Нога в дверях, тепер можна протиснути і плече. Слідом за грошовими переказами Держкомфінпослуг має намір курирувати і придбання в групах

Загальновідомо, вплив чиновника всередині адміністративної системи визначається передусім обсягом його реальних повноважень. Звідси прямо випливає закон бюрократичного виживання №1 — «Зайвих повноважень не буває» або «Регулюй усе, що зможеш». Особливо чітко цей закон виявляється стосовно порівняно молодих відомств, обсяг повноважень яких наразі не освячений тривалою традицією та, відповідно, ще не стабілізувався.

Вітчизняним прикладом такого роду є Держкомісія з регулювання ринку фінансових послуг. Принаймні важко не помітити, що цей регулюючий орган прагне до максимального розширення трактування поняття «фінансові послуги». Таке відчуття, що ідеалом тут є ситуація, за якої фінансовими послугами буде визнано всі види діяльності, при здійсненні яких використовуються гроші, включаючи покупку хліба в магазині.

Досі головною перешкодою на шляху такої експансії Держкомісії був Закон «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», що чітко визначає виключний перелік відповідних видів діяльності (страхування, перестрахування, створення й адміністрування пенсійних фондів тощо). У поєднанні зі ст. 19 Конституції, де зазначено, що «органи державної влади... та їхні посадові особи зобов’язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень і методами, передбаченими Конституцією і законами України», він істотно обмежував маневр Держкомісії.

Але, очевидно, головний фінансовий регулятор країни не пасує перед труднощами. Перший пролом було пробито кілька місяців тому, коли влада намагалася врегулювати проблему завищених тарифів Western Union на грошові перекази. Попри те, що законом поштове пересилання грошей не віднесено до фінансових послуг, Держкомісії вдалося домогтися права регулювати таку діяльність під приводом того, що «треба створювати альтернативу WU. У результаті з американцями розібрався Антимонопольний комітет, а Держкомфінпослуг отримав у «опікунство» новий економічний сектор.

Тепер главі цього відомства Віктору Суслову простіше аргументувати свою позицію — коли вдалося вставити ногу в двері, можна протиснути і плече. У нових обставинах під час будь-яких дискусій можна посилатися на те, «що є прецедент». Чим Віктор Іванович активно й користується.

Остання за часом дискусія виникла на засіданні уряду 15 березня. Стосувалася вона регулювання діяльності з адміністрування придбань у групах. А передувала даній дискусії суперечка між главою Держкомфінпослуг В.Сусловим і міністром юстиції С.Головатим, яка сталася на засіданні профільного урядового комітету тижнем раніше й зафіксована в стенограмі.

Під час обговорення на комітеті головний фінансовий регулятор країни зажадав від уряду зобов’язати Мін’юст зареєструвати розпорядження №5618 «Про віднесення операцій з адміністрування придбань у групах до фінансових послуг і затвердження Положення про здійснення діяльності з адміністрування придбань у групах».

При цьому пан Суслов прямо сформулював інтерес свого відомства. За його словами, фактично Положення дає Держкомісії «право ліцензувати цей вид діяльності, узяти його під контроль».

Контраргументи міністра юстиції мали суто юридичну природу. Він заявив: «Цей вид послуг не прописаний у Законі «Про фінансові послуги...». Фактично комісія застосовує новий вид послуг. Щоб було так, потрібні зміни до закону».

До речі, про необхідність прямого законодавчого регулювання нових видів діяльності, що виникають з ініціативи знизу під час самоорганізації ринкового середовища, постійно говорять і самі учасники ринку. У тому числі й адміністратори придбань у групах.

По суті справи, тут ми бачимо наочне зіткнення двох підходів до регулювання — ринкового й адміністративного.

Страждає, як завжди, бізнес. Ясна річ, сформована ситуація законодавчої невизначеності найбільше нервує самих учасників ринку — адже коли чітко не сформульовано вимоги до правил ведення бізнесу, у регулюючих органів з’являється можливість висувати ці вимоги на свій розсуд.

Окремо необхідно зауважити: на урядовому рівні досі обговорювалися лише стратегічні питання управління новими сферами бізнес-діяльності, котрі стрімко розвиваються. Докладний аналіз власне змісту положення, на реєстрації якого наполягає регулятор, певне, ще тільки належить зробити урядовим фахівцям.

Незалежні експерти, до котрих автор звернувся по коментарі, продемонстрували два типи реакції. Частина з них після ознайомлення з проектом Положення обмежилася одним словом — «абсурд». Друга група збивалася з ліку десь на третьому десятку аргументів, пояснюючи, чому в такому вигляді це Положення в жодному разі не можна вводити в дію. При цьому всі одностайно вважають, що ухвалення спеціального закону є кращим варіантом врегулювання суперечок.

Схоже, до такого самого варіанта схиляється й уряд.

Але, як ми вже відзначали, упертість у досягненні цілей є сильною стороною ділового іміджу пана Суслова. Не досягнувши успіхів на процедурно-бюрократичному фронті, він перейшов до використання аргументів емоційного характеру. Глава Держкомісії дав кілька інтерв’ю. Зокрема, газеті «Коммерсантъ Украина» (№40 від 13.03.2006 р.) він заявив, що як мінімум дві компанії найближчим часом можуть повторити долю «Еліта-центру». На переконання регулятора, лише негайне наділення Держкомфінпослуг надзвичайними повноваженнями може запобігти катастрофі.

Навіть абстрагувавшись від того, що заява пролунала вкрай «своєчасно», коли на тлі передвиборних пристрастей ситуація і так досягла максимальної напруги через історію навколо «елітівської» афери, не можна не відзначити: у вустах такого високопоставленого та кваліфікованого чиновника згадана заява виглядає вкрай безвідповідально. Принаймні за будь-яких умов вона може мати лише руйнівні наслідки для ринку, і жодних інших.

І ми тут навіть не аналізуємо ту обставину, що глава Держкомісії не підкріпив жодними переконливими фактами свої гучні обвинувачення. Навіть якби такі факти стосовно деяких компаній у нього й були, то, по-перше, обвинувачення не можна огульно поширювати на всіх учасників ринку, а по-друге, усе, чого можна домогтися публічними «страшилками», то це лише неконтрольованої паніки серед клієнтів компаній.

Усвідомлюючи потенційні соціальні наслідки гучної внутрішньовідомчої суперечки, уряд вжив усіх заходів для стабілізації ситуації й запобігання небажаним емоційним сплескам. Прийнято рішення:

1. Провести комплексну перевірку підприємницької діяльності компаній, котрі здійснюють адміністрування придбань у групах, зокрема, проконтролювати оплату ними податків, виконання пенсійного законодавства, рух коштів.

2. Зацікавленим відомствам надати Кабміну узгоджені пропозиції з правового врегулювання цієї діяльності.

Схоже, учасники ринку сприйняли ці рішення зі стриманим оптимізмом. За твердженням провідних операторів, перевірок вони не бояться, оскільки від самого початку своєї діяльності й так перебувають в стані перманентних перевірок. Адже в нас у країні ніколи не було дефіциту організацій, які бажають щось регулювати й контролювати.

Довідка

Суть системи «придбання в групах» полягає ось у чому: кілька осіб із метою придбання товару високої вартості об’єднуються в групу та за рахунок сукупності невеликих внесків всіх учасників з’являється можливість придбати товар, який передається одному з учасників. Надалі таким самим чином за рахунок сукупності невеликих внесків учасників групи товар поступово купується для всіх інших членів групи. Коротко зміст таких відносин можна назвати — «купує група». Такі системи тривалий час існують у Польщі, Бразилії, Чилі, Аргентині.