Помри, тютюн! Віват, акциз!

Історія вирощування тютюну в Україні налічує понад 300 років. Його вирощували і за царів, і за комуністичної влади. Із ностальгійним смутком згадуємо 1960-1970-ті, другу половину 1980-х років, коли Україна послідовно примножувала власні традиції вирощування тютюну і значно розвинула тютюнове господарство. Судіть самі: ще у 1987 р. посіви на площі понад 18 тис. га при середній врожайності 15,5 центнерів/га забезпечили валовий збір врожаю тютюну на рівні 28,2 тис. тонн. З 2000-х років тютюн у нашій державі перестали висаджувати взагалі. Але посадові особи найвищого рангу, схоже, роблять усе, аби тютюнництво в Україні залишилося тільки в спогадах.

Тютюновий ринок, на відміну від горілчаного, в Україні вже 20 років поділений між чотирма закордонними транснаціональними компаніями, які завозять для виробництва сигарет імпортну тютюнову сировину. Представники ТНК, їхні лобісти в уряді і Верховній Раді навіюють думку державним органам, що для виробництва й успішної реалізації сигарет відомих марок потрібен тютюн відповідної якості, а вітчизняні господарства її нізащо не можуть забезпечити. Тож не варто турбуватися про розширення площ тютюнових плантацій, підвищення врожайності та валових зборів вітчизняного тютюну. І українські урядовці, в тому числі американського походження, повірили в цю "доказову базу"...

24 грудня 2015 р. було прийнято зміни до Податкового кодексу, якими з розділу "Операції з підакцизними товарами, що звільняються від оподаткування" виключили цілу галузь сільського господарства - тютюнництво. Про ці зміни не відали ні відділ підакцизних товарів Міністерства агрополітики, ні відповідний департамент Державної фіскальної служби. Очевидно, хтось із чиновників найвищого рангу тихенько вписав їх в останній момент перед голосуванням у ВР.

"Виважений" продукт законотворчості означає: коли людина виростила тютюн на власній земельній ділянці, то вона не зможе його продати. Бо, згідно з чинним законодавством, тютюнова сировина є підакцизним товаром, і потрібно сплачувати акцизний податок за діючою ставкою 399,84 грн/кг. Але людина не зможе реалізувати "зелене листя" ще й тому, що мусить придбати ліцензію на виробництво тютюнових виробів і атестат (а це вже повний цикл тютюнової фабрики з усім обладнанням). Відтак - ще й купити ліцензію на оптову торгівлю тютюновими виробами, яка коштує 500 тис. грн. Урядовці зуміли угледіти в індивідуальному господарстві селянина ціле виробництво! То як же розуміти заяви нинішніх керівників держави, що ми прямуємо в Європу, намагаємося стати частиною європейської спільноти, коли фермери в країнах ЄС, які вирощують тютюн, отримують дотації від держави, а наш сільгоспвиробник для вирощування тютюнової сировини мусить створити тютюнову фабрику і здійснювати повний набір платежів?! Виходить, що чиновникам і депутатам злочинної доби Януковича врешті-решт вистачило глузду, щоб виправити цю потворну "акцизну" помилку, закладену ще під час ухвалення ПК, - а народна влада після Революції Гідності ті абсурдні новації реанімувала!

Зміни до ПК рясніють й іншими недолугими формулюваннями. Як, наприклад, можна з "підакцизної сировини" за кодом 2401 виготовити інший підакцизний товар - "сировину"? Крім того, припертим до стінки виявився тютюново-ферментаційний завод як імпортер непереробленої тютюнової сировини. Бо коли до початку нинішнього року митниця розмитнювала цей товар без акцизу, то тепер вона нараховує акцизний податок і вимагає його сплачувати. Й імпортер змушений відмовлятися від такого товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ 2015" на сьогодні залишається єдиним підприємством в Україні, яке вирощує і переробляє тютюн. Його комерційний директор Володимир Ткаченко переконує:

- Потрібно негайно вносити зміни до ПК, зокрема доповнити ст. 221 таким пунктом: "Неперероблена (неферментована) тютюнова сировина у вигляді висушеного тютюнового листа з невідділеною центральною жилкою, що реалізується підприємствам (тютюново-ферментаційним заводам) для виробництва ферментованої (переробленої) тютюнової сировини, не оподатковується. В інших випадках реалізація цієї сировини оподатковується за ставками, визначеними у ст. 215 ПК". А п. 213.3.6 ПК, у якому йдеться про звільнення від оподаткування операцій з підакцизними товарами, потрібно відновити й викласти в попередній редакції, а саме: "ввезення на митну територію України тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт, та реалізація ферментованої тютюнової сировини тютюново-ферментаційними заводами виробникам тютюнових виробів".

