Непокабелимі

«Воля-Кабель» звернулася в Антимонопольний комітет України з проханням дозволити узгодити підвищення тарифу на соціальний пакет аналогового кабельного телебачення на 12%, із 18 до 20,2 гривні на місяць. Компанія обгрунтовує це збільшенням собівартості надання послуг, а також прогнозованим рівнем інфляції (9—12%).
Це вже третє за останні два роки підвищення тарифів «Волі». У результаті перегляду тарифів у вересні 2003-го і травні поточного року вартість послуг компанії зросла майже втричі при загальній інфляції за цей час близько 24%. Нагадаємо також, що на початку жовтня оператор оголосив про плани залишити з 2007 року в аналоговому доступі лише 5—7 каналів. Для перегляду інших громадянам пропонують купувати чи орендувати цифровий приймач.
Попередні підвищення «Волею» тарифів також пояснювали інфляцією, зростанням цін і необхідністю капіталовкладень у мережі кабельного телебачення. Так, на 2005 рік компанія планувала інвестувати у свої мережі 8,9 млн. євро, мотивуючи це необхідністю впровадження нових технічних стандартів IEC «Кабельні системи розподілу сигналів телевізійного і звукового мовлення».
Хроніка «повзучого підвищення цін» на послуги телемовлення «Волі» виглядає в такий спосіб. У вересні 2003 року компанія підвищила тарифи на послуги аналогового мовлення з 4—7 до 7,5—15 гривень на місяць і змінила перелік каналів у соціальному пакеті. З 1 травня 2005-го вартість трансляції 17 каналів у вузькосмуговій мережі соціального пакета збільшилася до 10,2 грн. замість 7,5, а в широкосмуговій мережі, що включає 30 каналів, — до 18 грн. замість 15. Нагадаємо: прогноз інфляції на 2005 рік становить 13%, тоді як у 2004-му вона була 9%, а в 2003-му — 5,2%.
Усі ці факти не можуть не «радувати» простого українського телеглядача. Куди дивляться Антимонопольний комітет і міська влада Києва, запитує він?
АМК, до речі, обіцяв прийняти рішення наступного тижня. Попередні підвищення тарифів він «Волі» погоджував.
До речі, підвищуваний тариф стосується широкосмугового соцпакета з 30 каналів. Якщо ресурс кабельної мережі обмежує можливості приймання лише вузькосмуговим сигналом, що зустрічається в багатьох старих будинкових розводках, приєднаних свого часу до «Волі», а не побудованих нею, то абоненту доступні лише 18 каналів, і платити він за них має 10,2 грн. Крім того, за даними компанії, близько 90 тис. пенсіонерів та інвалідів (тих, хто стоїть на обліку в органах соціального забезпечення) платять за вузько­смуговий соцпакет 1 грн. на місяць.
За даними АМК, «Воля-Кабель» є монополістом на ринку кабельного телебачення Києва. У рішенні комітету від 7 жовтня 2003 року зазначено частку ринку в 100%. За даними самої компанії, вона не перевищує 80%. Ряд невеликих кабельних операторів обслуговують окремі мікро­райони столиці, а порівняно невелика кіль­кість громадян продовжують користуватися ефірним телебаченням (у т.ч. цифровим) і супутниковими антенами.
Парадокс у тому, що будь-який оператор кабельного телебачення є монополістом для кожного окремо взятого клієнта. Телевізійний кабель у квартиру входить один. Будувати паралельні розводки — усе одно, що паралельний водопровід чи каналізацію, дорого. А тому цього ніхто не робить. Кабельники стверджують, що в людини все одно є вибір — користуватися їхніми послугами, купувати супутникове або ефірне цифрове приймальне обладнання, чи ловити сигнал на зовнішню антену.
У тому самому рішенні АМК справедливо зазначено, що для використання цифрових і супутникових приймачів існують цінові бар’єри — вони дорогі для більшості населення. Системи колективного приймання (антени на під’їздах) в усьому Києві давно демонтовано тією самою «Волею». Якість приймання аналогових ефірних програм на кімнатну антену також залишає бажати кращого. Та й не скрізь можливо через висотне будівництво, що розгорнулося в місті (до речі, жителі верхніх поверхів висоток мають найкращі умови для приймання на кімнатну антену, проте з огляду на їхнє матеріальне становище їм це не дуже потрібно). Тому вибирати нам насправді ні з чого. От і доводиться обурюватися діями «Волі»...
