Національний інтерес

08 липня, 2020, 15:00 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Маючи всі обґрунтування для торговельних обмежень щодо імпорту мінеральних добрив, чиновники фактично віддали український ринок на відкуп іноземним виробникам.

«На сьогодні питання торговельних обмежень, квот і захисних ринкових заходів перейшло у політичну площину... Лобісти імпорту заблокували запровадження квот, а також переконали керівництво країни, що це рішення зашкодить інтересам вітчизняного АПК (що неправда й маніпуляція)», — писали напередодні прийняття рішення Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі (МКМТ) у своєму зверненні найбільші хімічні підприємства країни, серед яких «Одеський припортовий завод» (ОПЗ), «Дніпроазот», черкаський «Азот» та інші флагмани вітчизняного хімпрому, сподіваючись достукатися до керівництва країни.

Просили не пільг і не дотацій із державного бюджету, яких нині просять буквально всі, а лише не приймати рішень, які суперечать інтересам національних виробників.

До слова, з погляду економічних чинників, запроваджувати або не запроваджувати квот на імпорт мінеральних добрив (МД) і в якому обсязі, свою відповідь дало Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке з серпня 2019 року вело два спеціальні розслідування про факти недобросовісного імпорту МД в Україну. Можна судити, що в межах цих розслідувань питання досконально вивчили. 21 травня заступник міністра розвитку економіки і торговельний представник України Тарас Качка заявив, що його відомство вважає за доцільне запровадити деякі обмеження, що забезпечать прогнозованість імпорту.

Також мені відомо, що в посольства більшості країн, продукції яких мали стосуватися торговельні обмеження, було розіслано звіт Мінекономрозвитку, в якому країни було попереджено про майбутні заходи.

Однак дивно, що в результаті МКМТ, приховавши від громадськості результати розслідувань Мінекономрозвитку, відмовила в захисті від імпорту всім вітчизняним виробникам міндобрив.

Але ж чиновники не просто проігнорували українських хіміків, вони, по суті, підіграли великим зарубіжним компаніям, включаючи російські.

Суперечливе рішення

Недавно найбільший виробник фосфорних добрив у США, Mosaic, подав петиції в Міністерство торгівлі США та Комісію з міжнародної торгівлі США з вимогою ініціювати компенсаційні мита на імпорт фосфатних добрив із Марокко і Росії.

Причина звернення: «Великі обсяги несправедливо субсидованого імпорту з Марокко та Росії завдають значної шкоди діяльності Mosaic».

Мета петиції: «Усунення диспропорцій, які іноземні субсидії спричиняють на ринку фосфорних добрив США, і відновлення чесної конкуренції».

Цікаво, як відреагують на субсидований імпорт із Росії та Північної Африки у Вашингтоні?

Немає сумнівів, що США зуміють захистити від демпінгу тисячі працівників компанії. Чому тоді в Україні одним своїм рішенням державні чиновники ігнорували інтереси галузі з понад 20 тисячами працівників? Дивність такого рішення заслуговує на особливу увагу, адже вона межує із здачею національних інтересів, хоча формально якраз цими інтересами й прикривається…

Ну хіба не парадокс: уряд як мантру декларує захист і підтримку вітчизняного виробника в нинішній коронакризовій ситуації й при цьому відкрито ігнорує запити про точкові регуляторні рішення від хімічної галузі, яку починаючи з 2014 року послідовно витісняють компанії РФ із українського ринку.

«Україна під контролем імпорту» vs «Імпорт під контролем України»

Погодьтеся, щось тут не так. Тим більше що за цей час проведено досить багато розслідувань активності російських хімічних компаній і їхніх дистриб’юторів на українському ринку. Зловживання підтверджувалися МКМТ із завидною регулярністю й закінчувалися запровадженням і підвищенням антидемпінгових мит. А з липня 2019 року Україна взагалі запровадила ембарго на російські МД. Проте український ринок все одно залишається під контролем імпорту, в загальному потоці якого до нашої країни продовжують надходити й російські добрива. Особливо добре це видно на прикладі країн, які в кілька разів нарощують свої поставки в Україну, але не мають для таких обсягів експорту ні власної сировинної бази, ні достатніх виробничих потужностей.

Як уже зазначалося, з серпня 2019-го по травень 2020-го Мінекономіки провело два розслідування. 21 травня, за день до засідання Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, торговельний представник України Тарас Качка заявив у Фейсбуку, що квоти буде запроваджено на найближчі три роки (див. скриншот посту).

Здавалося б, жодної катастрофи не передбачається: Мінекономіки фіксує статус-кво нинішнього імпорту, даючи українським хімічним підприємствам лише один відчутний бонус — можливість планувати завантаження власних потужностей з перспективою на два-три роки.

Та раптом активний протест можливим рішенням МКМТ висловили асоціації, помічені в активному лобіюванні імпорту. Важливий момент: лише одна аграрна асоціація з тих, що активно виступили проти ініціатив Мінекономрозвитку, — Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) — офіційно брала участь у спеціальних розслідуваннях міністерства як зацікавлена сторона. Діючи, до слова, в одному ключі з Російською асоціацією виробників добрив (РАВД), яка також активно виступала проти запровадження квот.

Меседж противників обмежень простий: ринок не можна обмежувати, бо це буде зроблено в інтересах найбільших виробників МД в Україні — OSTCHEM Дмитра Фірташа та групи Ігоря Коломойського, що контролює підприємство «Дніпроазот», які нібито гарантовано підвищать ціни. Хоча проблема недобросовісного імпорту загрожує всім без винятку хімічним підприємствам України, незалежно від імені власника.

