Неоковирна робота

Хай там як, але вітчизняним законотворцям усе ще далеко до тата Карла, який зробив зі звичайного поліна казкового Буратіно. Його робота — справжнє мистецтво порівняно з практикою, яка утвердилася в Україні, — «майструвати» і правити закони сокирою. Виходить хоч і швидко, проте традиційно грубо. Потрібно адаптувати до європейського законодавства — беремо сокиру. Потрібно встигнути на підніжку потяга, що вирушає до СОТ, — знову сокира, для задоволення вимог Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я — той самий інструмент. Заокруглити гострі кути, вирівняти поверхню та відшліфувати її, як завжди, немає ні часу, ні бажання.

Тріски летять, поліно дедалі тоншає й тоншає, а балансу, який дає змогу задовольнити всі вимоги, немає. Добродії, опановуйте, нарешті, більш тонкий інструмент, якщо немає свого тата Карла...

Ложка меду

До державних діячів нарешті дійшло, що ліцензія не є фіскальним інструментом, а лише офіційним дозволом провадити певний вид підприємницької діяльності. Отже, брати за неї мільйони гривень немає резону. А, головне, до бажаної СОТ з таким бізнес-регулюванням не пустять. Немає проблем — у Раді з’являється законопроект №2390, ініційований президентом України, «Про внесення змін у деякі закони України (щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів)».

Дивишся текст документа й не ймеш віри очам своїм. Ліцензія, за яку виробники алкогольних напоїв щорічно викладали по 250 тис. грн. (за час дії ліцензії — п’ять років — виходило 1,25 млн. грн. — Ред.), а виробники тютюнових виробів — по 125 тис. грн., девальвувала до смішних 780 грн. Причому платити за ліцензію тепер потрібно лише один раз, природно, до початку виробництва продукції. Вона діятиме п’ять років. Лафа та й годі — ця стаття VIII Генеральної угоди щодо тарифів і торгівлі, яка вимагає, щоб вартість ліцензії відповідала вартості наданих послуг із її видачі.

Визнали, нарешті, що здирати з виробників шкуру лише за дозвіл на діяльність — не по-європейськи. А от грошей втрачати не хочеться. Традиційно в нас це чомусь називається «втратами» бюджету. Втім, де втратили, там і знайшли. Цим самим законопроектом передбачається підвищити ставки акцизного збору на алкогольно-тютюнову продукцію. І якось не по-нашому, тобто без розмаху — надто вже делікатно. Зміни акцизних ставок торкнулися цифр, що стоять після коми. Пропорції витримано. Законопроект пройшов перше читання.

Стоп. Невже цього разу адаптація галузевих законів відбуватиметься виважено без застосування грубої сили? Та ні. Ситуацію врятував Кабмін, раптом видавши навздогін до президентського законопроект «Про внесення змін у деякі закони України», зареєстрований під №2513.

Без церемоній

В уряді трохи запізнилися з ініціативою, зате розмахнулися по-дорослому. Схоже, особливо не вчитуючись у те, до чого адаптують, і не розбираючись, де порушують гармонію.

Ні, ну вартість ліцензії «оптимізували» до тих самих 780 грн., зате брати цю суму збираються щороку, що, прямо скажемо, не відповідає правилам і стандартам СОТ. Сподіватимемося, що це не банальна жадібність, а елементарна неуважність. А от з урядовою компенсацією «істотного зниження вартості ліцензій» декому не позаздриш.

Тютюновій галузі так точно. Скільки свого часу навколо акцизного збору було зламано списів. Специфічний чи адвалорний? Здавалося б, дійшли компромісу — змішаний. Ретельно підібрали ставки специфічного та адвалорного складників акцизного збору так, щоб установити паритет на ринку. І що тепер? Тепер усе це ламається однобічним збільшенням адвалору. Причому двічі.

