Меблі за ціною дсп. Мінекономіки проводить антидемпінгове розслідування щодо імпорту ламінованих плит

Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті ставав активним учасником меблевого ринку. І якщо ще років п’ятнадцять тому це було мало не цілодобове чергування під магазином, щоб лише записатися в довжелезну чергу, яка місяцями нікуди не просувалася, то нині це вольяжна прогулянка по меблевих салонах у супроводі привітного аж до нав’язливості продавця. Співставляйте ціну, придивляйтеся до якості, обирайте стиль... І якщо в кишені товстенький гаманець, за годину-другу вся ця краса опиниться у вашому помешканні.

Нині вітчизняний ринок меблів не поступається будь-якому зарубіжному. Навіть при низькій купівельній спроможності переважної більшості населення України, він вражає своїми обсягами. За офіційною статистикою торік наші підприємства виготовили меблів на мільярд сто мільйонів гривень. На 66 млн. дол. було завезено імпортного товару. І хоча серед постачальників понад півсотні країн, найбільша частка (60%) припадає на Італію, Польщу, Німеччину та Росію. Однак це далеко не всі складники внутрішнього ринку. За аналітичними даними Мінпромполітики, які базуються на зарубіжній статистичній інформації, наданій торговельно-економічними місіями при посольствах України, торік фактичний обсяг імпорту в нашу країну перевищив 170 млн. дол. При цьому експерти стверджують, що загалом тіньовий обіг в Україні складає понад 100 млн. дол. (понад 50% вітчизняного виробництва), а загальний обсяг внутрішнього ринку меблів перевищує 330 млн. дол.

Звісно, виживати за таких умов нашим легальним товаровиробникам стає дедалі складніше. І вони почали бити на сполох, не витримуючи конкуренції з тими, хто завозить меблі в розібраному вигляді за тарифами комплектуючих, або ж купує деревостружкові імпортні плити за демпінговими цінами і робить меблі кустарним способом у гаражах. Такі «фірмачі» не оплачують податків, не переймаються якістю, не витрачають коштів на сертифікацію і можуть продавати свій товар за цінами, що дорівнюють вартості ДСП. Тож аби хоч якось обмежити це свавілля, наприкінці минулого року два вітчизняних виробники деревостружкових плит звернулися зі скаргою до Міністерства економіки, і те порушило антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну ламінованих ДСП із Польщі та Словаччини. Виявляється, щорічно ці дві держави експортують в Україну близько 250 тис. куб. метрів ламінованої ДСП. Це приблизно 5—7% їхнього загального виробництва. Спеціалісти вважають, що продаж за заниженими цінами такої кількості лишків за кордоном легко компенсується надходженнями від реалізації товару за реальними цінами на власному внутрішньому ринку. То ж існує небезпека, що якщо їм ще й вдасться притиснути українського товаровиробника, то закордонні підприємства зможуть диктувати умови й на українському ринку, підвищуючи ціни на комплектуючі та готову продукцію. Вірогідність такого припущення підтверджується тим, що таке вже було в 1996—97 роках, коли в Україні ламіновану плиту не виробляли. Тоді її імпортували з Польщі за ціною 250—312 дол. за куб. метр. Які тоді були ціни на меблі, й досі дехто пам’ятає.

Щоправда, йти єдиним фронтом проти кривдників українці й тут не змогли. Асоціація меблевих та деревообробних підприємств «Меблідеревпром» за таке розслідування, а Українська асоціація меблевиків — проти. Так вже виходить, що вітчизняні противники антидемпінгового розслідування звинувачують його прихильників у неспроможності конкурувати з імпортом через низьку якість власного товару. Проте, мабуть, не слід забувати, що антидемпінгове розслідування це ще не антидемпінгові заходи, тому навряд чи варто від нього відмовлятися в умовах, коли на ринку значна частка тіньового імпорту ДСП. Тим більше що деревостружкова плита на сьогодні є основним матеріалом у виробництві меблів, і від її обігу залежить подальший розвиток галузі. До того ж, як нещодавно запевнили на прес-конференції «Меблева та плитна галузь України: стан та перспективи галузі» представники «Меблідеревпрому», вони готові прислухатися до звинувачень своїх опонентів щодо якості ДСП й усунути всі недоліки, якщо вони дійсно є. Та прибічники антидемпінгового розслідування не готові й далі потерпати від недобросовісної конкуренції, ризикувати втратою залучених інвестицій.