З огляду на той факт, що аргументація двох попередніх підвищень тарифів була така сама, що й нині, а саме підвищення — не радикальне, АМК, швидше за все, затвердить його. Хоті­лося б, звичайно, щоб антимонопольний орган не обмежувався дослідженням різноманітних товарних меж ринку і бар’єрів доступу на нього конкурентів, а вивчив, наприклад, рентабель­ність надання «Волею» своїх послуг. Щоб мати можливість аргументовано вказати оператору на граничний рівень його цін, а нам, його абонентам, роз’яснити, за що й скільки ми маємо платити. Та для цього потрібно вникати в економіку кабельного мовлення. В АМК навряд чи є для цього кваліфіковані фахівці, а кабельники навряд чи нададуть доступ до своєї внутрішньої фінансової інформації.
А от за самовільну зміну набору телеканалів, що входять у соціальний пакет, «Волю» уже штрафували. У жовтні 2003 року Антимонопольний комітет вирішив, що оператор має заплатити 17 тис. грн. (смішну для компанії суму) за припинення трансляції каналу «ОРТ Международное», що входив у соціальний пакет. «Воля» штраф заплатила, визнавши, втім, що була неправа лише в тому, що повідомила своїх абонентів про це менш як за місяць (період, за який вносять абонплату). Отже, на плани «Волі» залишити в аналоговому пакеті лише «п’ять-сім телеканалів» (фінансовані з державного бюджету парламентський канал «Рада», ТРК «Київ», канал «Культура», а також, у разі створення, канал суспільного телебачення і державний науково-пізнавальний канал) АМК теж слід звернути увагу. Тим паче, що сама «Воля» мотивує цей крок тим, що якість аналогового мовлення буде з кожним роком погіршуватися «через об’єктивні причини, які не залежать від компанії», наприклад, через збільшення кількості джерел електромагнітних випромінювань. Хоча, здавалося б, усі ці «джерела» мали перед початком експлуатації пройти тестування на електромагнітну сумісність.
І хоча оператор і планує здавати в оренду цифрові приймачі (плату за які можна вважати формою абонплати), АМК, можливо, варто зобов’язати компанію надавати їх безплатно чи за символічну суму окремим категоріям громадян. Просто для того, аби бабусі не пили валідол через те, що в них раптом перестали ловитися улюблені серіали, за телефонами сервісної служби не додзвонитися, а для отримання в оренду ТБ-приймача потрібно вистояти велику чергу й зібрати безліч довідок. Про сервісні служби «Волі» можна говорити окремо. Досить просто спробувати додзвонитися за будь-яким із зазначених у рахунках телефонів...
Можливо, ідея в масовому порядку перевести усіх на «цифру» виникла через уповільнення темпів підключення нових абонентів. Якщо в цілому «Воля» обслуговує близько 500 тис. квартир, то абонентів цифрового телебачення на кінець першого кварталу 2005 року налічувалося лише 15,5 тисячі. Попри те, що в 2004-му їхня кількість збільшилася вчетверо (із 3,8 тис.), усе-таки припускали, що за цей період їх буде 30 тис. Плани на 2005 рік було відкориговано до 40 тис. абонентів.
Певне, щоб окупити більш як десятимільйонні інвестиції, таких темпів зростання цифрової абонентської бази недостатньо. Тоді чому б не вчинити так само, як свого часу зробили з абонентами аналогових мереж — загнати їх до цифрового телевізійного щастя залізною рукою, просто урізавши аналогове мовлення? Адже мінімальний цифровий пакет «Україна і світ» коштує 27,9 грн. плюс 12 грн. оренди ТБ-приймача. Та й тарифи на цифрове мовлення Антимонопольний комітет не регулює...
Так, у світі вже майже не залишилося аналогового телемовлення. У Німеччині щосили розгортається мережа стільникового телебачення стандарту DVB, яке можна буде приймати навіть на мобільні телефони. Проте 76 каналів — це за західними стандартами для оператора кабельного телебачення мізер. Рахунок там йде на сотні. І абонплата в перерахунку на один канал там значно нижча. А все завдяки тому, що регулювання інфраструктурних галузей там поставлено краще.
…А тут ще міністром транспорту й зв’язку став Віктор Бондар, молодий і перспективний фахівець у галузі високих технологій. Так, під час перебування його начальником управління інформаційних ресурсів Кабміну, за його особистої участі був створений Єдиний портал органів державної влади України, один із найпередовіших на той час відомчих сайтів. А днями новий прогресивний портал представило громадськості й Мінтрансзв’язку. Розроблювачем обох сайтів виступила одна з найбільших українських софтверних компаній «Софтлайн». У якої з «Волею» один власник — фонд «Сигма-Блейзер». У одній з родинних структур якого — харківському ТОВ «Фінансово-промислова група «Сигма» — свого часу працював юридичним радником Віктор Бондар. Отже, навряд чи новий уряд займатиме жорстку позицію стосовно київського телевізійно-кабельного монополіста...