Неєвропейський шлях: халтура замість податкової реформи

16 сiчня, 2015, 22:52 Роздрукувати Bипуск № 1, 16 сiчня-23 сiчня 2015р.
Відправити
Відправити

Влада внесла багатосторінковий документ під ялинку і, шантажуючи депутатів необхідністю прийняття бюджету, продавила його через сесійний зал. Не треба зайвий раз підкреслювати, що це не просто неєвропейський шлях, це навіть не шлях попередньої влади, яка, м'яко кажучи, набагато ретельніше ставилася до підготовки документів.

Неєвропейський шлях: халтура замість податкової реформи

Читач не пропустив наших традиційних новорічних матеріалів про підсумки минулого податкового року і подарунки, дбайливо приготовлені урядом під новорічну податкову ялинку. На жаль, їх просто не було. Як не було й подарунків, не було новорічної ялинки, не було, хай навіть ілюзорної, турботи уряду, як не було, власне, і свята.

Країна різко скотилася з урвища 2014-го в прірву 2015-го. Без думок, побоювань і страху. Під уже звичний змішаний гул скандалів, викриттів, спростувань, промов недополітиків, вигуків псевдопатріотів. Скотилася доволі буденно, просто й так хутко, що багато хто навіть не встиг випити, не цокнувшись, за рік, що минає…

Багато хто ще "робив вигляд", намагаючись неймовірними зусиллями аутотренінгу повернути в наш дім свято, виправдати те, що відбувається навколо, дбайливо витягнутими з минулого прецедентами. Так уже ж було, правда?.. Правда ж, Податковий кодекс 2010-го прийняли за місяць до Нового року? Правда ж, у жахливому стані? Правда ж, практика прийняття бюджету наприкінці грудня була системною в часи мало не всіх урядів?..

Але марнота таких зусиль, ввірвавшись у похмілля першого дня Нового року свіжою бойовою листівкою "Голосу України" за вчорашній (31 грудня 2014 р.!) день, протверезила навіть невиправних оптимістів. Ні, неправда! Визнаймо очевидне. Те, що вчинили сановні клерки з Мінфіну й Кабміну із рештками фінансової системи держави, не вдавалося зробити жодній, хай навіть найбільш злочинній, владі в нашій країні! Публічне і масове зґвалтування основних фінансових інститутів держави вже навіть не породжує старовинних зобов'язань на них одружитися. Одружуватися насправді ні на кому. Бюджет дискредитований остаточно. Прийнятий під громове виконання гімну тією частиною депутатського корпусу, яка, на відміну від решти, отримала задоволення від акту його "прийняття", навряд чи він є
бюджетом не тільки з політичного, а й з юридичного погляду.

За що голосували депутати? За текст, зверстаний за 4 дні після голосування і до його опублікування? Тоді будьмо чесними: бюджет країни затверджений тим десятком працівників Мінфіну і секретаріату бюджетного комітету ВР, які його й верстали. До речі, героїчні люди. Люди, які, незважаючи на відсутність системи влади, що спричинило бюджетну кризу, традиційну безтолковість і жадібність депутатів, незважаючи на відсутність елементарної самодисципліни керівництва Кабміну й Мінфіну, яка дозволяла ледарювати державним фінансистам усі 10 місяців при владі аж до середини грудня, винесли на своїх плечах ціною кількох безсонних ночей зовнішню подобизну головного кошторису країни. Насправді, без перебільшень та іронії, - низький вам уклін. Ви - одні з небагатьох справді цінних зерен у купі державної полови. Прикро буде, якщо вас люструватимуть ті, хто ще тиждень тому бігав до вас з уклінними проханнями.

Отож, головний кошторис країни (з вашого дозволу, не називатимемо його бюджетом) формально збалансований і навіть постав перед людські очі. Наскільки він відрізняється від реальних макроекономічних показників розвитку країни? Тобто наскільки правильні цифри лягли в його основу? Наскільки відрізняються від реальних прогнозні показники надходжень до бюджету, загальна сума і надходження за конкретними статтями? Запитання, на які немає відповідей. Ризикну припустити, що відповідей точно немає не тільки у вашого покірного слуги, а й у слуг народу, котрі нудяться в залі під куполом, скажу більше - дуже ймовірно, їх немає ні на Грушевського, ні навіть на Межигірській. Тобто розуміння, що "прийняли" і як це виконувати, немає ні в кого. Дев'ятибальний шторм податково-бюджетних воєн кінця 2014-го змішав у купу все.

