Квоти на рибу відступили. Але бажання покермувати ринком у чиновників залишилося

Пристрасті, що спалахнули навколо імпорту риби, наростали, примушуючи ЗМІ відстежувати кожну подію, яка хоч трохи впливала на подальшу долю ринку. Дійшло до того, що 28 липня Київська міська спілка захисту прав споживачів провела пікетування Кабінету міністрів під гаслами: «Народ проти квот», «Квотам ні, рибі так», «Вербицького у відставку»... Якщо хтось раптом не знає пана Вербицького (а йому ЗМІ приділяють нині досить уваги — радимо освіжити в пам’яті й публікації «ДТ», №№29, 20, 17), знайомтеся — голова Державного департаменту ветеринарної медицини, який ревно стежить за якістю продукції на прилавках наших магазинів.

Скажете, нонсенс: як таке може бути, щоб спілка захисту прав споживачів вимагала відставки посадової особи, яка не на словах, а на ділі захищає споживачів? Може, адже захист у даному випадку, якщо говорити боксерським жаргоном, «глухий», що фактично позбавляє контакту пересічного споживача з рибопродуктами. Втім, зоровий контакт припускається, приміром, через скло прилавків дорогих супермаркетів...

Прожект відправили на доопрацювання

Спочатку до Президента і прем’єр-міністра з відкритим листом звернулася Українська асоціація рибопромисловців, а тепер те ж саме зробила Київська міська спілка захисту прав споживачів. Захисники прав споживачів наполягають на тому, щоб було створено робочу групу, яка б могла об’єктивно вивчити «кризову ситуацію на рибному ринку», що виникла, на їхню думку, «у результаті діяльності Експертної комісії з залучення інвестицій у рибну галузь в особі її відповідального секретаря Олександра Журавльова і Ветеринарного департаменту в особі Петра Вербицького» (до речі, заступника голови ЕК. — Ред.). А щоб уже тепер зупинити розвиток кризи, просять запровадити мораторій на будь-яку законотворчу діяльність щодо ринку риби до завершення роботи робочої групи.

Хвилювання громадськості, схоже, принесло плоди. Принаймні горезвісний проект постанови уряду про квотування імпортної риби та рибопродукції відправлений на доопрацювання, терміни якого не визначені. Здавалося б, загроза штучного обмеження споживання риби минула. Проте постанова, на жаль, не причина, а лише наслідок, причому не єдиний. В арсеналі у чиновників і без цього проекту знайдеться досить засобів, щоб каламутити воду і ловити в ній свою рибку.

З ветеринарами,
але без риби

Те, що у квотуванні немає жодного сенсу для країни, яка з об’єктивних причин імпортує 95% риби, схоже, розуміють і в Кабміні. Адже захищати квотами нікого. Ними можна покарати вітчизняних переробників, а ще, на думку імпортерів, потіснити на ринку неугодних його учасників. Отже, доведеться членам Експертної комісії придумати щось оригінальніше, ніж квотування та ліцензування. Ще краще — припинити свої вправляння в законотворчості й подумати над тим, як залучити інвестиції в рибну галузь. А то раптом у Кабміні під шумок згадають, із чого все розпочиналося, і виявлять, що обіцяних інвестицій «йок».

І потім, навіщо напружуватися? Практика свідчить, що й без квотування з ліцензуванням, самими стараннями Ветеринарного департаменту імпорт риби можна звести нанівець. Досить було відомству в односторонньому порядку перестати визнавати міжурядові угоди, підписані Україною, упереджено провести ряд перевірок імпортерів — як низка країн-експортерів зупинила постачання риби в Україну. Вже ця заминка на ринку призвела до зростання оптових цін на рибопродукцію на 40—50%. Товари вроздріб за окремими позиціями (солоний оселедець, скумбрія холодного копчення) зросли в ціні в 1,5—2,5 разу.

Та найнеприємніше, що дії ветеринарів можуть посварити Україну з найбільшим постачальником морепродуктів — Норвегією (постачає 85% усієї споживаної українцями риби). Навіщо, питається, високопоставленому чиновнику «накачувати» ЗМІ інформацією, якщо наперед відомо: негайно надійдуть спростування?

