Олександра Кужель: «Уявляю, як були ошелешені справжні господарі «7-го кілометра», дізнавшись, що тепер я в них головна»

В інтерв’ю з новим головою Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Михайлом Бродським («ДТ», №14 10.04.2010) було висвітлено питання, які прямо стосуються і екс-голови Держкомпідприємництва Олександри Кужель. Олександра Володимирівна вважає за необхідне подати читачам газети власне бачення порушених питань. «ДТ» надає їй таку можливість.

— Один французький політолог висловив думку, що держава в політиці тиску на свободу особистості спирається не тільки на людину з рушницею, а й на економічний примус. Причому економічний дуже близький за своїм походженням до фізичного. Той, хто може позбавити людину засобів до існування, легко домагається повної покори.

Так от. На мій погляд, якщо людина замовчує тему ліквідації представництв Держкомпідприємництва, Фонду підприємництва, є ініціатором знищення спрощеної системи оподаткування, то діє вона явно недемократичними методами.

— Олександро Володимирівно, зупинімося коротко на спірних питаннях із попереднього інтерв’ю. Пропоную почати з ринку «Південь». У попередньому інтерв’ю прозвучала сума кредиторської заборгованості в 5 млн. грн. Це борги ринку?

— Для мене було найсмішніше, коли різні інтернет-сайти передрукували інформацію з «ДТ», наївно запевняючи, що Кужель очолює «7-й кілометр», додавши до своїх повідомлень схеми контрабанди. Уявляю, як були ошелешені справжні господарі «7-го кілометра». Нагадаю, що підприємство «Південь» (яке являє собою склади, здані в оренду на 49 років) розташоване на шостому кілометрі і лише межує з ринком «7-й кілометр». Коли в лютому 2009 року підприємці поскаржилися, що з них збирають по 40 тис. дол. за продовження оренди, уряд зняв це підприємство з балансу Міноборони і передав Держпідприємництву.

Починаючи роботу на посаді голови держкомітету, я запросила КРУ в держкомітет, в Інформаційно-ресурсний центр (ІРЦ), а коли за розпорядженням КМУ у відання комітету перейшов «Південь», то й на це підприємство. Замовила повний аудит. Раджу те ж саме зробити Михайлу Бродському.

Ось повний аудиторський звіт підприємства «Південь». Я його прийняла з кредиторкою в 17 млн. грн. А вже через місяць після мого приходу в Держкомпідприємництва його хотіли забрати в держави через процедуру липового банкрутства. Ще один рядок з аудиторського висновку: загальна сума донарахувань може скласти 31 млн. грн., а штрафні санкції — більш як 17 млн. Так працювали до мене. Я ж урятувала це підприємство для держави. На це пішов цілий рік. Я усунула (а не звільнила) старого директора ринку, за що пройшла п’ять судів. Виконувачем обов’язків я справді призначила Данила Мізіна, але не тому, що він приятель мого сина, а тому, що він син мого друга. І тому, що він має три записи в трудовій книжці про роботу в держслужбі. А мені потрібен був терміново: не одесит, людина, яка за моєю спиною не впустить туди сторонніх. Потім було оголошено відкритий конкурс на посаду директора, брати участь у якому міг кожен. Я не була членом конкурсної комісії і рішення не приймала. І, між іншим, Михайло Юрійович під час останньої нашої з ним зустрічі сказав: «Спасибі тобі, я знаю, що ти зберегла ринок у державній власності. Тепер на мене виходять п’ять груп впливу...». Я ж відповіла: «Це не моє питання. Я зберегла ринок і далі контролюватиму його долю».

Судів щодо фіктивного банкрутства була величезна кількість. Держкомпідприємництва через комітет з питань банкрутства, через судову експертизу доводив, що ця кредиторська заборгованість липова. І от останнє рішення суду з приводу тих 5 млн. грн. «кредиторки», про які йшлося в попередньому інтерв’ю.

Поясню. Коли я прийшла в комітет, відразу запросила на «Південь» охорону МВС. Це неймовірно дорого, але я розуміла, що в даному разі жодну приватну компанію брати не можна. В результаті довелося воювати із самим президентом України, котрий подав на мене до Конституційного суду.

