Конгрес-холи та апарт-готелі нині в дефіциті...

Щоб побачити головне, іноді не завадить подивитися збоку. Ось і я вирішила поглянути на вітчизняний ринок готельних послуг очима зарубіжного гостя. Їх у нашу країну приїжджає, як і раніше, багато, а до Євро-2012 очікується ще більше...

Погляд перший: у глибинку бездоріжжям

За твердженням українських операторів ринку готельних послуг, Україна продовжує залишатися для більшості іноземців «білою плямою». За звичкою ототожнюючи нашу країну з Росією, середньостатистичний гість продовжує вважати, що українськими шляхами тиняються ведмеді, а українці грають на ложках і балалайках...

— Нашою головною бідою залишається державна політика у сфері туризму і просування країни, — розповідає генеральний директор компанії Premier International LTD Ірина Сідлецька. — Два-три останні роки ця непосильна ноша лежить на плечах самих операторів ринку готельних послуг. Так, ми нещодавно взяли участь у великих туристичних виставках у Мілані, Берліні та Москві. Держава нічого не вкладає в міжнародну рекламу, яка б транслювалася по супутникових програмах, не просуває туристичний і, як наслідок, готельний ринок. Про нас просто ніхто не знає. Саме тому всі оператори ринку покладають великі надії на чемпіонат Європи з футболу у 2012 році, — після цього масового заїзду в країну з’явиться хоч якась реклама, яка передається від людини до людини...

Лаштуючись до нас у гості, у тому числі й на Євро-2012, іноземний турист, природно, замислиться над засобом пересування. Попри високу вартість авіаквитків, іноземці досі воліють до нас літати, оскільки стан наших вагонів і якість сервісу на залізниці несумісні з їхнім уявленням про безпечне пересування...

Сьогодні основний акцент треба робити не на якість готельних послуг, а на інфраструктуру, стверджують експерти. У регіонах гостро бракує аеропортів, тому іноземці не повною мірою можуть скористатися послугами авіації. Зважаючи на наше унікальне розташування в центрі Європи, до нас могли б добиратися автомобілями, але до таких «автобанів» за кордоном не звикли. У регіонах відчувається нестача орієнтації іноземними мовами (покажчиків латиною), туристи ходять зі словниками й намагаються перекладати з кирилиці, це просто якийсь «кам’яний вік»...

Погляд другий: із тисячі гостей у готель можуть прописатися тільки шестеро

Добравшись так-сяк в Україну, іноземний гість впадає у стан шоку, — у країні дефіцит готелів. Річ у тому, що більшість нинішніх українських готелів побудовані тридцять і більше років тому (останній сплеск інтенсивного будівництва готелів був у вже далеких 1980-х) і не відповідають уявленням про міжнародні стандарти.

Пізніше, у 1990-х, із запланованих 11 нових міжнародних готелів не було побудовано жодного. Вітчизняні забудовники мало цікавилися готельним бізнесом і не бажали ділитися доходом із західними партнерами. Земельні ділянки були перепродані, розпочалося будівництво житла та офісних приміщень, які окупалися набагато швидше...

У середині 2000-х ситуація пожвавилася: у 2005 році в Києві було побудовано 11 крихітних приватних готелів загальною місткістю 200 місць, протягом 2006 року планувався будівництво ще 10 невеличких готелів.

За даними компанії Ernst & Young, на початок 2005 року в Україні було офіційно зареєстровано 1218 готелів. Активно поповнювався готельний фонд в Одесі, Харкові, Львові, Дніпропетровську і Запоріжжі.

У 2007—2008 рр. на українців несподівано випав зірковий дощ у вигляді заяв про наміри у сфері готельного будівництва. Так, наприклад, у столиці було заявлено план готельного будівництва до 2010 року, відповідно до якого намічалося побудувати приблизно 40 готелів на 4,3 тис. місць. П’ять із них мали бути чотири-п’ятизірковими.

