Приватні "центри зайнятості"

Несприйняття тіньового сектора зайнятості зробило актуальним напівофіційне тимчасове працевлаштування.

Фактично це зайнятість у так званій сірій зоні, яка є складником тіньового сектора економіки. Де, за даними офіційної статистики, нині заробляють на життя 3,5 млн українців.

Віднедавна у львівських закладах торгівлі та харчування масового поширення набула така форма працевлаштування як "лізингові", або позикові, працівники. Цьому сприяє і попит на тимчасову працю серед працедавців, і пропозиції з боку найманих працівників.

"Мені навіть вигідніше працювати з лізинговим агентством, - каже 44-річна Настя, касирка одного зі львівських мережевих магазинів. - Я сама обираю зручні для мене за місцем розташування магазини, дні і години, коли можу працювати. Так, буває, що мене іноді просять допомогти розставити товар у магазині. Та в цьому немає нічого поганого, бо заробітна плата в мене погодинна, а не від кількості чеків".

Як розповіла жінка, до влаштування в лізинговій компанії вона три роки працювала в Польщі, також у торгівлі. Заробітна плата там була вищою, проте вона сама мала оплачувати житло, харчування і дорогу до роботи. Якщо порахувати всі витрати, то виходить майже її нинішня платня у Львові. А тут вона живе вдома, сама виховує доньку, з якою до цього, через роботу за кордоном, була в розлуці.

Настя не єдина, хто скористався послугами лізингової компанії. Єдиний недолік її нинішньої роботи - оформлення за договором як тимчасової працівниці. Це означає, що у відпустку вона може піти лише за власний кошт, не має права на лікарняні, соціальний пакет тощо. Але, за її словами, це однаково краще, ніж сидіти без роботи.

А 28-річна Катерина свідомо обрала підробіток через лізингову компанію. Вона має постійну роботу в одному з інститутів, але їй конче потрібні гроші, щоб розрахуватися з банком за кредит.

У середньому за годину праці в лізинговій компанії заробляють від 30 до 70 грн., і багатьох це влаштовує. Тому працівники не дуже вникають у тонкощі свого працевлаштування. "Я підписала договір, що мене забезпечують роботою і заробітком, за годину праці - 40 грн. Більше нічого не знаю. До пенсії ще багато що може змінитися", - каже співрозмовниця.

Лізинг, аутсорсинг, аутстафінг…

Нині бізнес активно використовує атипові форми працевлаштування персоналу. Це вигідно, бо дає змогу економити на фонді заробітної плати, соціальних внесках тощо. Бо якщо підприємство залучає працівників через лізингову компанію, податки його не цікавлять - це сфера відповідальності лізингової компанії. Крім того, залучення персоналу на тимчасовій основі дозволяє бізнесу мати на постійній основі мінімальну кількість працівників.

Як зазначив експерт з питань управління Олег Доскач, піднайм працівників, або, кажучи сучасною мовою, аутсорсинг персоналу в Україні був завжди. Але раніше це називали підрядом або субпідрядом. Це більше стосується певних консультаційних та творчих професій, тих, хто надає послуги. За інших умов ці люди мали б реєструватися підприємцями і самостійно сплачувати єдиний податок та соціальний внесок. Тоді все стало б на свої місця. Але не всі люди готові оформлятися підприємцями. Значно простіше бути найманим працівником. І тут стає в пригоді аутсорсинг. Для підприємства це спосіб зменшити витрати часу на ведення кадрового діловодства, бо підбір та оформлення персоналу забезпечує компанія, яка пропонує персонал на аутсорсі. Також ця компанія убезпечує від розголошення комерційної інформації та інших можливих ризиків найму персоналу.

Так працюють програмісти, надаючи послугу зі створення твору на замовлення (так трактує законодавство комп'ютерні програми). Він іде в ряд з художніми творами. І тому аутсорсинг для програмістів, бухгалтерів, консультантів - цілком прийнятний варіант працевлаштування. На промисловому підприємстві навряд чи візьмуть робітника на аутсорсинг. Роботодавець захоче взяти його на постійну роботу, прив'язати до себе трудовими відносинами, щоб мати можливість впливати на нього і мати з ним розподілену відповідальність.

Сфери застосування

В Україні чимало сфер, де заробітну плату виплачують у конвертах. Як днями повідомила пресслужба Державної служби зайнятості з посиланням на дані Державної служби статистики, кількість громадян у віці 15–70 років, які зайняті в неформальному секторі економіки, у І півріччі 2019 р. становила 3,5 млн осіб, або 21% від усіх зайнятих.

Серед видів економічної діяльності, за даними статистики, найбільш поширеною неформальна зайнятість була: у сільському, лісовому та рибному господарствах (42%), в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів (18%), у будівництві (16%). Тобто в тих сферах, де, з огляду на природу діяльності, є багато статей витрат і доходів, які складно контролювати. Заробітна плата в конвертах дає керівництву змогу утримувати на підприємстві працівників трохи (або й значно) вищими заробітними платами. Насамперед це відбувається за рахунок мінімізації податків до бюджету.

