Польська і словацька ДСП потрапили під статтю. Проти імпорту вжили антидемпінгових заходів

Сергій СЛЕДЗЬ

Відповідне рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі набуло чинності з 26 жовтня, коли було опубліковано офіційне повідомлення «Про застосування попередніх антидемпінгових заходів до імпорту в Україну плит деревностружкових ламінованих походженням із Республіки Польща та Словацька Республіка». Тепер окрім мита (15% від митної вартості) імпортерам доведеться сплачувати ще й додаткове мито, розмір якого суворо індивідуальний...

Всім сестрам по сережках

Точкою відліку для диференційованих антидемпінгових мит стало співвідношення між ДСП-цінами внутрішнього ринку країн виробників-штрафників і митної вартості. У результаті розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлено:

— для Республіки Польща — 25,1%;

— для Словацької Республіки — 15,4%;

— для словацького виробника Kronospan Slovakia — 11,7%.

Так було закрито питання захисту національного виробництва від несумлінного імпорту, яке понад три роки висіло на порядку денному. У процесі його вирішення 19 грудня 2003 року і було розпочато антидемпінгове розслідування з ініціативи підприємств з іноземними інвестиціями ТОВ «Свіспан лімітед» і ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна». Цим двом великим українським виробникам (які не побоялися виступити проти несумлінного імпорту) за підтримки асоціації «Меблідеревпром» таки вдалося переконати державу, що демпінг дійсно існує і страждає від нього передусім сама держава. Адже вона недоодержує в бюджет належні податкові надходження (мито і ПДВ) через заниження митної вартості на імпортну ДСП.

Є робота для митниці

Тепер справа за митницею — це під її особливий контроль на кордоні потрапила продукція, що значиться відповідно до Державного класифікатора під кодом УКТ ЗЕД 4410 19 50 00. Складність, на думку експертів, полягає в тому, що мало просто перевіряти і брати мито з імпортованої продукції. Щоб ужиті заходи виявилися ефективними, митникам доведеться не забувати і про існування оригінальних схем увозу продукції, обкладеної антидемпінговим митом. Наприклад, класифікуючи ДСП ламіновану під іншими кодами УКТ ЗЕД чи ввозячи її через суміжні держави, на котрі антидемпінгові заходи не поширюються. До того ж існує реальна небезпека активізації контрабандних каналів поставки, які не визнають ніяких мит і податків.

Цікавий факт. У кулуарній розмові один італієць, фахівець з ДСП-бізнесу, прямо сказав, що якби такі умови для виробництва і збуту, як в Україні, були в Італії, то там не зупинилися б перед введенням і 300-відсоткового імпортного мита. Адже фактично ввозяться чужі відходи (у вигляді ДСП) при достатку власних. Напевно, усе ж перегнув палицю, адже рано чи пізно Україна все ж вступить у СОТ, що вимагатиме рівних можливостей для всіх операторів ринку. Але логіка емоційного жителя півдня абсолютно прозора: Україна начебто спеціально створена для ДСП-виробництва. Країна (до речі, на відміну від Італії) має достатню сировинну базу, кваліфіковану робочу силу, ємний ринок збуту, у неї вигідне розташування, що сприяє експорту. Недаремно ж її саме в цьому амплуа облюбували іноземні інвестори. Вкладення в галузь зараз роблять навіть ті, проти кого сьогодні застосували антидемпінг.

Місцеві виробники накачують м’язи

Часи змінилися. Шкода, що цього не помічають опоненти антидемпінгу. А судячи з нарощування потужностей місцевими заводами, уже з наступного року очікується, що вироблювана ними ДСП повністю покриє потреби внутрішнього ринку. Причому не тільки з урахуванням валу, а й широти асортименту та якості. А це вже серйозний аргумент для тих, хто віддає перевагу імпорту.