По-перше, з восьми до 10% зросла ставка з обороту від реалізації. По-друге, збільшився з 22 до 30% мінімальний розмір податкового навантаження зі сплати акцизного збору за кожні 1000 шт. сигарет. Навряд чи такі зміни були внесені авторами урядового законопроекту з якимось злим наміром. Швидше за все, ніхто не замислювався над балансом, який нині існує на ринку. Замість цього зроблено спробу вбити відразу двох зайців — і СОТ задовольнити, і «зрубати» грошенят у бюджет за максимумом.

Лікнеп для професіоналів

До речі, спроба безглузда. Оскільки прогнозовані бюджетні надходження забезпечує саме специфічний складник акцизного збору. У свою чергу значний адвалорний складник на практиці спричиняє зниження цін і, відповідно, зменшення акцизних надходжень. І чим більший адвалор, тим більша спокуса для виробників знижувати податкове навантаження за рахунок ціни на свою продукцію.

У нашому конкретному випадку розрив цін між недорогими сигаретами без фільтра та тютюновою продукцією середнього та високого цінового сегмента значно зросте. Так, ціна реалізації пачки сигарет, які коштують сьогодні 1 грн., зросте (з урахуванням мінімального 30-відсоткового податкового зобов’язання зі сплати акцизного збору та ПДВ) тільки на 1 коп. Водночас до роздрібної ціни пачки сигарет вартістю 5 грн. додасться 24 коп. Що з цього випливає?

По-перше, не факт, що бюджет від цього виграє більше, ніж від помірних пропозицій президентського законопроекту. Адже штучно утворюваний розрив цін стимулюватиме продаж недорогих сигарет, які за умов конкурентного ринку та високого адвалорного складника матимуть тенденцію до здешевлення.

По-друге, зміна попиту не тільки зменшить надходження до бюджету, а й зробить їх непередбачуваними. У відповідь ринок скоротить асортимент продукції та сконцентрує свої зусилля на безфільтровій продукції. Під удар будуть поставлені середньоціновий та дорогий сегменти, які вже за нинішніх акцизних ставок несуть на собі підвищене податкове навантаження.

Не лякатимемо регресом у галузі та контрабандистами, які можуть скористатися ситуацією. Нагадаємо лише, що Україна взяла курс на викорінення шкідливих звичок. Згадаймо бодай уже ухвалені парламентом у першому читанні законопроекти, які посилюють вимоги до реклами алкогольної та тютюнової продукції. Який у них сенс, якщо, замість підвищувати ціни на всі сигарети, на державному рівні стимулюватиметься перехід на споживання доступних сигарет невисокої якості? А дорогі сигарети залишать на відкуп нелегальному ринку.

Крім того, такий підхід суперечить основним вимогам Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо боротьби проти тютюнопаління, стороною якої нещодавно стала Україна. Конвенція визнає, що ціни й податки «є ефективним і важливим засобом скорочення споживання тютюну різними групами населення, особливо молоддю», і рекомендує урядам проводити зважену податкову політику, яка служила б головній меті Конвенції — зменшенню споживання тютюну з метою захисту здоров’я населення. А це можливо лише за умови зростання цін на всі сигарети, тому збільшувати потрібно передусім податок у твердих сумах, що істотно впливає на ціну продукту.

Інакше хороша вийде адаптація до європейського законодавства, якщо завдяки неоковирній роботі авторів урядового законопроекту поглиблюватиметься розбіжність із Директивою Євросоюзу 95/59/ЄС про податки. Адже в ЄС вимога мінімального акцизу виражена у твердих сумах за 1000 шт. сигарет, що не дозволяє сплачувати менший від певного рівня акцизний податок та знижувати ціни.

Ніхто не сперечається, акцизні ставки в Україні мають і будуть зростати, наближаючись до їхнього рівня в розвинених країнах. Природно, дана тенденція стосується сигарет усіх цінових категорій. При цьому метою державної системи акцизного оподаткування має бути забезпечення рівних умов для всіх виробників, поповнення держбюджету та захист здоров’я населення.