— Ми не проти легального імпорту плит за нормальними цінами, — каже президент асоціації «Меблідеревпром» Сергій Сагаль. — Хоча й не в захваті від того, що наша меблева промисловість багато в чому нагадує складальне виробництво з імпортних компонентів, основними з яких є ДСП. І це за умови, що нині маємо дев’ять вітчизняних виробників, які вже нинішнього року випустять мільйон кубічних метрів плит. У галузь прийшли серйозні інвестори, які лише торік вклали понад 100 млн. дол. у модернізацію підприємств. Вони не будуть конкурувати з чорним ринком, а просто підуть з України.

Якщо так і станеться, то ми матимемо екологічну проблему. Нікому буде переробляти відходи деревини, а їх чимало — щорічний обсяг лісозаготівель в Україні сягає 11—12 млн. тонн. Щоправда, тут є й інший бік медалі. Для нарощування потужностей деревостружкового виробництва сировини вже зараз не вистачає, тому ціна на неї постійно зростає, що в результаті позначається на вартості готової продукції. При таких великих лісозаготівлях і значному експорті високосортної деревини чомусь виникають проблеми, хоча переробникам на рік потрібно лише мільйон чотириста тисяч кубометрів так званих технічних дров.

За підрахунками спеціалістів, щороку вивозиться близько трьох мільйонів кубометрів деревини. Можливо, це було виправдано, коли вітчизняні обробні та меблеві підприємства простоювали. Але ж останнім часом ситуація змінилася: обсяг виробництва щорічно збільшується в середньому на 20%, а кількість виготовлених меблів за останні п’ять років зросла більше ніж утричі. Притік інвестицій дав можливість модернізувати підприємства обробної і меблевої галузей. На сучасному обладнанні нині виробляють деревостружкові та деревоволокнисті плити, фанеру, струганий шпон. Практично заново створене виробництво офісних та кухонних меблів, за новітніми технологіями складаються корпусні.

Тож, можна зрозуміти меблідеревпромівців — якби не засилля тіньовиків на внутрішньому ринку і недобросовісних зарубіжних конкурентів, то можна було б успішно конкурувати і вдома, і за кордоном. Але для цього слід якнайшвидше змінити не лише структуру експорту, а й внутрішньогалузеву політику в сфері лісозаготівлі, деревообробки та меблевого виробництва. Фахівці радять це зробити ще до вступу України в Світову організацію торгівлі. Бо коли відкриються кордони, пізно буде вибудовувати стратегію, а з нинішньою — ми неконкурентоспроможні. Торік у структурі вітчизняного «дерев’яного» експорту частка готової продукції становила лише 16%, в той час як необроблених лісо- та пиломатеріалів — 45%. За даними Держкомстату Україна продала товарів із деревини на 480 млн. дол., на меблі з цієї суми припадає тільки 79 млн.

Однак фахівці Міністерства промислової політики вважають, якщо вдасться навести лад на внутрішньому ринку, припинивши нелегальне ввезення меблів та ДСП із-за кордону і усунути недобросовісну конкуренцію, то виробництво вітчизняної продукції зросте в півтора разу. Шкода, що наразі це лише туманні перспективи. Антидемпінгове розслідування ще далеке від свого завершення, а парламент під завісу п’ятої сесії не спромігся схвалити навіть у першому читанні жодного з двох законопроектів на підтримку меблевої галузі.