Російська компанія «РосИнвестОтель» розглядала можливість будівництва три-чотиризіркових готелів у Києві, Харкові, Одесі і Чернівцях. Кувейтська компанія Sovereign Hospitality Holdings мала намір інвестувати близько 1 млрд. дол. у будівництво готельних об’єктів категорії luxury. Французький готельний оператор Accor запланував до 2012 року обслуговувати в Україні мережу з 25 бюджетних готелів. Про цілі своєї появи на українському ринку заявили такі міжнародні оператори, як Crown Plaza, Fairmont, Hilton, Intercontinental, Kempinski, Le Meridien і Sheraton.

Важко сказати, що з запланованого здійснилося, оскільки фінансова криза перекреслила багато планів...

— Більшість українських готелів мають застарілу матеріальну базу, тобто потребують інвестицій для реконструкції, поліпшення громадських зон та інших оновлень, — коментує Ірина Сідлецька. — Ми, наприклад, постійно оновлюємо і переобладнуємо готель «Русь», якому нещодавно виповнилося 30 років. Незважаючи на те, що це — тризірковий готель, ми намагаємося тримати планку чотирьох зірочок, тому він дуже затребуваний.

Протягом останніх років у Києві здали в експлуатацію чотири нові об’єкти, наприклад готель «Золоті Куполи» на Великій Житомирській. До Євро-2012 у столиці буде введено в експлуатацію як мінімум ще чотири-п’ять готелів. У регіонах справи гірші, це пов’язано з великими інвестиціями та повільною окупністю.

Криза сприяла зменшенню готелів в Україні: якщо до 2007 року в країні налічувалося близько 1230 готелів, то на сьогодні — менше 900. Це означає, що понад 300 готелів були переформатовані в інші об’єкти нерухомості, що є тривожним симптомом...

У Києві зараз близько 80 готелів, із них у міжнародні мережі входять усього чотири, національна готельна мережа всього одна, а п’ятизіркових готелів в Україні всього сім.

За кількістю готельних номерів на душу населення Україна значно відстає від Європи. У Києві, наприклад, на тисячу жителів припадає всього шість-сім готельних місць, тоді як в інших європейських містах їх набагато більше: у Парижі — 36, а у Відні — 25. Серед країн СНД ми перебуваємо за цим показником на дев’ятому місці, а за розвитком готелів світового рівня Київ посідає 13-те місце серед 15 столиць країн СНД.

Готельне господарство планети налічує близько 350 тис. готелів загальною місткістю 15 млн. номерів, щорічно приростаючи на 3—4%. Частка України не дотягує навіть до піввідсотка європейських показників...

Поглянувши на ці цифри збоку, іноземний турист може злякатися: при такому дефіциті готельних номерів не залишитися б на вулиці.

Але не так все погано...

Погляд третій: апарт-готелі в Україні не в моді

Не числом єдиним. Головним індикатором затребуваності готелів усе-таки є їх середнє річне завантаження. А завантаження українських готелів, як зазначають оператори ринку, останніми роками стабільно зростало. Наприклад, у Києві протягом останнього десятиліття воно збільшилося на 30—40%.

Криза знизила ці показники. У жодному з регіонів максимального завантаження готельного фонду сьогодні немає. Оператори з великим досвідом роботи на ринку тримаються за рахунок постійних клієнтів (середнє завантаження по готелях, які входять у мережі, сьогодні становить 65%). Невеличкі ж готелі, яким важче себе просувати на ринку, відчувають серйозні труднощі від нестачі постояльців.

Крім того, значний «шмат пирога» відбатовують власники квартир, здаваних в оренду, де нині все поставлено на широку ногу, — є навіть спеціалізовані агентства і замовлення через Інтернет. Ціна за мешкання у квартирах, аналогічних готельним номерам, зазвичай на 40% нижча. У центрі столиці — на 20%. Уразливе місце таких послуг — відсутність системи безпеки, яку високо цінують іноземні гості...

Вибираючи готель, гість орієнтується насамперед на свої доходи і ціновий поріг. Сьогодні фахівці відзначають трансформацію попиту споживачів готельних послуг класу «люкс» на користь тризіркових готелів.