Як Мінекономіки і МКМТ «забули» про свої ж розслідування

Відомо як мінімум про один епізод, коли в питання імпорту мінеральних добрив в Україну втрутився особисто президент Володимир Зеленський. За словами голови Держгеокадастру України Романа Лещенка, Зеленський на зустрічі з прем’єр-міністром Шмигалем і представниками Мінекономрозвитку заявив, що квоти на імпорт мінеральних добрив запроваджувати недоцільно, бо це може нашкодити інтересам аграріїв.

Недивно, що 22 червня МКМТ приймає рішення не запроваджувати квот, тобто відмовити національним виробникам у захисних заходах, із дивним формулюванням: «застосування спеціальних заходів суперечить національним інтересам України». Без жодних розшифрувань або уточнень…

Мінекономрозвитку, своєю чергою, так і не опублікувало свого звіту про розслідування. Досі єдиною офіційною позицією міністерства залишається згадана заява Тараса Качки, в якій чітко сказано, що результатом розслідувань буде саме запровадження квот.

Очевидно, що чиновникам достеменно відомо, як, наприклад, РФ активно допомагає російським підприємствам, особливо сировинним експортоорієнтованим, захоплювати зовнішні ринки. Знають вони й про методи та наслідки такого захоплення. Однак чи то президент не одержав повної інформації про ситуацію, чи то ніхто не захотів глибоко в ній розбиратися. Але факт залишається фактом — протягом одного місяця Мінекономіки та МКМТ кардинально змінили свою точку зору, забувши про висновки своїх же розслідувань.

Можливо, хтось скаже, що російські добрива перебувають під ембарго уряду України, а тут ідеться про імпорт із таких країн, як Казахстан, Польща, Туреччина, Литва, Грузія. Чому Україна повинна квотувати цей імпорт?

І це теза, з якою слід розібратися окремо.

Підіграли російським корпораціям

Не будемо далеко ходити й розглянемо приклад нашого торговельного партнера Казахстану, який, як і Грузія, Литва, Польща, Болгарія, Сербія, Туреччина... перебуває в орбіті бізнес-інтересів російських хіміків.

Так, Казахстан не РФ, відносно якої запроваджено ембарго. Але той самий російський «Єврохім», який було включено РНБО та КМУ до всіляких санкційних списків, кілька років тому отримав права надрокористування на фосфоритових родовищах «Аралтобе», «Кесиктобе» і «Гіммельфарбське» у Жамбилській області Казахстану. І вже до 2021 року планує запустити там завод із випуску міндобрив, інвестувавши 1 млрд дол. Потужність заводу становитиме 1 млн тонн добрив на рік. Буде створено понад 2 тисячі нових робочих місць.

Цікаво, чи такі факти, які легко перевіряються через численні відкриті джерела, відомі нашим фахівцям із того ж РНБО, спецслужб, не кажучи вже про чиновників, відповідальних за міжнародну торгівлю?

Очевидно, що внутрішній казахстанський ринок занадто малий для споживання таких обсягів МД. Передбачається, що добрива з нових виробничих потужностей у Казахстані поставлятимуть зокрема й на український ринок, який оцінюється в 5,5–6 млн тонн МД з потенціалом зростання протягом п’яти років до 7–8 млн тонн.

Та якби квоти запровадили, це поставило б під серйозний удар інвестиції росіян у Казахстані. Для «Єврохіма» пропав би унікальний майданчик для поставок своєї продукції з Казахстану на величезний ринок України. От чому для того ж «Єврохіма» рішення МКМТ було таким критичним. На кону — інвестиція в 1 млрд дол. і заслін, який могла б поставити Україна. Але не зробила цього.

І це приклад лише Казахстану. Так, багато в чому показовий. Але саме на таких прикладах найліпше видно, чиї національні інтереси свідомо чи просто через незнання відстояла МКМТ.

«Єврохім» не єдиний бенефіціар рішень українських чиновників. У РФ працює як мінімум п’ятірка великих корпорацій, для яких обхід українського ембарго на російські МД став одним із ключових бізнес-завдань останнього часу.

***

Червневе рішення МКМТ задовольнило відразу кілька великих груп впливу. З одного боку, іноземних виробників, серед яких головну скрипку, як і раніше, грають російські хіміки, що створюють плацдарми для захоплення інших ринків уже за межами РФ. З іншого — великих трейдерів-імпортерів, для яких питання збереження і зростання обсягів імпорту МД є питанням збереження й розвитку бізнесу.

У виграші залишилися й великі аграрні холдинги, які є оптовими споживачами МД і для яких будь-яке навіть незначне коливання цін на кожному з видів матеріальних ресурсів — це десятки мільйонів у плюс або мінус до маржинальності. Їхній корпоративний інтерес так само надійно захищено рішенням МКМТ і, якщо вірити Роману Лещенку, особисто главою держави.

Якщо говорити про те, хто ж заплатить за цей «компроміс», то цю роль, швидше за все, відведуть людям, задіяним в українському хімпромі. Адже зрозуміло, що великі хімпідприємства за відсутності квот просто почнуть різати свої витрати, щоб залишатися на плаву та підтримувати свою діяльність хоча б на межі рентабельності.

Дивно, що рішення, які приймає нині українська влада, сприяють створенню тим же «Єврохімом» тисяч робочих місць у Казахстані (зарплати цих тисяч співробітників буде забезпечено зокрема й грошима, отриманими з українського ринку) і водночас знищують ті ж робочі місця в Черкасах, Каменському й Сєверодонецьку.

Щось тут явно не так з національними інтересами.

Всі статті автора читайте тут

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК