Праця на результат у країні всесильного чиновника

Усього за 58 днів під Чигирином буде побудовано річковий термінал кошторисною вартістю 80 млн. грн. На отримання ж дозволів на роботи знадобилося понад 10 місяців…

Відступати нікуди — відкриття термінала відбудеться 14 жовтня, воно приурочене до святкування Дня українського козацтва. Вже 10 жовтня все обладнання буде апробоване на холостому ходу. Лабораторія з прийому зерна сертифікована до 1 жовтня. Лабораторне й комп’ютерне обладнання для її функціонування завезене і підключене за тиждень до того. «Жалюзі в лабораторії мають висіти завтра ввечері», — розпорядився інвестор проекту 18 вересня під час тижневого обходу об’єкта, на якому був присутній автор цих рядків. Дух усе-таки захоплює — масштабне будівництво, яке за розмахом і темпами робіт скидається на всесоюзні будови радянських часів, ведеться з прив’язкою до жорсткого графіка, чітко, аж до дрібниць, контрольованого особисто інвестором. Доводиться констатувати, що зірвати цей графік не під силу навіть стихії, хоча спроби вже були. І реалізують цей проект не заморські, а українські будівельники. Та й інвестор вітчизняний…

Капіталістичний ентузіазм

З усіх будівельних фірм, які працюють у с. Вітове під Чигирином, мабуть, найважче довелося ПП «Висотник» із м. Миколаєва. Компанія відповідала за монтаж серця термінала — 40-метрової норильної башти, якою в усі боки має циркулювати зерно. Проте свій характер показали грунтові води й джерело, виявлене на місці майбутнього фундаменту висотної споруди. Накопичилося відставання від графіка. «Щоб укластися в терміни, ми працювали у дві зміни по 12 годин», — згадує висотник Дмитро Гічев. Зазвичай таку роботу ця організація виконує місяць. Тут її виконали за 20 днів. Особисто керівник підприємства два тижні не залишав будівельний майданчик. Природно, виконавці отримали за це премію від інвестора.

У чому ж таємниця капіталістичного ентузіазму? Річ у тому, що, крім будівельного майданчика під Чигирином, на замовлення інвестора одночасно ведеться масштабне будівництво зерносховищ у м. Глобине та смт Ромодані Полтавської обл. Крім того, ще нинішнього року заплановано спорудити чотири елеватори в Полтавській та Запорізькій областях, їх будівництво розпочнуть у жовтні. Кращі будівельні та монтажні організації, задіяні в роботах, отримують замовлення й на наступних об’єктах. Уже тепер у роботах беруть участь понад 140 компаній і організацій із 22 областей України.

А всі ці об’єкти — лише частина єдиної програми державного масштабу «Зерно України» оцінною вартістю близько 150 млн. дол. Реалізація масштабного проекту передбачає можливість підвищення закупівельних цін для зерновиробників на 50—70 грн./тонна за рахунок зниження витрат на транспортування зерна. Конкурентною альтернативою послугам «Укрзалізниці» стане поновлення судноплавства по Дніпру. Для цього прискореними темпами споруджуються зерносховища і річкові термінали в центральних регіонах України та по Дніпру, а в Миколаєві на заводі «Ваден Ярдс Океан» повним ходом будується флотилія «Нібулону», що складатиметься з 24 несамохідних суден змішаного плавання (річка—море) загальною тоннажністю 108 тис. тонн і 14 морських та річкових буксирів.

«Криза-менеджер»

Фінансує програму державного масштабу зовсім не державна скарбниця, а приватний український інвестор, якому, хоч як це дивно звучить, в умовах кризи надають багатомільйонні кредити українські та західні банки, зокрема й під гарантії данського уряду. Вкласти кошти (10 млн. дол.) у проект виявив бажання і Світовий банк. Хто ж цей вітчизняний інвестор, якого в умовах світової фінансової кризи охоче кредитують вітчизняні та західні фінансові структури? Ідеться про сімейну компанію, сільськогосподарське підприємство ТОВ «Нібулон», у якій ось уже 18 років незмінним генеральним директором є Герой України Олексій Вадатурський. Крім Олексія Панасовича, в компанії працюють ще чотири лауреати Державної премії України в галузі архітектури, — це одна з причин любові «Нібулону» до будівництва.

Так уже сталося, що свої найбільш значущі проекти компанія реалізовувала саме в кризові періоди: розпад СРСР і гіперінфляція, фінансова криза 1998 року, припинення західного фінансування під час помаранчевої революції, нинішня криза світової економіки. Після кожного такого проекту відбувалося якісне зростання компанії. Однак сказати, що все це давалося легко й просто, — означає сказати неправду.

Інвестиції — головний біль інвестора

«Якось я отримав офіційну пропозицію зі Швейцарії, — розповідає пан Вадатурський. — Мовляв, Олексію Панасовичу, ви вибудували в себе в країні великий вертикальний бізнес, і вам довіряють швейцарські банки. Чи не хочете відкрити в нас філію своєї фірми для розширення фінансування вашого підприємства? Зобов’язуємося забезпечити офісом, підготувати всі необхідні дозвільні документи. Ви тільки робіть свою справу. Згодом отримаєте право балотуватися на мера кантону. І, що характерно, все це виконали. А виконавши, забули про наше існування, — працюйте собі спокійно».

