ІНВЕСТИЦІЙНА ЛЮБОВ ПО-ФРАНЦУЗЬКОМУ: ДО ВЕСІЛЛЯ ЩЕ ДАЛЕКО

За результатами 2000 року, Франція посіла 12-те місце серед держав-інвесторів. Її частка у світовому інвестиційному «пирозі» становить 2%. Французькі інвестиційні проекти в Україні реалізовано переважно в агропромисловому комплексі, банківській системі, енергетиці й цементному виробництві. Загальний обсяг французьких вливань у нашу економіку на весну нинішнього року становив 60 млн. доларів. Сума, звісно, скромна, але є перспектива зростання...

Недавно в Києві побувала делегація французьких підприємців. Візит ініціював міжнародний комітет МЕДЕФ — організація, що представляє та обстоює інтереси французьких підприємств як на своїй батьківщині, так і за кордоном.

Оглядини пройшли на найвищому рівні. Потенційні інвестори зустрілися з Президентом, прем’єр-міністром та іншими високими посадовцями, чиї службові обов’язки зобов’язують бути зацікавленими у фінансових вливаннях з-за кордону.

На думку президента українського відділення МЕДЕФ Марі Елен Берар, надзавдання інвестування в промсектор економіки виконується тоді, коли національна продукція починає тіснити імпорт. Мадам Берар зазначила, що рівень реальних іноземних капіталовкладень в українське виробництво сьогодні незначний. Закордонних вкладників, з одного боку, приваблює неорана цілина нашого ринку, з другого — відлякує її дикість. І передусім законодавчі проблеми. Це головна причина недовіри інвесторів до України як до ділового партнера.

З позиції стороннього спостерігача президент українського відділення МЕДЕФ порадила нашим парламентаріям не лише ухвалювати хороші закони, а й розробляти механізми їх виконання.

— Необхідна довіра до законодавчої бази й механізмів, що забезпечують виконання законів на практиці. Вона необхідна як закордонним інвесторам, так і українським, — вважає мадам Берар. — Іноземні підприємства, на мою думку, не повинні розглядатися як іноземні, позаяк ми працюємо на вашій території за законами вашої країни...

До делегації, що складалася з директорів двох десятків великих французьких компаній, входили і новачки, і ті, хто вже не перший рік працює, дивуючись нашому ринку та правовому полю, яке його регулює. Причому цей «подив» диференціюється за галузями вкладення інвестицій. Так, банкіри скаржаться на «загадковість» нашої банківської системи, небажання й невміння українських банків давати кредити, активно працювати з кредиторами. Бізнесменів від енергетики, та й не тільки їх, турбують високі тарифи на електрику й газ. Представник компанії «Електрісітє де Франс» Роже Жусом вказав на дисбаланс в українській ціновій газовій політиці.

— Ми конкуруємо з російськими підприємствами, у яких ціна на газ утричі-вчетверо нижча, ніж ми платимо в Україні. Це абсурдна ситуація для інвестора, — сказав він.

Свою думку з приводу газової цінової політики французи висловили особисто Леоніду Даниловичу й попросили розібратися в ситуації...

Втім, щоб вилікувати від фобії чужоземних інвесторів, розглядом постфактум, так би мовити, не обмежишся. Слід докорінно змінювати саме ставлення до тих, хто вкладає гроші у вітчизняну економіку.

Компанія «Лафарж», відомий світовий виробник цементу, працює в Україні вже кілька років. Під її фінансову опіку потрапив цементний завод у Миколаєві.

— Ми викупили виробництво в жахливому стані, — каже директор відділення країн СНД компанії Жорж Морізо. — Півтора року наводили в ньому лад і весь цей час намагалися пробити вашу бюрократичну систему.

Утім, за словами мсьє Морізо, місцеві адміністративні негаразди з верхом окупив високий професіоналізм українського персоналу. Французи щиро вражені підготовленістю наших кадрів.

Україна може випускати 20 млн. тонн цементу щороку при власній потребі 5 млн. І, як стверджують французькі бізнесмени, має всі шанси стати солідним імпортером цієї продукції. Проте реалізуватися вітчизняній цементній мрії перешкоджають знову-таки газові тарифи, роблячи невигідним енергозатратне виробництво.

І все-таки, судячи з проектів щодо нашої країни, французькі підприємці переважно оптимісти. Це доводить група АККОР, що спеціалізується на готельному господарстві й туризмі. Як заявив її директор із питань розвитку відділу країн Східної Європи Даніель Бургуа, програма-мінімум АККОРа на найближчі кілька років — побудувати в Києві кілька готелів, а потім — по одному готельному комплексу в найбільших містах країни: Дніпропетровську, Львові, Донецьку, Одесі...

Вартість київського проекту — 20 млн. дол. За словами Даніеля Бургуа, його компанія вже підписала контракт з українським партнером на будівництво готелю на 250 номерів. Частину фінансування бере на себе ЄБРР. Цей готель, за свідченням підприємця, стане чимось на кшталт тесту на адаптацію до інвестиційного клімату України. Здати готель заплановано до кінця 2003 року.

В українському агропромисловому секторі інтереси ділової Франції підігріваються конкретними результатами. Так, кошти, вкладені в Золотоніський (Черкаська обл.) сироварний завод, уже дають конкретну віддачу. У недалекому майбутньому партнери планують «експансію» на російський ринок.

— Україна і Франція — великі аграрні держави, — констатує мадам Берар. — Ми посідаємо четверте місце у світі за експортом, і в його структурі особливе місце належить сільгосппродукції. Сьогодні ми з цікавістю стежимо за ходом аграрної реформи у вашій країні. Ухвалення Земельного кодексу, безперечно, привабить нових інвесторів в економіку України. Звісно, за умови, якщо проголошені реформи справді стануть реальністю.

Отже, чергове побачення французького бізнесу з українською економікою відбулося. На жаль, це не любов із першого погляду — у нареченої виявилося чимало вад. А наречений, як справжній бізнесмен, має право розраховувати на прибутковий союз. Почуття почуттями, а грошики лік люблять.