Постаудит бюрократичної свідомості

Під завісу минулої сесії парламент ухвалив традиційну порцію змін до Податкового кодексу і з почуттям виконаного обов’язку вирушив на канікули. А зміни ці, прямуючи своїм бюрократичним шляхом, на 12 серпня добралися до свідомості рядових платників податків. З вимогою обов’язкового виконання. Відтак увесь відпускний період свідомість бухгалтерської спільноти будоражила нестерпна думка - в яке місце податкової накладної вписувати новий обов’язковий реквізит «номер і дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, завезеного на митну територію України». Реквізит же для імпортних товарів обов’язковий, без нього податкова накладна недійсна.

Проте був відпускний час, і нікого з можновладців у країні стабільно зростаючої економіки це не стосувалося. А тому нагнітання пристрастей дійшло до відкритих листів від менеджменту найбільших торговельних мереж, які побоюються втратити цілком відчутний податковий кредит. Справа - вона передвиборна, за низку невдалих карлючок можна й бізнесу позбутися.

Нарешті 21 серпня з’явився лист за підписом керівника Податкової служби, який роз’ясняє, що «реквізити «номер і дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару», підлягають зазначенню в податковій накладній з моменту набрання чинності відповідними змінами у формі податкової накладної». Тобто в третій декаді серпня хтось нарешті вийшов із відпустки й звернув увагу на обурений підприємницький галас.

Хоча високоповажний Податковий кодекс із певних пір декларується в нас як закон прямої дії. І формально Державна податкова служба своїми роз’ясненнями не має права припиняти або змінювати порядок його дії. Уже прийнято - то прийнято. Написано, що з 12 серпня в податковій накладній має бути новий обов’язковий реквізит, отже, роз’яснювальний лист податкової можна тільки ззаду підколоти як прохання про помилування: «Не карайте штрафами, Христа ради, не винні ми». Тому як насправді ця добропорядна державна структура мусила так викрутитися, аби до 12 серпня і нова форма податкової накладної, і зміни до порядку її заповнення вже були. Це так, до слова, якщо ми вже звикли говорити про «добропорядність платників податків».

Однак це тільки початок історії. Тепер про суть самих нововведень.

Недавно на сторінках DT.UA глава Митної служби Ігор Калєтнік розповідав про епохальні зміни в діяльності свого органу після прийняття нового Митного кодексу (Ігор Калєтнік: «Чи аплодуватимуть мені? Не мені судити…» Юрій Бутусов, «Дзеркало тижня. Україна» №23, 22 червня 2012 р.). І як один із найбільш прогресивних заходів називав право Митної служби здійснювати постаудит товарів після їх випуску з-під митного контролю у вільний оборот. Простіше кажучи, це мудроване слово означає право митних органів вибірково контролювати подальший рух товарів у підприємницьких структурах. І тут на думку спадає проста сентенція: адже такий постаудит є сенс декларувати як епохальне досягнення тільки в тому разі, коли Податкова і Митна служби розділені й тихо не люблять одна одну. А коли ні, то в рамках одного відомства, яким є Податкова служба, процедура спостереження за товарними потоками давно налагоджена. Звичні нам зустрічні перевірки, стикування в єдиній базі даних податкових накладних і т.д. і т.п. Але Митна служба, яка в нас є «державою в державі», бере собі частину цих повноважень, а тому нарікає їх особливим словом «постаудит». Оскільки ж митна декларація так і не інтегрувалася належним чином у єдину базу спостереження за рухом ПДВ, виникає бюрократичне бажання покласти цю функцію на самого платника податків. Виділивши йому відповідну графу для ручного заповнення.

Висновок перший: щось не віриться в оптимізацію структури державних органів, які декларативно виконують одну й ту саму процедуру наповнення державного бюджету. Начебто й методи наповнення в них однакові - офіційно встановлені податки. І книга цих податків уже одна. Але повноваження, як і раніше, перетягує кожен на себе. Під хитромудрими назвами. Із важко виконуваними вказівками підвідомчим холопам.

Тепер про суть майбутнього процесу. Щоб реалізувати зазначену вимогу в чіткій відповідності до закону, підприємці, ні багато ні мало, мають у примусовому порядку перейти на суворий «партіонний» облік. І навіть виписувати по кілька первинних документів на рух товарів, якщо вони виявляться з різних партій (митних декларацій). Хоча, дозвольте, жоден нормативний акт бухгалтерського обліку таких жорстких обмежень не накладає. Бо можна жахнутися від такої бюрократичної процедури.

Трохи раніше аналогічну за безглуздям процедуру, абсолютно відірвану від облікових реалій, персоніфікував додаток «ОК» до декларації з податку на прибуток (взаємини з платниками єдиного податку). І щойно він канув у небуття, як платникам податків подарували нову іграшку - реквізити вантажної митної декларації.

На цьому місці зріє такий висновок. Недавно ми натякали на потребу впровадити «податковий конституційний суд» у відносинах платників податків та Податкової служби, який мав би право в оперативному порядку скасовувати нормативні розпорядження, які суперечать здоровому глузду («За комп’ютером - робот-бухгалтер», В.Власов, С.Бочкарьов, «Дзеркало тижня. Україна» №18, 18 травня 2012 р.). Після цього нам чемно вказали, що в підприємницькій сфері вже сформувалося «розвинене громадянське суспільство», до зауважень і побажань якого Податкова служба зобов’язалася дослухатися. Отож, за період спекотної літньої фієсти жодна з «уповноважених громадських організацій» не висловилася в тому сенсі, що «такого не може бути, тому що не може бути ніколи». А отже, немає в нас справжніх «уповноважених» захисників, а є група зацікавлених осіб, котрі вдало прилаштувалися «при виконанні державних повноважень» і за додаткові гроші лише «роз’яснюють та доводять до відома» все те, що спускається згори.