Обличчям до малого бізнесу

Державна податкова служба робить кроки назустріч малому бізнесу й закликає спільно формувати вітчизняну податкову культуру. Тим часом сьогодні рівень тінізації малого бізнесу в Україні, за оцінками як податківців, так і незалежних експертів, сягає 30%, а його внесок в економіку країни, як і раніше, мізерний, за європейськими мірками - близько 14%. І відповідальність за нинішній стан підприємців лежить, зокрема, й на українських податкових органах. Точніше - на історії їхніх непростих стосунків. Від того, чи зуміють податківці і бізнес переломити цю ситуацію, залежить, за великим рахунком, майбутнє всієї України.

Проблеми

Малий і середній бізнес в Україні важко назвати драйвером економіки. До цієї категорії можна зарахувати понад 90% підприємств та компаній. Однак їхній реальний внесок у ВВП - лише близько 14%. У Європі цей показник вищий у кілька разів. У Данії, наприклад, суб’єкти малого бізнесу щорічно виробляють 80% націо­нального продукту, в Італії - 60%, а середній внесок таких підприємств в економіку Захід­ної Європи - 63-67%. Попри збільшення доходів українського малого бізнесу, починаючи з 2000 року, його частка у ВВП не тільки не зростає, а неухильно знижується.

Однак головне криється не в цифрах. Вітчизняним реформаторам чомусь не до снаги зрозуміти, що Європа обрала малий бізнес двигуном економіки насамперед із огляду на його природу. Великі корпорації працюють на усередненого, уніфікованого покупця, малий же бізнес заповнює лакуни, продаючи продукцію та послуги, виробництво яких невигідне великим гравцям. Найбільш жорсткий і безкомпромісний конкурентний відбір іде саме на рівні малого бізнесу. Близько 80% малих підприємств існують рік-два. Виживають у конкурентній боротьбі найсильніші і найбільш корисні для суспільства.

Тому, з одного боку, лише малий бізнес може забезпечити країні саме ту економіку, якої вона потребує, а з другого - саме малий бізнес є найуразливішим і потребує захисту з боку держави. У країнах, котрі це розуміють, і з економікою все гаразд.

Крок назустріч

Взаємини бізнесу та податкової служби вже за визначенням не можуть бути безхмарними. Однак у бідній країні, без чітких усталених правил вони набувають особливої жорсткості, періодично примушуючи підприємців виходити на мітинги, і то не задля поліпшення умов праці та зменшення податкового тиску, а тільки задля порятунку свого рідного бізнесу. Запеклі баталії минулого року навколо нового Податкового кодексу - досить характерний приклад. Нині пристрасті вже вляглися, а конфлікт завершився традиційним компромісом. І чиновники, і бізнес нібито залишилися задоволеними. З початкових варіантів ПК вилучено найбільш одіозні норми, котрі блокували роботу понад третини малих підприємців, і прописано нові правила, які навіть спрощують життя малому бізнесу.

Втім, головним критерієм успішності досягнутої домовленості між владою та бізнесом у вітчизняних реаліях здатна слугувати тільки практика. Адже можна скільки завгодно знижувати ставки податків, удосконалювати їх адміністрування і впроваджувати сучасні методи, але якщо в податківців є план зі збирання штрафів під час перевірок, спокійного життя підприємцям не бачити. Яка різниця між сумлінним платником податків і тим, хто ухиляється, якщо все одно прийде інспектор із завданням донарахувати за результатами перевірки певну суму? Що робити з перевіряльниками, які заявляють, що перевірятимуть, доки не «наперевіряють» на 50 тис. штрафу? І знайдуть же до чого причепитися: або сертифікати не такого кольору, або в чеку адреса фірми з маленької букви, або книжка не так підшита - так чи інакше штраф буде. Питання перевірок у взаєминах податкових чиновників і малого бізнесу у вітчизняних умовах взагалі одне з найбільш болючих. Нині податківці мають повноваження перевіряти не тільки податковий і бухгалтерський облік на підприємстві, а й фактично навіть дотримання трудового законодавства.

І у зв’язку з цим кроки назустріч бізнесу, пов’язані зі зменшенням кількості перевірок, та заклики до формування податкової культури, до яких вдався центральний апарат ДПС, - незаперечний позитив.

При цьому голова ДПС Олександр Клименко підкреслив, що чинний мораторій безумовно виконується: «Жоден інспектор або податковий міліціонер не відвідав ані ринку, ані іншого місця, де працюють підприємці. Малий бізнес взяв участь у створенні нової спрощеної системи оподаткування, а потому отримав адаптаційний період для впровадження у своїй роботі нових вимог закону».