Ми зупинили на «Півдні» організовану контрабанду. Жодної людини не скоротили, але зменшили зарплату, в тому числі й директорові. Запровадили режим жорсткої економії. Пам’ятаю, коли пан Ющенко 6 серпня приїхав із робочою поїздкою до Одеси, прокурор м. Одеса розпорядився прибрати державну охорону з державного підприємства! І щойно ми встигли закрити «Південь», як до нього приїхали вісім джипів з озброєними людьми.

— Готувалося захоплення ринку?

— Звісно. Потім були дуже цікаві пропозиції, але я сказала: «Ні, я прийняла держпідприємство, я і передам його державним». Між першим і другим туром президентських виборів інтерес до ринку активізувався, тому директору, Данилові Мізіну, було дано завдання знову найняти охорону й утримати підприємство. І тільки коли після виборів пристрасті вляглися, стало зрозуміло, що будемо передавати підприємство (новому керівництву Держкомітету. — Ред.), директор сам подав до суду позов про розірвання договору з надання охоронних послуг. Але про банкрутство не йдеться. Ось рішення суду щодо цих 5 млн. «кредиторки»: «...суд у ході розгляду господарської справи підтвердив факт надання зазначених послуг і прийняв обгрунтування їхньої вартості». Крім того, було відмовлено в порушенні кримінальної справи. І я передаю пану Бродському стовідсотково державне підприємство з аудиторським висновком і звертаюся з пропозиціями до уряду зробити на території ліцензійний митний склад або побудувати бізнес-інкубатор. Якщо уряд вважатиме за потрібне, може продати підприємство з аукціону. Я тільки порадила панові Мізіну, перш ніж звільнятися, провести ретельний аудит, щоб було зафіксовано об’єктивну картину стану справ.

— Давайте розглянемо питання оренди держвласності.

— Хочу нагадати, що є закон України, який не дозволяє жодному міністру здавати будь-що в оренду. Тобто особисто я, як голова Держкомітету, нічого не могла здати в оренду, навіть дозволити поставити банкомат. Для цього законом передбачено спеціальну процедуру. Міністр повинен передати вільні площі державному підприємству, і тільки воно має право звернутися до Фонду держмайна для проведення конкурсу. Тільки ФДМ визначає переможця конкурсу й укладає договір оренди.

Ще один закон передбачає зобов’язання держструктур продовжити договір оренди з порядним платником. Прийшовши в Держкомітет, я теж не дуже була задоволена дефіцитом приміщень (наприклад для ІРЦ, оренда приміщень для якого тоді обходилася в 470 тис. грн. на місяць). Крім того, значну площу займав ресторан «Два гусаки». А ще мої попередники здали на першому поверсі 150 кв. м автосалону (до речі, ці площі вдалося повернути комітету, орендарі добровільно звільнили приміщення роком раніше). Я підняла всі договори оренди — в усіх усе законно. Орендарі, звісно, відразу напружилися, побоюючись, що я почну діяти, як тепер Михайло Юрійович. Я ж, природно, такого собі не могла дозволити — це ж бізнес. Кожен міністр, який сьогодні заступив на посаду, звісно, захоче вигнати тих, кому дозволили орендувати раніше, але це заборонено законом.

— А як вийшло, що при Держкомітеті з’явилася мийка?

— Вас обманюють, що це було зроблено на першому поверсі. Є господарський двір, де земля не належить Держкомітету, вона міська. Там ніколи не стояли машини комітету. Автосалон мав попередню домовленість з колишнім керівництвом комітету про створення там мийки. Коли мені про це повідомили, я відмахнулася, мовляв, які мийки, мені не до цього. У результаті ледь не щодня до мене почали приходити люди від депутатських фракцій і груп, нагадуючи, що в нас у дворі стоять два брудні занедбані бокси без вікон. Як можна туди посадити співробітників, я не розумію. Зате мені стало ясно: все одно жити не дадуть, і я передала ці бокси керівнику ІРЦ Лепьошкіну, після чого ФДМ проводив конкурс. Я навіть не знаю, хто в ньому брав участь. Мене цікавило лише те, що в комітету з’явиться нехай невеличка, але додаткова стаття доходів. А невеличка тому, що через кризу в січні 2009 року постановою Кабміну (це моя ініціатива) було знижено на 45% ставки оренди всіх державних площ.

Повернімося до мийки. Було проведено конкурс, його виграла пані Патяк. Вона свого часу працювала в держкомітеті, але це не моя племінниця. У мене три племінниці: Наталя й Аня живуть у Запоріжжі, а Ліля — у Севастополі. Нехай краще пан Бродський належно випише закон про сімейний бізнес і зрозуміє, що таке сім’я і родичі.

— Шиномонтаж — це чия ідея?

— Ніякого шиномонтажу там немає. Ще в перший день своєї роботи на посаді я спустилася в підвал, а там — приміщення в півтори висоти моєї квартири і — жодного вікна. Тобто абсолютно мертве. Щоправда, є знадвору окремий вхід. Під що його використовувати? Адже було цікаво задіяти це приміщення, опалюване, до речі, за бюджетні гроші. Про це відкрито казали всім. І тоді пані Патяк прийшла й запропонувала зробити там бібліотеку шин для їх сезонного зберігання. Вважаю, що було придумано чудовий бізнес: зробили стелажі і — працюйте. Певна річ, пропозицію подали на ФДМ, і я навіть не знаю, чим це потім закінчилося, бо вже пішла з комітету. Але ніякого шиномонтажу там не було. Це точно.

А сьогодні мийці перекривають електроенергію.

— Так є ж договір із ФДМ.

— Бродський законів не дотримується. Нацькував туди санепідемстанцію, пожежників. Ну справжній захисник підприємців. Якщо він хоче там поставити щось своє, то це безбожно, люди вклали гроші, він не може чинити за поняттями. До речі, є закон, який захищає від перешкоджання посадовцем здійснювати підприємницьку діяльність.

— А як справи з оплатою програмного забезпечення?

— Коли представляли Бродського, я в присутності Тігіпка казала, що контролюватиму діяльність комітету, і якщо він посміє повернутися до програм «Арт майстер» і «3Т», не закінчивши впровадження державної програми, я зчиню ґвалт.

Ви поставили запитання про мільйонне роялті, він відповів, що його немає. Але ж є акт СБУ, КРУ та Академії наук. До речі, там записано, що роялті рахується залежно від кількості звернень в ІРЦ. Тому воно коливається від 1,4 млн. грн. до 800 тис. на місяць. У сумі за рік 12 млн. грн. Треба ж спочатку розібратися. Між іншим, ви десь чули мої коментарі після мого приходу в держкомітет і результатів перевірки КРУ?

— Не доводилося.

— А в мене ж були дуже серйозні матеріали. Але свою мету я бачила в тому, щоб при мені не було порушень і зловживань. Я навіть не писала заяви в прокуратуру — якщо є порушення, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, КРУ само направляє документи в прокуратуру.

Що я зробила? Я підготувала (залишився буквально місяць на впровадження) державне програмне забезпечення, а це економія тих самих 12 млн. у рік роялті з бюджету.

Головне, що мене насторожує, — цілком нівельовано роль держкомітету.

— Так швидко?..

— Його вже немає. За законом про регуляторну політику, до нас надходили всі документи на погодження. Сьогодні цього не відбувається. Ми були присутні на засіданнях уряду, а тепер голова Держкомпідприємництва не є учасником засідань Кабінету міністрів. (За даними «ДТ»,
М.Бродський присутній на засіданнях Кабміну та урядового комітету і проводить ревізію всіх документів, які можуть вплинути на умови підприємництва в країні. — Ред.). Зате він підтримав законопроект про сімейне підприємництво. Але ж там елементарна безграмотність. Наприклад, сьогодні в чинному законі написано, що до числа членів сім’ї входять лише родичі, які проживають на одній площі. Тобто якщо ваш батько живе в іншому місці, він не є членом вашої родини. У законопроекті ж написано, що він діє лише для членів сім’ї, включаючи дідів, прадідів, онуків, діверів та ін. Як довести, щоб зареєструватися? Просто надати документ для підтвердження. А як же можна підтвердити, якщо люди не зберігають свідоцтва про смерть своїх бабусь? Хто були його тітка чи дядько? В Європі роблять простіше. Ти сам підтверджуєш, що це твоя сім’я. Але якщо виявиться, що хтось не є тобі ріднею, знай, тебе буде покарано. Ще один дивний момент: якщо це сімейний бізнес і ви обмежуєте мені оборот, то яка вам різниця, скільки членів з моєї сім’ї працює?