Тут мимоволі згадуєш слова голови Чигиринської районної адміністрації Петра Литвина. Він розповідав, що спеціально для захисту такого бажаного для розвитку міста будівництва річкового термінала губернатору Черкаської області довелося створювати спеціальну групу оперативного реагування на проблеми, що їх створювали місцеві чиновники та начальники. І, повірте, роботи «оперативникам» не бракувало. Скажімо, ще ніхто не скасовував в Україні поділ на своїх і чужих за партійною приналежністю. Крім того, як казав Петро Литвин, «кожному хочеться щось і собі відщипнути від інвестицій».

А щоб отримати право і всі погодження на будівництво в тому-таки Чигирині, інвестору довелося пройти не одне коло пекла. Втім, в Україні це вважається нормою. Об’єкт, який будівельники здають під ключ усього за два місяці, чиновники погоджували аж 10 місяців. І це вважається дуже коротким терміном, його компанії вдалося домогтися, маючи багатолітній досвід і будівництва, і проходження дозвільних процедур. Зазвичай на це витрачаються роки. Щоб вкластися в 10 місяців, менеджери «Нібулону» місяцями перебували у відрядженнях. Доводилося навіть доводити, що вибране місце належить до земель промислового призначення, хоча це й так було зрозуміло, адже раніше на зазначеному майданчику планувалося побудувати атомну електростанцію. Ще за радянських часів тут виконано великий обсяг будівельних робіт, споруджено навіть об’єкти промислового призначення.

Пуск за будь-якої погоди

«14 жовтня термінал у Вітовому почне приймати зерно кукурудзи нового врожаю», — обіцяв інвестор під час зустрічі з представниками підрядних організацій. Утім, вони в цьому нітрохи не сумнівалися. Розуміють, що запуск відбудеться за будь-якої погоди. Тим паче що введення об’єкта в експлуатацію для «Нібулону» — подія досить тривіальна і, як правило, дострокова. Тут уміють не тільки працювати, а й заохочувати трудовий ентузіазм. І не тільки грішми. Після безрезультатних спроб у ряді областей представити кращих працівників до нагород грамотами хоча б обладміністрацій (причина відмов — не витримано форми подання або порушено терміни) Олексію Вадатурському довелося заснувати грамоту «Нібулону».

Запрошують на урочисті заходи (як, наприклад, спуск новозбудованих суден — у серпні їх одночасно спустили на воду аж три) і перших осіб держави, керівників відомств. На жаль, останні найчастіше не знаходять для цього часу, що досить дивно, адже таких великих і важливих для держави програм, як «Зерно України», у нашій країні нині просто немає. Більшість підприємств і організацій — законсервовані й намагаються пережити кризу, що розгулялася. А тут одночасно на ряді об’єктів динамічно ведеться масштабне будівництво, об’єднане загальнодержавною метою.

Так і хочеться сказати керівникам держави: «Немає часу — надішліть телеграму, підтримайте розвиток таких компаній, заохочуйте ентузіазм будівельників — простих людей». Це ж елементарно. Зрештою, знаходите ж час на передвиборну агітацію, гроші на яку, врешті-решт, заробляють люди, котрим ви традиційно обіцяєте достойне життя потім — після виборів…

P. S. «ДТ» стежить за проектом, який реалізовує ТОВ СП «Нібулон». Уперше ми звернули на нього увагу на початку липня, коли на перевантажувальному терміналі компанії в Миколаєві відбувся круглий стіл, присвячений питанням взаємодії бізнесу та держави в морегосподарській галузі. Тоді, зокрема, зазначалося, що Мінтрансзв’язку, попри неодноразові доручення президента і прем’єр-міністра, заблокувало проведення «Нібулоном» днопоглиблювальних робіт біля перевантажувального термінала в Миколаєві на земельній ділянці, яку компанія орендує в міста. До речі, як уточнив О.Вадатурський, віз і нині там — на сьогодні Мінтрансзв’язку не просунувся у питанні видачі відповідного дозволу.

Коментар із будмайданчиків

Олег Блохін, м.Чигирин:

— З роботою в нас дуже кепсько. Залізниці немає. З приходом «Нібулону» з’явилася надія, що район оживе. Крім мене, ще працюють місцеві, але небагато. Набиратимуть на постійну роботу, коли знадобиться обслуговування. Я особисто хотів би тут працювати. Гляньте, вже й клумби закладають, і їдальня своя буде. І місце в нас яке гарне.

Микола Отрижко, «Електромонтаж-Трейд»,
м. Миколаїв:

— Одночасно працюємо в Чигирині та Ромодані. На двох будовах задіяно практично весь обліковий склад компанії.

Зараз робимо освітлення. Термінал буде видно в хорошу погоду на відстані 20—30 км. Співпрацюємо з «Нібулоном» сім років, ще з початку будівництва морського термінала в м. Миколаєві. Сьогодні важко знайти роботу — будівництво в Україні практично стоїть. На будовах «Нібулону» використовуються прогресивні методи роботи, ставляться підвищені вимоги до якості, немає безладу, високі темпи. Але ми до цього готові.

Валерій Асадчев, голова Полтавської облдержадміністрації:

— Якщо ми побудуємо ще й термінали вздовж Дніпра, то Полтавщина перетвориться на дуже могутню область, куди піде зерно, адже перевалка й транзит Дніпром значно дешевші, ніж залізницею.

Олексій Вадатурський, Герой України, інвестор, генеральний директор ТОВ СП «Нібулон»:

— Держава повинна працювати так, як це робимо ми. Я щотижня проводжу оперативні наради й зі своїм апаратом відвідую всі об’єкти, скликаю перших осіб підрядних організацій і на місці вирішую всі наболілі питання. Я вкладаю кошти не для того, щоб роками будуватися, а щоб уже в жовтні все запрацювало і я міг повертати кредити.