І тут лізингова (посередницька) компанія стає дуже вигідним партнером як для працедавців (бере на себе весь організаційний та податковий клопіт), так і найманих працівників. Адже вона фактично виконує роль центрів зайнятості. До того ж дуже ефективних. Бо на роботу беруть майже всіх охочих.

"Навіть якщо ви на пенсії, але фізично добре почуваєтеся, то вік не проблема, - заявили в одній із лізингових компаній. - Є кілька варіантів працевлаштування. Ми підбираємо територіально найближчий до місця вашого проживання об'єкт. Ви можете працювати на викладці товарів або вантажником у магазині. Свій робочий графік ви складаєте самостійно. Заробіток - щотижня на картку Приватбанку або ж раз на два тижні готівковий розрахунок. Оплата від 35 до 70 грн за годину праці. Оформлення на роботу відбувається за цивільно-трудовою угодою. При цій формі працевлаштування ідуть відрахування до Пенсійного фонду".

Проте все залежить від посередницької фірми. Є такі, що нічого не відраховують, а є такі, що відраховують 3% від суми заробітної плати. Значно складніше влаштуватися на роботу офіційно. Наприклад, у лізинговій компанії можуть запропонувати офіційне працевлаштування після 9 місяців роботи за піднаймом.

Та багато хто радий, що отримав хоч якусь роботу, і не хоче вникати в тонкощі. Невисокі заробітки та високі ціни на комунальні послуги й харчі змушують людей погоджуватися на будь-яку роботу з тіньовою чи напівофіційною формою працевлаштування та оплати. Особливо легко погоджується на будь-які умови праці молодь. При цьому молоді люди часто навіть не цікавляться, чи платить за них працедавець державі податки й внески до Пенсійного фонду.

"Кожен охочий дуже легко може перевірити, чи робить роботодавець за нього відрахування до Пенсійного фонду. Для цього треба звернутися до відділення Пенсійного фонду або зареєструватися на вебпорталі. А потім щомісяця перевіряти, яку заробітну плату йому нараховують і що сплачено до Пенсійного фонду", - каже Олександр Сафін, перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

* * *

Як стверджують експерти, якщо ви хочете отримувати "білу" заробітну плату (і, відповідно, хорошу пенсію після завершення трудової діяльності), вам потрібно стати банківським працівником, чиновником, вчителем, лікарем. У структурах, які фінансуються з державного бюджету, зарплат у "конвертах" майже немає. Також можна влаштуватися на велике промислове підприємство. Саме серед цих категорій працівників найвища офіційна зайнятість. Проте менші заробітки. Тож доводиться робити нелегкий вибір.

Коментарі

Володимир Щербина, економіст, представник ГО "Товариство "Мале Коло":

- У Пенсійний фонд кожен, хто працює в легальному полі, платить особисто. Але якщо скласти всі податки, відрахування до Пенсійного фонду, то виходить більше, ніж заробітна плата (виплачена на руки. - В.Х.) Тому бізнес шукає легальних можливостей зменшити цей тягар. І люди знаходять такі форми найму працівників, які дає чинне законодавство. А ті, хто хоче дискредитувати бізнес, кажуть, що він ухиляється від податків.

Річ у тому, що роботодавці повинні вести свій бізнес і створювати робочі місця. А платити за когось і носитися з кимось як із писаною торбою - це не їхній обов'язок. Кожна людина сама мусить сплачувати за своїми зобов'язаннями особисто - податки до бюджету і внески до Пенсійного фонду.

А зараз часто, коли людина платить через роботодавця, в результаті буває так, що в старості маєш хворобу, але практично не маєш матеріального забезпечення. А те, що впродовж усього трудового життя з тебе знімали понад третину заробітку, нікого не цікавить. І коли людини не стає, її гроші використовує хтось інший. Цьому треба покласти край. Кожен повинен сам платити за себе податки і соціальні внески.

Молодь поки що про це не задумується. Головне для молодих - продовження роду, влаштувати своє життя. А завдання політиків і держави - створити всі умови, щоб молодь могла забезпечити свою сім'ю, відкладати на освіту, житло, нормальне харчування та пенсію. А якщо людина не дожила до пенсії, ці гроші мають перейти її правонаступникам. І щоб молодь про це думала, її треба вчити з дитячого садочка.

Антон Олексик, головний інспектор Головного управління Держпраці у Львівській області:

- Таке явище, як атипова, або тимчасова зайнятість, в усьому світі досить поширене. І дуже багато роботодавців і працівників цим користуються, бо вона має свої переваги - гнучкий робочий час, можливість поєднувати роботу з приватним життям чи навчанням. Також це зовсім інша оплата праці, можливість набути нових знань і реалізувати ці знання і навички.

В Україні питання аутсорсингу та аутстафінгу на законодавчому рівні врегульовані лише частково. Це далеко не так, як у західних країнах. До нового року в Україні повинні розробити новий Трудовий кодекс. Гадаю, що ці питання знайдуть у ньому своє місце.