Так, завод «Кроно-Осмолода» (як і «Кроно-Львів»), що почав працювати 2004 року, 2005-го має намір збільшити виробництво удвічі. Підприємство «ЛК Інтерплит Надвірна» заявило про інвестицію, що дозволить йому збільшити виробництво на 30%. Закінчилася модернізація виробництва «Свіспан лімітед» — потужності зросли на 70%. Крім того, на цьому ж підприємстві йде монтаж нової лінії потужністю 200 тис. кубів на рік (запуск із першого півріччя 2005 року). У результаті, за найскромнішими оцінками, наступного року добавка ДСП, виробленої місцевими підприємствами, досягне 400 тис. кубів. У сумі з нинішнім виробництвом вийде близько 1,5 млн. м куб. плит на рік, чого цілком досить для повного забезпечення української меблевої промисловості. Природно, відразу ж постане питання про експорт. Адже асортиментний ряд за товщиною (8—40 мм) і колірною гамою (більш як 70 кольорів) цілком дозволяє заробляти валюту для країни. За імпортерами залишаються хіба що поставки особливо ексклюзивної продукції.

Велосипед винаходити не доведеться

Як показало вирішення проблеми демпінгу, чимало українських меблярів не знали, що місцеве виробництво конструкційних матеріалів уже зовсім не те, що було в 90-х роках минулого століття, коли вони лише починали свій бізнес. Зациклившись на іноземному постачальнику, вони розучилися займатися маркетингом і не помітили, що відстали від життя. Вже в цьому сенсі антидемпінгове розслідування, схоже, пішло на користь, змусивши сколихнутися ринок, проінформувавши меблярів про реальний стан справ у галузі. Тепер і для них не секрет, що з більш як 2 тис. їхніх колег по бізнесу лише кілька десятків віддають перевагу, а головне — можуть собі дозволити імпорт плити. Решта зорієнтовані на вітчизняні конструкційні матеріали. Адже це переважно малі підприємства, котрим просто не під силу зовнішньоекономічна діяльність. Більшість із них залишиться без сировини у разі зупинки хоча б кількох із чотирьох великих українських заводів із виробництва ДСП.

Втім, щоб усе це зрозуміти, знадобиться понад три роки. Майже рік пішов на антидемпінгове розслідування. Ще чотири місяці триватиме дія попередніх антидемпінгових заходів, щоб усі остаточно переконалися: прийнято адекватне рішення. Сумнівно, що за такий строк удасться приборкати несумлінний імпорт. Не випадково аналітики не сумніваються: для цього попередні антидемпінгові заходи (тривалістю в чотири місяці) повинні переростити в «остаточні», на більш тривалий період часу (зазвичай кілька років). Подібний сценарій зовсім недавно було з успіхом випробувано у сфері виробництва деревинноволокнистих плит. Тож велосипед винаходити не доведеться.

А тим часом меблярі, котрі працювали на імпортній плиті, поступово переходять на вітчизняну. Маркетологи обіцяють їм у найближчі кілька років зростання меблевого ринку на 30—40% у рік. На їхню ж думку, експорт українських меблів щороку зростатиме на 20—30%. Абсолютно зрозуміло, що за таких перспектив варто очікувати подальшого збільшення інвестицій у галузь виробництва конструкційних матеріалів. Адже дотепер основною причиною, яка значною мірою стримувала іноземні інвестиції, був демпінговий імпорт.

Сергій Сагаль,
президент асоціації
«Меблідеревпром»

— Меблева промисловість тримається на вітчизняних виробниках ДСП, а не на імпорті. Виробництво плити не стоїть на місці, воно зараз пропонує продукцію нічим не гіршу від імпортної. До того ж, хочу зауважити, мова у жодному разі не йде про заборону імпорту в Україну. До нас на ринок надходять плити з Австрії, Німеччини, Угорщини, Італії... І жодних проблем із цінами.

З упевненістю можна сказати, що вживання «попередніх» антидемпінгових заходів лише почало велику роботу під назвою «створення нормального цивілізованого конкурентного середовища на ринку плит України». Без сумніву, успішне проведення такої роботи матиме лише позитивні результати для учасників цього ринку.