Звісно, багато важить місце розташування готелю і мета, з якою їде гість. Наприклад, бізнесменові необхідна зручна інфраструктура, центр міста, доступ до Інтернету. Для відпочивальників важливі, швидше, громадські зони і паркування, басейн, фітнес-центр і сфера розваг...

У Києві та великих містах попит на готельні послуги має такий вигляд: 65—80% — бізнес-туристи, 35—20% — груповий та індивідуальний туризм. У курортних зонах зовсім інша статистика: 85—90% — груповий та індивідуальний туризм, 10—15% — бізнес.

Напередодні Євро-2012 в Україні існує дефіцит так званих конгрес-готелів, тобто готелів, більшість доходів яких забезпечують надходження від проведення заходів: конференцій, конгресів, з’їздів.

Ще дефіцитніші у нас в країні апарт-готелі. У звичному розумінні, це комфортабельні апартаменти з готельним обслуговуванням (прибирання, прання, ресторанна кухня за спеціальними цінами тощо), тобто частину поверхів (зазвичай верхні) здають на тривалий термін або продають приватним особам. Аналога такого поширеного на Заході виду сервісу в нас поки що немає. Хоча більшість нових інвест-проектів передбачає наявність таких апартаментів. Але поки що VIP-гостям Євро-2012 доведеться задовольнятися президентськими апартаментами та люксами, термін проживання в яких не обмежений...

Погляд четвертий: який сервіс за ваші євро у дні проведення нашого «Євро»?

З 1998 року в Україні встановилася єдина ціна за проживання в готелях — чи то буде українець, чи іноземний гість. В умовах фінансової кризи в Європі вже почалося зниження тарифів, а в нашій країні ціни тримаються на стабільному рівні.

Сьогодні у нас вартість мешкання у тризірковому готелі на 10—15% вища, ніж у середньому по Європі. Це пояснюється підвищеним попитом на якісні номери в цьому економ-сегменті, який у нас ще не такий насичений, як у Європейському Союзі.

Що стосується п’ятизіркових готелів, то Росія, і особливо Москва, випереджає нас за ціною, європейські готелі такого рівня теж мають вищу цінову планку.

Навряд чи такий аргумент втішний, — п’ятизірковими готелями користуються далеко не всі, тим більше що в нас їх можна перелічити на пальцях...

Протягом двох останніх років триває активне підписання договорів з агентством з розміщення гостей Євро-2012. Практично, кожен київський готель уже підписав такий договір, а кожен готель, що будується, підтвердив свою готовність до прийому певної квоти гостей. Потреби в розміщенні учасників цього заходу дуже великі.

Постає запитання: якого рівня сервіс нададуть наші оператори готельного бізнесу гостям такого масштабного заходу?

У зв’язку з економічною кризою в готельному господарстві триває процес «ефективного розподілу функцій між його співробітниками». Звучить гарно, а насправді ті самі номери обслуговуватиме вдвічі менше персоналу...

Більше того, сьогодні існує гострий дефіцит працівників готельного господарства. Причому не кількісний, а якісний: випускників із цієї спеціальності дипломується багато, але відсутність практики робить їх профнепридатними на цьому ринку послуг. За рубежем студенти таких вищих і середніх навчальних закладів половину курсу вивчають теорію, а половину — практику. У нас у програмі навчальних закладів тільки теорія...

Готуючись прийняти удар «цунамі» гостей Євро-2012, українські готелі нарощують «біцепси» — гарячково працюють над інвестиційними проектами розширення сфери додаткових послуг. Хтось обладнує конференц-зали і бізнес-кімнати для переговорів, хтось створює спа-центри, тренажерні зали та басейни. До речі, на вимогу Держстандарту, у всіх чотири-п’ятизіркових готелях повинні надаватися послуги з релаксації та фізичного оновлення, а основні послуги мають входити у вартість проживання...

Хотілося б вірити, що вся ця підготовка — не «потьомкінське село», а справжній перехід обслуговування на більш якісний рівень.