Спочатку почесний консул України в Норвегії Том Несс назвав брехливими заяви глави Ветеринарної служби України, зроблені ним в інтерв’ю «ДТ». Зокрема про практику постачання в Україну забракованої (зараженої гельмінтами анізакід) мороженої риби. Тепер Том Несс наполягає на пред’явленні судового позову тим, хто сприяв появі цієї інформації у ЗМІ.

У свою чергу, Крістен Мордал, голова Норвезької Федерації морепродуктів, спростував інформацію прес-релізу, поширеного 15 липня департаментом пана Вербицького. За його словами, не відповідають дійсності заяви Петра Вербицького про те, що нові ветеринарні сертифікати, впроваджені Україною 10 квітня, були узгоджені з представниками Норвегії. «Ветеринарний департамент, — повідомив пан Мордал, — впровадив нову форму сертифікатів без будь-яких узгоджень і попереджень. Все узгодження полягало в тому, що 10 квітня ми довідалися про існування тепер в Україні нових правил. Ось і все... В результаті Україна перестала бути прозорим і передбаченим ринком, оскільки її ветслужба діє всупереч положенням нормальних торгових угод у всьому світі, включно СОТ».

Чи варто після цього цитувати ще й офіційний лист Норвезької федерації морепродуктів, у якому йдеться, що інвестиції від норвезької сторони в Україні не з’являться до встановлення прозорості та передбачуваності в українських урядових структурах. Причому Норвегія — не єдина країна, з якою Україна через діяльність панів Вербицького та Журавльова перебуває на межі конфлікту. Із тих самих причин уже виникли серйозні тертя з Канадою, Ісландією та США.

«Бізнес» із Кабміну

Сам собою спосіб переділу ринку, який фактично намагаються здійснити з допомогою ветеринарів та ЕК, не містить нічого нового. Схема проста. Збираються розумні (обійдемося без лапок) люди й організують прямо при Кабміні структуру, яка бере на себе «головний біль вирішення архіважливої проблеми» в одній із галузей. У даному випадку це Експертна комісія. Статус підпорядкованості безпосередньо Кабінетові міністрів дозволяє їй бути абсолютно незалежною від міністерств та відомств. Понад те, з’являється можливість навіть вказувати останнім, морочити їх усілякими папірцями та прожектами. За потреби — зайнятися навіть господарською діяльністю (або, у найгіршому разі, вивести в люди родинні компанії), при цьому обов’язково «нагнувши» конкурентів, ініціювавши потрібну постанову уряду.

Погодьтеся, горезвісний проект постанови «Деякі питання впровадження режиму квотування імпорту риби та рибної продукції в 2004—2005 роках» добре вписується в цю схему. Особливо якщо врахувати, що «каральний меч» ЕК чомусь переважно перевіряв, контролював, уживав заходів до імпортерів, які не мають «даху» в ЕК. І навпаки — він бережно оминав, приміром, компанію, «Інтеррибторг», фактичним власником якої є Олександр Журавльов.

Проте навіть настільки проста схема має грунтуватися на якійсь проблемі державної ваги. Та саме такої й не виявилося. Експерти стверджують, що кризи, яка б виправдала існування її, не було. Інша річ, що в конкретних людей було бажання скористатися державним важелем. Кого в нас цим здивуєш? Проте переборщили — на допомогу покликали ветеринарів. У результаті — криза державного масштабу з перспективою перерости в міжнародний конфлікт і активізація рибної контрабанди.

Як пацюки біжать із потопаючого корабля, так контрабандисти сигналізують про проблеми легальних операторів із наповненням ринку. Жаль, їм не можна виходити з «тіні», а то б подякували ветеринарам за допомогу, яку ті їм подали, захищаючи споживача від сертифікованої продукції...

P.S. Як стало відомо в четвер, Норвезька федерація отримала листа від ЕК із проханням допомогти українському ринку інвестиціями. Відповідь — відмова, оскільки комісія не забезпечує чесних і прозорих правил для всіх учасників ринку. Варто нагадати, що ЕК звернулася з проханням щодо інвестицій до найбільшого у світі постачальника риби тільки на 9-му місяці свого існування. За весь цей час не було залучено жодної копійки інвестицій.