголошення Фондом держмайна умов конкурсу.

При цьому погляди ФДМУ та керівництва «Укртелекому» на передприватизаційну підготовку, схоже, не збігаються. Так, сьогодні вони борються за дату проведення загальних зборів акціонерів: керівництво «Укртелекому» хоче провести їх в квітні, Фонд — якомога раніше, щоб не дати зв’язківцям оговтатися. Судячи з підозр, висловлених першим заступником голови ФДМ Євгеном Григоренком, буцімто в «Укртелекомі» «всі гроші пропили, проїли, прогуляли», на зборах очікується зміна складу спостережної ради, чи навіть топ-менеджменту компанії. Те, що Держкомзв’язку відходить від важелів управління компанією, — ще одне свідчення переходу планів її приватизації в конкретніше русло. Щоправда, держкозв’язківська команда теж не ликом шита і з наявною в неї підтримкою на найвищому рівні цілком може поборотися з іншими охочими покерувати продажем компанії.

Що ж до «Укртелекому» як учасника телекомунікаційного ринку України, то ще торік намітилася тенденція ослаблення державної підтримки монополіста. Проте держопікування у 2000—2002 роках дало помітні плоди. «Укртелеком» був і залишається компанією з найбільшою інфраструктурою; за кількістю абонентів він на порядок випереджає найближчих конкурентів. Проте і його, можливо, не оминуть процеси оптимізації. Так, ряд експертів прогнозує ліквідацію як самостійної юридичної особи компанії UTEL, що належить «Укртелекому» і дублює функції його відділу міжнародних переговорів.

У Держкомзв’язку є плани вливання в «Укртелеком» Державного концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення (ДКРРТ), що володіє унікальною інфраструктурою, яка дозволяє з порівняно незначними витратами організувати національну бездротову мережу передачі даних. Навряд чи «Укртелеком» у цьому випадку почне надавати послуги мобільного зв’язку, але якщо йому передадуть ліцензію на діапазон 450 МГц, то використання технології CDMA-450 як універсального бездротового стандарту зв’язку здатне радикально вирішити проблему телефонізації всієї території України. Взагалі, відділу маркетингу «Укртелекому» поточного року додасться чимало роботи, яку дотепер за нього робили керівники Держкомзв’язку...

Мобільний зв’язок

Він, як і раніше, залишається найприбутковішим сегментом ринку, що динамічно зростає. Питання про те, чи з’явиться третій мобільний оператор, залишається відкритим. Галасу навколо цього багато, але, схоже, реальних ресурсів для того, аби кинути виклик «Київстару» та UMC, немає в жодного з претендентів. Немає, мабуть, навіть реальних планів: «Приват», швидше за все, зацікавлений найвигідніше продати «УРС», а DCC націлилася на участь у приватизації «Укртелекому».

Проте експерти сходяться на тому, що ринок для виходу на нього «третього» дозрів. Тож не виключена поява зовсім нового гравця, який скупить мобільні активи «УРС» та DCC, приєднає до них реальні західні інвестиції і розгорне «третю мережу». Ним може стати, приміром, Vodafone або Orange або інший панєвропейський мобільний оператор. У такому разі Україна може послужити йому стартовим майданчиком для виходу в Росію. А можливо, третю мережу так і не буде розгорнуто, а маркетинговий вакуум заповнять віртуальними операторами, що стрімко зростають і працюють на базі як «Київстару», так і UMC. Ці два сценарії дуже перспективні.

Що ж до діяльності «Київстару» та UMC, то їхні плани більш-менш вималювались. Згідно з ними, кількість мобільних абонентів в Україні нинішнього року має зрівнятися з кількістю стаціонарних телефонів або перевищити її. Оператори називають цифру 10 млн. абонентів на двох, але, з огляду на зростання стаціонарних мереж, слід орієнтуватися на 5,5 млн. абонентів кожному. Судячи з поданих минулого тижня нових тарифів UMC, на шляху до цього обидва оператори готові піти на їх реальне зниження. До речі, саме цього очікували від «третього» — і схожі кроки двох основних гравців ринку знижують його ринкові перспективи.

Хоч би там як, битва гігантів нинішнього року обіцяє бути ще жорсткішою, ніж торік. Що ж до мобільного покриття, то наприкінці року воно сягне 90—95% території України. Зв’язок буде недоступний лише в тих районах, де не ловиться навіть УТ-1.

Стаціонарний зв’язок

Торік телефонні компанії ввели 803 тис. номерів, мобільні — 2,9 млн. При цьому більшість номерів, уведених «Укртелекомом», пішли не новим абонентам, а на заміну аналогових ємностей. Тенденція відставання темпів розвитку стаціонарної телефонії від мобільної збережеться й нинішнього року.

Зі зростанням кількості мобільних абонентів зростає вхідний трафік на мобільні мережі. Проте якщо до минулого вересня телефонувати на мобільний телефон було вигідніше зі стаціонарного, то тепер у багатьох випадках вигідніше з мобільного. Таким чином, дедалі більший обсяг голосового трафіку переміщатиметься в мережі мобільних операторів. Особливо з урахуванням їхніх планів вирівняти кількість мобільних і стаціонарних абонентів в Україні.