Ну й, звісно, головний чинник, що повністю розбалансував бюджет, - це основа його дохідної сторони - зміни до ПК, гордо й претензійно названі урядом "податковою реформою". Для пристойності залапкуємо це творіння одного з, м'яко скажемо, не найблискучіших заступників міністра фінансів, яке повністю дискредитувало саме поняття реформи. За задумом "команди реформаторів", новоспечені парламентарії, як жовтороті, так і ті, що з'їли зуби, мали прийняти блискучі ініціативи Кабміну, керуючись старими добрими традиціями злочинної влади, тобто не читаючи.

Однак саме з парламентськими жовторотиками вийшла заминка. Прийшовши з бізнесу, де вартість пропущеного абзацу в тексті договору може оцінюватися не тисячами, а мільйонами, і далебі не гривень, новоспечені депутати, відклавши всі справи, почали читати проект. Читати й сивіти. Адже до них цього проекту повністю не читав, слід гадати, навіть "заступник міністра-реформатора", що прийшов у Раду не пояснити глибину свого реформаторського задуму, а просто продавити його через темний ліс депутатів. Цим, імовірно, й пояснюється повна відсутність рефлексії чиновника на абсолютно здорову критику обранців. Яким же був подив реформаторів, коли депутати почали просто й безхитрісно правити безумні законодавчі ініціативи уряду, не лише викидаючи цілі пасажі реформи, а й пропонуючи натомість свої, обґрунтованіші варіанти!

Так чи інакше, але саме завдяки принциповій позиції обранців удалося знизити відрахування єдиного соціального внеску (ЄСВ), не допустити вбивчого для вітчизняних платників податків розширення повноважень Державної фіскальної служби в частині контролю їхніх витрат, сукупно з 30-відсотковим податком на їх здійснення, розумно перебудувати систему єдиного податку, бодай частково змінити порядок введення ПДВ-рахунків, запровадити мораторії на перевірки підприємців, відстрочити і обмежити проведення позапланових перевірок платників податків стосовно операцій, проведених у податкових періодах раніше "закритих" плановими податковими перевірками (п.78.2).

Але сил виявилося замало. Замало для того, щоб відкласти прийняття документа на місяць і в жорстких часових рамках, однак без штучно створюваного поспіху, все-таки довести документ до притомного змісту. Саме тому проект рясніє недоладностями й відвертими ляпами, суперечностями й навіть курйозами, яким, у їх сукупності, не було рівних не тільки в період української незалежності, а й набагато раніше…

Ну, скажімо, кількість податків. Не треба бути навіть студентом вишу, щоб порахувати, що після "реформи" їх залишилося 18, а не 9! Ба більше, не мудруючи лукаво, запровадили ще додатковий, транспортний податок. Ну яким же примітивним треба вважати свій електорат, щоб думати, ніби він не зможе визначити справжню кількість податків, приховану під "об'єднавчою" назвою? Як зневажливо треба ставитися до податкового права, 400-річної теорії фінансів, до себе, нарешті, щоб задля створення цієї примітивної ілюзії для виборців із незакінченою середньою освітою вводити в законодавство новий, досі не відомий науці термін - "склад податку" (ст. 265 ПК)? Запитання, слід гадати, без відповідей…

Вибране місце і зміст окремих норм непояснимі в принципі. Так, візьмемо п. 57.11 ПК. Що норма, яка визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток (оподаткування дивідендів), робить у загальній частині ПК? Як, виходячи з чого, розуміти терміни, вжиті в статті, наприклад "об'єкт оподатковування", "податок"? Це податок на прибуток? ПДВ? Об'єкт оподаткування чим? А ця дивна норма про те, що при ухваленні рішення про виплату дивідендів вони мають виплачуватися незалежно від наявності прибутку (57.1.11)? Це чия геніальна ідея, якій судилося повністю перевернути свідомість юристів-господарників?

Поза всякими сумнівами, у топі нашого хіт-параду заслужене місце займе ст. 128-1, що передбачає відповідальність за порушення правил вивезення нафтопродуктів, палива з території акцизного складу або транспортування такої продукції. Хто ж є суб'єктом відповідальності за вчинення цього суспільно небезпечного діяння? Замовник послуг перевізника, перевізник, їхні директори чи просто… водій?

Річ у тому, що відносини перевезення палива, на відміну, скажімо, від сплати податку або подачі декларації, не є податковими, і за порушення правил перевезення відповідальність несе спільний суб'єкт - не платник податків. Тому склад цього правопорушення, можливо, адміністративний, кримінальний, та аж ніяк не фінансовий.

