Моніторинг нашої бідності?

Підприємці, які мають рахунки в Ощадбанку, отримали «передноворічний сюрприз» — уточнювальну анкету, заповнювати яку доводиться в добровільно-примусовому порядку. Цілком можливо, що й інші банки ощасливили своїх клієнтів, оскільки фінансовий моніторинг стосується всіх...

Підприємці — люди зайняті, однак тим, хто з’явився в банк для здійснення елементарної операції — оформити вклад чи одержати готівку, довелося втратити чимало часу, щоб ще й заповнити горезвісну анкету. Адже не в кожного під рукою виявилися необхідні установчі документи, дані яких теж були потрібні.

Жодних прохань почекати із заповненням анкети працівники банків до уваги не брали, — клієнтам просто відмовляли в наданні послуг. При цьому банкіри посилалися на вимогу один раз на три роки проводити анкетування клієнтів банку, що само собою не викликало особливих заперечень, якби...

Анкетовані не вірили своїм очам: запитання в анкеті виявилися, м’яко кажучи, дуже нетактовними. Вони стосувалися основних джерел доходів, розміру прибутків і збитків за останній фінансовий рік, нерухомості, автомобіля, обладнання, цінних паперів та інших видів власності.

Враження від анкети складалося таке, ніби до тебе прийшов судовий виконавець описувати майно або хтось заліз у гаманець, щоб перелічити його вміст.

— Таке анкетування клієнтів створює великі труднощі для працівників банку, — коментує керуючий одного з відділень Ощадбанку, — оскільки потребує багато додаткового часу та паперової тяганини. Що ж до наших повноважень не здійснювати операції клієнтів, доки вони не пройдуть відповідного анкетування, то закон дає нам таке право...

Серйозні повноваження банкам дає й Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Закон «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

До речі, за словами банківських службовців, саме поправки до цього, останнього, закону дуже розширили коло запитань у нинішній анкеті, порівняно з анкетами трирічної давності...

Відповідно до нової редакції закону, розширено список суб’єктів первинного фінансового моніторингу для вдосконалення боротьби з відмиванням коштів. Наприклад, для виконання умов міжнародних вимог до переліку включено нотаріусів, адвокатів, суб’єктів підприємницької діяльності, які надають юридичні послуги, торговців нерухомістю та ін.

Зміни до зазначеного закону приймалися для скасування рекомендацій Міжнародної групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF), щодо введення санкцій стосовно України.

Проте вважається, що такий підвищений інтерес до діяльності та власності підприємців, які жодним чином не заплямували свою фінансову репутацію впродовж своєї фінансової історії, пов’язаний не тільки з цією причиною...

Бажання контролювати все і всіх прозирає в багатьох останніх законодавчих документах. Гаразд, якби ці повноваження використовувалися на благо суспільства — для боротьби з тим-таки відмиванням грошей, про яку стільки говорять. Проте важко уявити, що банальні запитання з горезвісної анкети, отриманої банками від Держфінмоніторингу (про наявність автомобіля, цінних паперів і навіть обладнання пересічних суб’єктів підприємницької діяльності), спрямовані на боротьбу з фінансовою злочинністю...

У країні, де в недавньому минулому панував «дикий» ринок і де не проводилася податкова амністія, таке твердження викликає сумнів.

Поки що заповнення анкет та інших опитувальних листів, які щедро розсилаються в українські банки, мають рекомендаційний характер. Що ж далі? Проводитимемо моніторинг дитячих скарбничок чи бабусиних вузликів під матрацом?