Інститут фінансової відповідальності: більше запитань, ніж відповідей

Свої ідеї для рубрики «На злобу дня» читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.kiev.ua

Санкції визначає закон

Податковий кодекс цілком реформував інститут юридичної відповідальності за вчинення податкових правопорушень. Уперше на рівні закону з’явився термін «фінансова відповідальність». Фахівці фінансового права знають, який нелегкий шлях пройшов цей вид відповідальності від тверджень про існування фінансової відповідальності, які сприймалися як єресь окремих учених, до повної легалізації на рівні закону. При цьому закріплення на рівні закону не тільки фінансової відповідальності як такої, а й її змісту, ознак, суб’єктів, порядку реалізації, форм вини порушника, узагалі вини як обов’язкового елемента складу правопорушення, на жаль, сьогодні не знайшло відображення в податковому законодавстві.

Другим позитивним нововведенням стало встановлення у ст. 109, 111, 113 ПК правила, згідно з яким відповідальність за податкові правопорушення встановлюється виключно на рівні закону. З 1 січня 2011 р. не можуть застосовуватися санкції за податкові правопорушення, встановлені підзаконними актами (наприклад штрафи за порушення касової дисципліни). При цьому регулювання відносин фінансової відповідальності можливе також тільки на рівні закону, що є ефективною гарантією дотримання прав платників податків.

Тимчасова індульгенція

Ще один позитив для платників податків - перехідний період, протягом якого фінансові санкції до платників податків не застосовуються. Згідно з перехідними положеннями ПК штрафні санкції за порушення підзаконних актів, ухвалених на підставі ПК, застосовуються з податкового періоду, що йде за періодом, у якому такі акти набрали чинності. Не застосовуються штрафні санкції щодо податку на прибуток до платників, які перейшли на загальну систему оподаткування протягом другого і третього кварталів
2011 р., і, головне, штрафні санкції за порушення податкового законодавства в період з 1 січня по 30 червня 2011 р. застосовуються в розмірі не більш як 1 грн. за кожне порушення.

При цьому щонайменше дивною видається позиція податкової служби, яка, судячи з кількох останніх листів, свято вірить у те, що штраф в 1 грн. застосовується тільки за порушення, пов’язані з розрахунком податкових зобов’язань. Водночас п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК передбачає застосування штрафу для будь-якого порушення податкового законодавства, поняття про яке дано в ст. 3 кодексу.

Стосовно правопорушень, вчинених до 2011 р., дуже цікавою є та обставина, що штрафи застосовуються до порушника в розмірі, який діє на день виявлення правопорушення. Хоча така норма відсутня у ПК, що, безперечно, є його недоліком, такого висновку легко дійти, аналізуючи ст. 58 Конституції, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. І якщо платник податків вчинив правопорушення до 01.01.2011 р., а в ПК відповідальності за нього не передбачено, то він не може бути притягнутий до відповідальності. Якщо відповідальність передбачено, то застосовується санкція ПК, але в розмірі, який не перевищує санкції, що діє за старим законодавством. Якщо ж відповідальність не була передбачена старим законодавством узагалі, санкція, встановлена за його вчинення в ПК, застосуванню не підлягає.

Повторність вчинення правопорушень, яка є, згідно з цілою низкою статей ПК, підставою для застосування підвищених штрафних санкцій, має місце тільки тоді, коли обидва правопорушення (і виявлене, і попереднє) мали місце під час дії податкової санкції, тобто після 01.01.2011 р.

Таким чином, для застосування до платника штрафу за дію, вчинену до нового року, необхідно, щоб: 1) санкцію було передбачено на момент її вчинення, 2) санкція за вчинення такого самого правопорушення була передбачена ПК. З огляду на ту обставину, що багато складів податкових правопорушень сформульовані по-новому, тобто не збігаються з установленими до 01.01.2011 р., платники податків можуть отримати тимчасову індульгенцію. Проте індульгенція в будь-якому разі не стосується сплати безпосередньо сум недоїмки і пені.

Подвійна відповідальність

Разом з тим очевидним негативом для платників є розширення переліку правопорушень, за які передбачається фінансова відповідальність, а також існування подвійної відповідальності за найпоширеніші правопорушення - внесення недостовірних даних у податкову декларацію (ст. 120) та порушення, наслідком яких є визначення податковим органом суми податкового зобов’язання (ст. 123). По суті, перше в переважній більшості випадків є способом здійснення другого. При цьому можливість уникнення подвійної відповідальності з посиланням на ст. 116 ПК, що передбачає принцип: одне правопорушення - один штраф, малоймовірне, з огляду на те, що склади правопорушень юридично наповнені різним змістом.

Загалом, попри те що інститут фінансової відповідальності значно удосконалений ПК, він викликає набагато більше запитань, ніж дає відповідей. Відсутність таких правових категорій, давно впроваджених у податкове право зарубіжних країн (включно з країнами СНД), як форми вини платника податків, обставини, які обтяжують і пом’якшують вину, обставини, які звільняють від відповідальності, значною мірою дискримінує правовий статус платника, надаючи інституту фінансової відповідальності відверто репресивного характеру.