Проте говорити про близьке припинення розвитку фіксованих телефонних мереж наразі рано. Найбільші перспективи залишаються в бізнес-сегменту стаціонарного зв’язку, в якому працюють усі приватні телефонні оператори. Це насамперед — телефонізація офісних центрів, нових житлових комплексів і т.п. Торік приватні оператори встановили близько 150 тис. номерів, 2004 року очікуються показники, вищі на 20—25%.

Крім того, нові стаціонарні ємності, які вводяться сьогодні, особливо в бізнес-сегменті, звичайно передбачають надання інтегрованих послуг передачі даних. Як правило, різноманітних DSL-технологій. Таким чином, абонентів сучасного стаціонарного зв’язку можна прираховувати й до числа інтернет-користувачів. А передача даних стане основним видом трафіку у фіксованих мережах.

Окремо слід сказати про розвиток IP-телефонії, послуги якої також надають усі великі телефонні компанії. У сьогоднішньому вигляді вона не зазнає великих змін. Хіба що оператори спрощуватимуть доступ до VoIP-послуг для своїх абонентів — картки витіснятимуться кодами додзвону (на кшталт київстарівського «Старсвіту»). Справжній якісний стрибок у цьому сегменті відбудеться найближчими роками й буде пов’язаний із бездротовими технологіями доступу в мережі.

Інтернет

Ринок інтернет-провайдингу в традиційному розумінні поступово згортатиметься. Вже сьогодні інтернет-асоціації, що об’єднують в основному невеличких провайдерів, побоюються монополізації ринку великими інтегрованими телекомунікаційними операторами. Які за рахунок інших видів діяльності мають можливість різко знижувати тарифи на доступ в Інтернет. Великі компанії мають і більші можливості для інвестицій у розширення зовнішніх каналів чи навіть у будівництво своїх первинних мереж, що також позитивно позначається на якості їхніх послуг.

Водночас вони менш гнучкі при роботі з індивідуальними кінцевими користувачами — тут перевага на боці невеликих провайдерів. І хоча останні протестують проти надання їм ролі дилерів великих компаній, які лише продають доступ до їхніх мереж, мабуть, проти цієї тенденції не попреш. Адже вже сьогодні 80% із 3,8 млн. користувачів Інтернет обслуговуються десятьма найбільшими провайдерами (з трьохсот наявних в Україні). Які, за сумісництвом, є й телефонними компаніями. До того ж у містах, навіть невеличких, зростання кількості інтернет-користувачів сьогодні більше стримується купівельною спроможністю населення, яка не дає йому змоги купувати нові комп’ютери, а не обмеженим доступом до каналів зв’язку.

Іншою основною тенденцією розвитку Інтернет нинішнього року стануть бездротові технології — від Wi-Fi до MMDS/LMDS. Кількість провайдерів і зон доступу бурхливо зростатиме. Цей сегмент ринку вже зіштовхнувся з проблемою частотного планування та дефіциту частот; поточного року вона ще більше загостриться. Адже діапазони під ці технології роздавалися практично без будь-якої стратегії, безконтрольно й за смішні гроші.

Так, усі частоти для LMDS у масштабах країни належать одній-єдиній компанії (а для MMDS — іншій компанії з тими самими засновниками), але не факт, що обидві вони мають ресурси для створення зони покриття на всій території країни. Роздано й усі частоти в нижньому діапазоні Wi-Fi. Це також ускладнить спроби впорядкувати будівництво корпоративних та публічних зон доступу.

Проте якщо законодавство про частоти все-таки буде прийняте, наступними роками бездротові технології стануть ринком, який розвиватиметься найдинамічніше. І експерти виявлятимуть до нього стільки ж уваги, скільки сьогодні — до мобільного зв’язку.

Коли верстався номер. Спостережна рада національного оператора зв’язку ВАТ «Укртелеком» ініціює розірвання генеральної угоди з головою правління ВАТ Сергієм Січкаренком і позбавлення ліцензії реєстратора ТДВ «ЕНСТІ Трансфер», що веде реєстр акціонерів цього АТ, повідомляє «Інтерфакс-Україна». Пропозицію розглянути таку можливість глава спостережної ради «Укртелекому» Сергій Льовочкін передав у Фонд державного майна України й Держкомісію з цінних паперів і фондового ринку. Причина — небажання правління «Укртелекому» та його реєстратора проводити позачергові збори акціонерів 17 лютого 2004 року. Раніше повідомлялося, що глава ФДМУ Михайло Чечетов також звернувся до Президента Леоніда Кучми з пропозицією звільнити Січкаренка з посади з тієї ж причини.

Як повідомляє «Контекст-Медиа», у листі на ім’я глави держави М.Чечетов поінформував його про те, що С.Січкаренко в ультимативній формі відмовився забезпечити проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» 17 лютого 2004 року. Таким чином, на думку глави приватизаційного відомства, Січкаренко грубо проігнорував позицію основного акціонера «Укртелекому» — Фонду держмайна України, якому належить понад 92% акцій товариства.

Правління «Укртелекому» запланувало чергові збори акціонерів на 16 квітня. Офіційно жорстка позиція ФДМУ пояснюється тим, що зрив зборів акціонерів у лютому призведе до зриву виконання Закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік», відповідно до якого в першому кварталі туди мають надійти дивіденди від «Укртелекому» на суму близько 150 млн. грн.