Безконтактний моніторинг

За словами головного податківця, триває зменшення кількості перевірок і інших суб’єктів господарювання. План на перший квартал передбачає, що перевірять лише 2 тис. підприємств. Переконливо прозвучали й цифри, котрі відбивають динаміку цього процесу. Якщо позаторік в Україні провели 23 тис. перевірок, то торік - лише 12 тис., у 2012 р., за попередніми розрахунками, їх буде близько 8 тис.

«Тобто за рік фіскальний контроль зменшився майже втроє, і при цьому став якіснішим. Впроваджено систему пошуку суб’єктів тіньової економіки, яка дозволяє виявляти порушників дистанційно, виключно аналітичними методами. Не турбуючи при цьому сумлінних платників. І надалі ми розвиватимемо передусім безконтактні способи моніторингу», - зазначив Олександр Клименко.

Остання заява особливо потішила, оскільки йдеться, виявляється, не тільки про мораторій на податкові перевірки малого й середнього бізнесу, а про поступове зменшення загальної кількості податкових перевірок. «Впровадження аналітичних методів пошуку суб’єктів тіньової економіки» - звісно, досить загадкова фраза, особливо у вустах держчиновника, однак якщо ці методи дозволяють знаходити порушників закону без зайвих витрат часу і нервів сумлінних платників податків, вони заслуговують усілякого схвалення. Адже успіх детінізації економіки залежить не так від якості роботи силових структур, як від зниження регуляторного навантаження на приватний сектор, а також від мінімізації бюрократичних процедур, які стосуються підприємницької діяльності.

Нові підходи податкової служби, схоже, почали давати свої плоди. Принаймні дозволили практично без втрат пережити перехідний період впровадження нового ПК. Торік надходження до зведеного бюджету зросли на 60 млрд. грн. План зі збирання платежів перевиконано на 4,8 млрд. грн. При цьому жодного тиску до бізнесу не застосовували, стверджують податківці, - 96% надходжень сплачені добровільно.

Крім того, податкова служба в січні нинішнього року вперше після тривалої перерви відшкодувала малому й середньому бізнесу 126 млн. грн. податку на додану вартість. Ра­ніше саме для малого та середнього бізнесу відшкодування ПДВ було величезною проблемою. Багато підприємців відразу записували ці борги в безнадійні, не очікуючи компенсації від держави. А за підсумками лютого тільки столичним платникам податків було відшкодовано ПДВ на суму 129 млн. грн., з яких на частку малих та середніх підприємств припало 111 млн. грн. Тобто у Києві 86% відшкодування ПДВ отримав малий і середній бізнес.

Без втрат відбулася й перереєстрація підприємців на спрощену модель оподаткування. Цю модель вибрали 1,089 млн. чоловік, тобто кількість фізичних осіб-підприємців залишилася стабільною, і навіть трохи зросла. У 2011 році в Україні налічувалося близько 1 млн. представників малого бізнесу.

Абсолютний світовий рекорд

Згідно з рейтингом Світо­вого банку та компанії Price­water­housecoopers, за підсумками 2011 року Україна посіла перше місце у світі за кількістю сплачуваних податків. Не за сумою податків, а саме за їх кількістю. Світовий банк підрахував, що український бізнес у тій чи іншій формі виплачує 135 різних податків. Це абсолютний світовий рекорд. Друге місце в зазначеному рейтингу посіла Румунія з кількістю податків 113, а на третьому місці перебуває Ямайка з результатом усього 72 податки. При цьому в європейських країнах кількість податків не перевищує 10.

Правда, вітчизняні податкові експерти, які вивчили методологію розрахунків рейтингу Світового банку, виявили безліч застарілих даних і неточностей у розрахунках. «До списку податків внесли такі платежі, як внески в Пенсійний фонд, фонди соцстрахування тощо. Ці платежі не адмініструються податковими органами, до податків їх зараховувати некоректно», - заявив начальник відділу податкової політики і методології оподаткування НДЦ з проблемного оподаткування ДПС Дмитро Сереб­рян­ський. За даними вітчизняної податкової служби, кількість податків торік зменшилася майже наполовину, порівняно з 2010-м. Загальнодержавних поменшало на третину, замість 29 - всього 19, а місцевих залишилося всього чотири замість 14. Більше того, всього за рік удвічі зменшилася й кількість відрахувань, які платить середньостатистичне українське підприємство. Раніше їх було понад 120, тепер же, разом із соціальними виплатами, - всього 71 на рік.

Можна, звісно, довго сперечатися про коректність оцінювання закордонними аналітиками нашої неабияк заплутаної податкової системи. Од­нак, навіть з усіма уточненнями вітчизняних фахівців, питання лише в тому - Румунія чи Україна достойна останнього місця з податкової привабливості ведення бізнесу. По­годьтеся, не дуже приємна суперечка.