Однак неправда, що в тексті "податкової реформи" немає позитивів. До речі, не всі вони породжені пропозиціями від народних обранців. Цілком пристойний вигляд має ще стара заготовка нової редакції третього розділу ПК, яка справді реформує податок, що максимально (в існуючих умовах) ліквідовує одвічний дисонанс бухгалтерського і податкового обліку. Розділ викликає дуже багато запитань і, безперечно, викличе ще більше в процесі застосування окремих норм. Але видно, що ця частина "реформи" з віком пройшла не через одного експерта (чи не через "папередніків"?) і найбільше скидається на системний законодавчий акт. Так чи інакше, цей острівець здорового глузду тоне в океані халтури, з боєм продавленої урядом через Раду, що тільки загострюється обставинами його прийняття, які в принципі виключають будь-яку можливість податкового планування для вітчизняних підприємців. Залишимо на совісті "реформаторів" низку пільг із податку на прибуток, скасованих ними вже в новому році, як це заведено в нас, заднім числом. Безперечно, цей пасаж ще більше підвищить інвестиційну привабливість нашої держави. Але амортизація (особливо зверніть увагу на необоротні активи, не введені в експлуатацію), відсотки, кредиторська заборгованість, окремі спеціальні витрати ой як несподівано вплинуть на збільшення оподатковуваного прибутку підприємств у 2015 р.

Підемо далі. Відвертою халтурою є нова редакція п. 177.4, що встановлює для приватних підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування, правила формування доходів і витрат у 4 (!) стислих пунктах. Наприклад, попередня редакція пункту містила посилання на розділ третій ПК, який у цій частині повністю поширювався на фізичних осіб-підприємців. І якщо тепер розділ третій не може об'єктивно регулювати порядок оподаткування прибутку ПП, то чому б не напружитися й не виписати, бодай трохи зрозуміло, окремий порядок для не найменш численної категорії платників податків. Чи у світлі глобальності "податкової реформи" принцип визначеності закону відмирає сам собою, як пережиток темного минулого?

Єдиний податок. Цілком зрозуміле прагнення уряду реалізувати старий, ще 4-річної давності, план Миколи Азарова із запровадження реєстраторів розрахункових операцій для "єдинників". Поза всякими сумнівами, ця норма дозволить зменшити використання єдиного податку як способу оптимізації оподаткування. Промовчимо, що йдеться про скасування найважливішого для підприємців завоювання податкового Майдану. Колись це мало статися. Але якщо вже ви реформуєте і єдиний, і фіксований сільськогосподарський податки одночасно, трансформуючи останній у четверту групу єдиного податку, то, можливо, годилося б заодно прибрати, за прикладом інших груп, щорічне підтвердження його особливого статусу платника, прибравши вкрай корупцієгенну й відверто зайву норму, про яку так багато говорили?

Це лише деякі несміливі штрихи великого панорамного полотна, написаного реформаторами напередодні Нового року. Змішання стилів і буйство барв дають необмежене поле для самореалізації критиків. І, звісно, ми не зможемо відмовити в собі в задоволенні прокоментувати кожен елемент полотна окремо в наступних матеріалах.

При цьому ми зумисне уникаємо будь-яких оцінок економічної складової документа, концентруючись виключно на юридичному його змісті. Запровадження додаткових акцизів, подвійне, а місцями навіть потрійне оподатковування одних і тих самих об'єктів - предмет окремої дискусії, що потребує ґрунтовніших знань в економіці, ніж в автора цих рядків. Ми приймаємо те, що деякі, а можливо й більшість новацій правильні, за змістом і задумом тих, хто їх пропонував. Так, двократне збільшення збору на державне пенсійне страхування з операцій із продажу валюти та торгівлі ювелірними виробами - захід у нинішній ситуації абсолютно обґрунтований, це і є елемент оподаткування розкоші. Як і податок на відносно високі (якщо слово "високі" взагалі можна вжити в цьому контексті) пенсії.

Однак юридичний бік документа, якість його підготовки і зміст норм нівелюють увесь позитив новацій, дискредитуючи саму ідею реформи. Очевидно, що 10 місяців при владі фінансисти не готували документи. Документи не обговорювалися із суспільством, експертами, тобто влада зумисне вибрала найпростіший шлях, випробуваний уже багато разів попередніми командами. Влада внесла багатосторінковий документ під ялинку і, шантажуючи депутатів необхідністю прийняття бюджету, продавила його через сесійний зал. Не треба зайвий раз підкреслювати, що це не просто неєвропейський шлях, це навіть не шлях попередньої влади, яка, м'яко кажучи, набагато ретельніше ставилася до підготовки документів.

Але в усьому цьому похмурому процесі все-таки з'явився промінь світла. Хоч би як надимала щоки нинішня владна команда, вона вже - вчорашній день. Майбутнє за молодими, енергійними, розумними й доволі сміливими депутатами, не зараженими ще вірусом старої системи. І яким воно буде - вирішувати їм.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК