Податковий кодекс: масштабне усунення помилок

Бої без правил на парламентському рингу, які стали топ-новиною дня 24 травня цього року, затьмарили собою значно важливішу для економіки країни подію, що сталася того самого дня в тому самому місці, однак на кілька годин раніше. Подія, яка, на відміну від кулачних боїв народних обранців різних мастей, зачіпає набагато тонші, ніж проста цікавість, матерії організації нашого суспільства. А такими, поза сумнівом, є економічні інтереси значної частини українців.

Ідеться про ухвалення Верховною Радою в цілому законопроектів №9744 та №9661 «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення деяких податкових норм», якими завершився черговий етап податкової реформи, спрямований на вдосконалення (простіше кажучи, усунення помилок) діючого Податкового кодексу. До речі, законодавець явно применшив, зазначивши в назві, що законопроект №9661 присвячується вдосконаленню лише деяких правових норм. Понад сорок сторінок щільного тексту свідчать про масштабне доопрацювання документа, під час якого Податковий кодекс справді став кращим. Але здебільшого йдеться, звичайно, не про системне вдосконалення деяких інститутів, які вкрай цього потребують, податкового права, а лише про технічне доопрацювання нормативного акта.

Проблема реєстрації платників ПДВ

До сенсаційних нововведень законопроекту, які напевне потішать вітчизняний бізнес, слід віднести усунення одіозної норми ст. 182 ПК. Згідно з нею, для добровільної реєстрації платником ПДВ особа мала бути зареєстрована не менш як однин рік і мати обсяг оподатковуваних операцій з платниками ПДВ не менше ніж 50% або статутний капітал (балансову вартість активів) в обсязі понад 300 тис. грн. Скасовано й відповідну підставу анулювання свідоцтва платника ПДВ (підпункт і) пункту 184.1 ПК).

Діюча досі норма ст. 182 ПК відкривала необмежені корупційні можливості для співробітників державної податкової служби (ДПС), встановлюючи практично нездоланну перешкоду для тих, хто хотів розпочати (розширити) свій бізнес як платника ПДВ. Саме це збільшило вартість нових юридичних осіб - платників ПДВ на ринку з п’ятисот до 5 тис. дол. Звичайно, сподіватися на те, що проголосована парламентом норма, навіть у сукупності з новою редакцією п. 14.1.139 ПК, яка уточнює склад платників ПДВ, зніме проблему реєстрації платників ПДВ раз і назавжди, підстав небагато. Адже, як показує практика, зареєструватися платником ПДВ було важко навіть за наявності підстав для обов’язкової реєстрації. Однак підстав для обстоювання підприємцями своїх прав у будь-якому разі побільшає, за що парламентаріям слід висловити окрему подяку, сором’язливо приховавши в рукаві питання про те, а кому ж усе таки потрібна була внутрішньо суперечлива та економічно шкідлива норма, яка діяла в Податковому кодексі майже півтора року, і хто відповість перед українським бізнесом за збитки, завдані нею?

Пояснення - тепер право, а не обов’язок

Потішить платників податків також та обставина, що з набранням чинності змінами давати пояснення буде правом платника, а не його обов’язком, як це було раніше. З одного боку, податковий орган не має права відмовитися приймати пояснення платника, а з іншого - платник може відмовитися давати пояснення податковому органу під час перевірки. Це нововведення є нехай невеликим, але все ж таки кроком до гуманізації податкового законодавства, реалізуючи конституційний принцип, широко відображений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, справа «J.B. проти Швейцарії») про право на відмову свідчити проти себе.

Автори законопроекту доопрацювали цілу низку процесуальних податкових норм. У тексті кодексу уточнено підстави для позапланових невиїзних документальних перевірок. Раніше такі підстави були відсутні в законі як такі. Сьогодні ж вони збігаються з підставами для проведення позапланових виїзних перевірок. Крім того, зверніть увагу на те, що зауваження до акта перевірки, згідно з новою редакцією ст. 86.7 ПК, платник податків подає до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації незалежно від того, яка податкова його перевіряла. Ця сама податкова й ухвалюватиме рішення за результатами перевірки. Податкова вимога щодо податкового боргу на суму до 20 неоподатковуваних доходів громадян не направлятиметься платникові податків узагалі, що, звичайно, істотно скоротить паперову тяганину в ДПС, але, з іншого боку, може загрожувати платникові сюрпризами у вигляді невідомої йому податкової застави його активів. Про її існування платник довідається саме в момент, коли йому необхідно буде здійснити їх відчуження. Продовжуючи тему податкової застави, зазначимо, що, згідно з новими пунктами 23 і 24 ст. 95 ПК, платник податків зможе самостійно здійснювати продаж майна, що перебуває в податковій заставі. Звісно, після попереднього погодження такої операції з органом ДПС.