— У принципі так.

— Потрібно чітко виписати, що для ведення обліку сімейному бізнесу дозволено звертатися до консалтингових фірм, і ще багато чого. На цьому прикладі й підготовці законопроекту про виведення зарплат із тіні видно, що є проблема з дотриманням закону про регуляторну політику. Якщо голова Держкомпідприємництва сам має віддалене уявлення про регуляторну політику, то чому дотримуватися закону повинні чиновники, яких я десять років привчала до того, що перш ніж подавати документ до Кабміну, необхідно погодити його в Держкомпідприємництві? Регуляторний документ не може бути підписаний, поки підприємницька спільнота не висловить своєї думки про нього. Регуляторна політика — це не думка пана Бродського, а визначення паритету між державою, споживачем і бізнесом. Я дуже порекомендувала б Михайлу Юрійовичу серйозно прочитати закон про регуляторну політику і стати його гарантом. Наснився тобі закон про заробітну плату, напиши його, постав на обговорення, позустрічайся з підприємцями, прорахуй економічні наслідки від його впровадження і тільки потім винось. Боротися із зарплатами в конверті потрібно, не заганяючи проблему в тінь, а змінюючи нарахування на заробітну плату, що ми зараз і робимо, розробляючи новий закон про єдиний соціальний внесок. Ті 37%, які в нас сплачує роботодавець, у всьому світі розділено порівну між роботодавцем і працівником. Так знімається навантаження і стає вигідніше офіційно взяти працівника в штат, ніж мати проблеми з Комітетом з охорони праці.

— А навіщо потрібні регіональні представництва Держкомітету?

— Серед їхніх функцій регуляторна функція контролю за рішеннями, ухваленими місцевою владою, перевірка всіх внутрішніх документів, контроль за органами ліцензування.

— То чому ж вони не перевіряли?

— Я тимчасово заборонила перевірки. Грошей не було. Я сама з вересня їздила за свій рахунок. Як я могла примушувати працівників їздити у відрядження, коли на це не було ані краплі коштів. Але при цьому вони забезпечували роботу єдиного вікна, контролювали реєстраторів, розглядали скарги на місцях… Хто це тепер робитиме?

— Уповноважений.

— Але ж це громадська посада. Уповноважений сперечається з владою і заробляє політичний авторитет, а потрібен чиновник, який упроваджує закони. Знайшли кого скорочувати: 85 перевіряючих органів проти одного, який стоїть на захисті підприємництва.

— Ви ще створили департамент погодження інвестиційних проектів…

— Ми створили офіс для стратегічно важливих проектів, які такими визначить уряд. Для них потрібно отримати всі погодження. В постанові зазначено, що функція супроводу безплатна. Для чого це зроблено? Щоб, пройшовши весь шлях отримання дозволів разом із інвесторами, ми з’ясували, де потрібно провести дерегуляцію. Я розумію, складно повірити, що таке можна робити безплатно.

Крім того, Михайло Юрійович прирік Фонд підтримки підприємництва, відмовився від 300 млн. грн., передбачених на кредитування малого та середнього бізнесу. Його обурило, що кредити видають за ставкою рефінансування НБУ. Але ж це світова практика. У цьому й полягає держпідтримка малого та середнього бізнесу.

Коли щось не подобається, зробіть краще. Критикувати завжди легше. Я не ставила за мету цього інтерв’ю когось звинувачувати, хотіла тільки розставити акценти щодо порушених питань. Надалі пан Бродський не матиме задоволення від того, що я розбиратиму його коментарі. Якщо Михайло Юрійович бачить іще проблеми, нехай звертається до прокуратури. Якщо ж він намагатиметься публічно ображати мою честь і гідність, із цього моменту я звертатимуся тільки до суду.

P.S. Давши можливість висловитися обом сторонам, «ДТ» ставить крапку, щоб не перетворювати конфлікт на серіал. Редакція сконцентрується на змінах умов роботи підприємців, ініційованих новою владою. Однак, якщо наступного тижня відбудеться документальна дуель між О.Кужель і М.Бродським, — ми коротко підіб’ємо її підсумки.