А поки що маємо ситуацію, яка свідомо працює проти українських виробників тютюнової сировини. В Україну у 2015 р. було ввезено близько 80 тис. тонн тютюнової сировини. Якщо врахувати, що один гектар тютюну забезпечує зайнятість 2-3 людей, то, виходить, наша держава гарантує роботу, щонайменше, 160 тис. громадян інших держав.

- То чому ж не створити хоча б 10-15 тис. робочих місць в Україні? - резонно запитує Володимир Ткаченко. - А завдання влади - створити для виробників такі умови, аби тютюнові компанії, які працюють в Україні, були зацікавлені купувати тютюнову сировину, виготовлену в Україні. Візьмімо для прикладу проведення тендеру із закупівлі сигарет у держрезерв або до ЗСУ. Якщо до тендеру допускати лише ті компанії, котрі закуповують тютюнову сировину в українського виробника, то не доведеться нікого примушувати. Виходячи з розуміння блендів, тенденцій на ринку тютюнових виробів, попервах державна квота на використання українського тютюну в цигарках мала б становити хоча б до 5% від усього обсягу, а це - 4 тис. тонн, або 4 тис. га, що забезпечить роботою майже на весь рік 8 тис. українських громадян. При цьому ніякого катастрофічного погіршення смакових властивостей сигарет не буде. Ми не можемо конкурувати з бразильською сировиною чи сировиною, вирощеною в субтропічних країнах, але вже вирощуємо сировину такої якості, яка здатна посісти гідне місце в закупівлях тютюну. Закордонні блендери (дегустатори), які проводили дослідження зразків нашого тютюну, дійшли висновку, що якість тютюну, вирощеного в Україні, не гірша, ніж тютюну, вирощеного в країнах середземноморського басейну. З іншого боку, уявіть собі ситуацію, коли внаслідок екологічної чи пов'язаної з напливом мігрантів у Європу катастрофи хоча б на один місяць припиниться постачання тютюнової сировини в Україну. Запасів тютюнової сировини на фабриках, максимум, на місяць-два. Як подякують курці, що звикли регулярно споживати цигарки? Та вони стануть некерованою силою...

Після кількох років експериментів, висаджування різних сортів тютюну ТОВ "АТ 2015" у 2015 р. прийшло до європейських технологій вирощування розсади тютюну, так званої гідропоніки. Торік влітку цей інвестор узяв в оренду земельні ділянки, викупив майнові паї селян і заклав найбільший в Україні тепличний комплекс для вирощування розсади тютюну - із 24 теплиць, загальною площею 1,5 га. У 2016 р. підприємство планує вирощувати тютюн на площі 300 га. А це близько 600 робочих місць. Це вкрай важливо, бо на селі - велике безробіття. У перспективі плануємо залучити до обробітку 4000-5000 га орендованої землі, щоб мати можливість застосовувати сівозміну". Важлива співпраця з цим інвестором для навчальних закладів, зокрема для Борщівського агротехнічного коледжу. Як запевняє його директор Ярослав Козій, "у коледжі діє агрономічне відділення, і студенти 1-4 курсів мають можливість проходити практику й ознайомлюватися з технологією вирощування тютюну на різних стадіях..."

Тютюн - культура трудомістка і єдина, яка створює чимало робочих місць. Частина жителів України можуть її вирощувати, непогано на цьому заробляти, зберегти сім'ї й не тинятися по закордонних заробітках у статусі нелегалів або від безділля морально деградувати, скоювати різні правопорушення на батьківщині. Проте посадовці найвищих органів влади ніяк не можуть зрозуміти цього, натомість же тихо, одним розчерком пера вносять зміни до згаданого законодавства. Замість державницької позиції у них вийшла державна зрада. А відомий вислів Арсенія Яценюка про "уряд-камікадзе" в цій ситуації можна трактувати як "уряд-вбивця". Вбивця сотень, а в перспективі - тисяч робочих місць.