Порушення без штрафів

Платники єдиного податку порадіють звільненню від штрафних санкцій за порушення в 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій і повноти сплати сум єдиного податку. До фізичних осіб до 1 січня 2014 р. не застосовуються штрафи за неподання або несвоєчасну подачу відомостей про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Звертають на себе увагу скромно зачаєні в законопроекті пільги стосовно податку на доходи фізичних осіб, згідно з якими до оподатковуваного доходу платника не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), що пов’язані з переходом права власності на такі валютні цінності, а також інвестиційний прибуток від операцій із борговими зобов’язаннями Національного банку України (п.п. 165.1.51, 165.1.52 ПК). І якщо перша пільга видається цілком обґрунтованою і стосується переважної більшості українського суспільства, то інвестиційний прибуток від операцій із борговими зобов’язаннями, очевидно, отримають лише наші обрані співгромадяни, яких так дбайливо і по-дитячому безпосередньо звільнили від, треба думати, непосильного для них податкового тягаря.

Законопроектом доповнюються окремі норми ПК, які стосуються обов’язку фізичних осіб подавати податкову декларацію. На додачу до вже чинних змін, внесених до підпункту є) пункту 176.1 ПК, якими було значно скорочене коло осіб, зобов’язаних подавати декларацію, до тих, чиї доходи перевищують 120 мінімальних зарплат на рік і які отримували доходи протягом року від двох і більше податкових агентів, законодавець доопрацював норму п. 179.2 кодексу.

Нововведенням, украй неприємним для платника податків, стала нова редакція п. 198.5 ст. 198 і п. п. 184.7, 184.8 ст. 184 ПК. Більше того, нововведення закладає настільки ж гострий, наскільки невмотивований конфлікт у стосунки контролюючих органів і платників податків. Ідеться про те, що віднесення сум сплаченого платником при придбанні товарів, робіт і послуг податку до складу податкового кредиту ставиться у пряму залежність від того, чи використовувалися такі товари, роботи, послуги в господарській діяльності платника податків (раніше правомірність формування податкового кредиту ставилася в залежність від використання товарів, робіт послуг в оподатковуваних операціях). Згідно з п. 14.1.36 ПК, «господарська діяльність - це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на одержання доходу…». Таким чином законодавець залишає посадовій особі податкового органу широке поле для реалізації своєї правосвідомості, коли податківець має встановити, чи є відповідна операція платника його господарською діяльністю чи ні. В останньому випадку - донарахувати платникові податків відповідну суму ПДВ, «неправомірно» віднесену ним до складу податкового кредиту. Чи не правда - безодня для самореалізації вирощеної на дріжджах постійного бюджетного дефіциту фантазії чиновників податкової служби!

Збитки-2011 віднесено на витрати 2012-2015 років

Компромісом між іще одним нашумілим свого часу проявом фантазії податкової служби і цілком законними та обґрунтованими інтересами платників слід вважати нову редакцію п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК. Нею законодавець спробував розрубати гордіїв вузол конфлікту, що виник у зв’язку з тим, що в одному з вересневих листів 2011 року ДПС, не мудруючи і водночас нарікаючи на недостатню наповнюваність державного бюджету, «вибачила» бізнесу всі збитки, сформовані до 1 січня 2011 року. І тим самим викликала шок не тільки у вітчизняного, а й в іноземного бізнесу. Резонанс конфлікту був такий сильний, що законодавцеві не залишилося нічого іншого, як запропонувати платникам податків складну й неоднозначну формулу обліку збитків у складі витрат платників, що дає змогу розтягти процес зменшення прибутку підприємців за рахунок збитків на чотири довгі роки.

