Податкова соціальна пільга: кожному належить, але не кожному дається

Справді, будь-який громадянин, а не тільки працівник з певним соціальним статусом, має право на соціальну пільгу (зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді зарплати) при сплаті податку на доходи фізичних осіб.

Це однозначно підтверджується як пунктом 169.1.1. Податкового кодексу України, так і здоровим глуздом. Адже якщо в країні існує офіційна цифра прожиткового мінімуму, не витративши яку на себе, місяць не проживеш, то оподатковувати її не дуже-то й правильно.

Але це в теорії. Хоча й на практиці було так само, аж поки Законом №909-VIII від 24.12.2015 р. було внесено зміни до того ж таки пункту 169.1.1. Податкового кодексу (ПК). Саме тоді розмір податкової соціальної пільги було зменшено вдвічі - досягнувши 50% (зі 100%) розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Але революційні зміни відбулися з 1 січня 2017 року, коли мінімальна зарплата різко рвонула вгору, збільшившись з 1600 одразу до 3200 грн. При цьому прожитковий мінімум на початку 2016-го і на початку 2017 року відповідно дорівнював 1330 (за мінімальної зарплати 1378 грн) і 1544 грн (за "мінімалки" 3200 грн, див. таблиці) для працездатної особи. А що ж розмір граничної зарплати (доходу), до рівня якого надається податкова соціальна пільга (ПСП)?

Його нескладно обчислити, враховуючи прожитковий мінімум станом на кінець 2016 року і на початку 2017-го, тим більше що цей розрахунок визначено у самому ПК.

Отже, 2016 року розмір граничної зарплати (доходу) для отримання ПСП дорівнював 1860 грн, а в 2017-го - 2160 грн. Нагадаємо, що 2016 року мінімальна зарплата офіційно становила 1378, а 2017-го - уже 3200 грн.

І якщо 2016 року ще був шанс отримати податкову соціальну пільгу, отримуючи мінімальну зарплату, то починаючи з 2017 року для тих, хто заробляє хоча б "мінімалку" (а держава наполягає на цьому мінімумі), його фактично не стало. Їм сплачувати податок на доходи фізосіб (18%) доводиться з усієї зарплати, включаючи той-таки прожитковий мінімум. Звичайно, є винятки, коли людина працює неповний робочий день (про пільги на дітей ми зараз теж не говоримо), але, самі розумієте, це лише виняток.