Підприємцям, рівень доходів яких у 2011 р. перевищив 1 млн. грн., пропонується віднести суми збитків, сформованих до 2011 року, до складу витрат по 25% щорічно протягом 2012-2015 років. Тут маємо той непоодинокий у сучасних реаліях випадок, коли хвіст крутить собакою або, іншими словами, листи податкової служби, які, не будучи навіть підзаконними нормативними актами, знаходять свою реалізацію (нехай навіть і з певними застереженнями) в тілі закону. У цьому зв’язку постають два принципові запитання. По-перше, чому законно накопичені збитки підприємець повинен розносити на чотири, а фактично на п’ять років? Можливо, до 2011 року збитки формувалися якось по-особливому, незаконно? Де логіка, справедливість такого рішення? Запитання швидше риторичне. І, по-друге, що робити тим підприємцям, які, керуючись нормами закону, а не сумнівним роз’ясненням ДПС, усе ж таки відобразили у складі витрат свої збитки минулих періодів у 2011 р. у повному обсязі і, якщо дотримуватися норми законопроекту №9661, неправомірно зменшили свій оподатковуваний прибуток? Платити недоїмку, штрафи, пеню?

Пільги не для всіх програмістів

Тепер повернімося до законопроекту №9744, якому все ж таки вдалося стати, хоч і ненадовго, новиною дня. Документ встановлює пільгові умови оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції. Ухваленням закону держава мала намір підтримати перспективну галузь вітчизняного бізнесу. Ідея - гідна поваги, і тема, що заслуговує окремого розлогого матеріалу. Та от халепа: навіть поверхове ознайомлення з документом свідчить про його недоліки, тільки на найбільш очевидні з яких ми спробуємо звернути увагу. По-перше, дивно, що пільговий режим оподаткування для суб’єктів індустрії програмної продукції не поширюється на приватних підприємців. Пільга надається тільки за податком на прибуток підприємств, але не за податком на доходи фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності. Тобто законодавець планував підтримати не просто індустрію, а таки великий бізнес у цій сфері? Тоді про це треба чесно й відкрито заявити.

По-друге, підставою для внесення суб’єкта до відповідного реєстру є висновок центрального органу виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації України щодо відповідності фактичних видів економічної діяльності суб’єкта індустрії програмної продукції видам економічної діяльності, визначеним у кодексі. Залишимо за дужками цієї статті роздуми на тему корупційної складової видачі по всій Україні висновків органом, який не має відповідних підрозділів на місцях. Зазначимо тільки, що отримання цього висновку не позбавляє орган державної податкової служби права на проведення позапланової перевірки платника на предмет вірогідності поданих платником документів. Зверніть увагу - не інформації, викладеної в документі, а саме вірогідності самого документа. Тобто податкова, за задумом законодавців, під час перевірки має перейматися запитанням: а чи не підробку подав підприємець? Хіба ні? А що тоді, достовірність яких документів перевіряє податкова? Висновки центрального органу виконавчої влади? Навіщо тоді сам висновок, якщо його все одно перевіряє податкова служба? Запитань, мабуть, більше, ніж відповідей.

Але це дрібниці порівняно з питанням про те, що ж усе-таки оподатковується за ставкою 5% на доходи фізичних осіб згідно з п. 1.9 проекту? Згідно з першим абзацом цього пункту, ставка в 5% встановлюється на доходи у вигляді зарплати працівників суб’єкта індустрії, посади яких відповідають (а тепер увага!) переліку професійних назв робіт індустрії, затверджених Кабінетом міністрів. Яким чином перелік посад може відповідати переліку робіт, залишається загадкою. І це - якщо сором’язливо промовчати про принцип рівності всіх платників перед законом і неприпустимість якихось проявів податкової дискримінації (п. 4.1.2 ст. 4 ПК). А ще - якщо не запитувати, чому особи, які працюють на окремих підприємствах, отримують податкову пільгу, хоча такі самі співробітники, які працюють як штатні системні адміністратори, програмісти тощо на інших підприємствах, такої пільги не мають? Чим вони завинили? Чим узагалі зумовлена пільга фізичній особі, яка володіє однією з найдохідніших професій в Україні? І чому не практикуються пільги за професійною ознакою за рідкісним винятком (наприклад, шахтарі) в інших галузях, де вони мають швидше ефект соціальної справедливості, ніж надання конкурентних переваг.

Ну і, якщо зовсім серйозно, то ініціатива влади щодо підтримки індустрії програмної продукції заслуговує на увагу і має всіляко вітатися, однак позитив такої новації не повинен нівелюватися якістю нормативного матеріалу, який її закріплює. Над ним повинні працювати кваліфіковані юристи, законопроект має широко обговорюватися, що дасть змогу ухвалити якісний документ і уникнути необхідності його доопрацьовувати, як це, на жаль, має місце з основним текстом Податкового кодексу.

Свої ідеї для рубрики «На злобу дня» читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.kiev.ua