Феросплави: пізній мир кращий за нескінченне протистояння

Протягом кількох останніх місяців Українська держава займалася дуже незвичною справою — не без успіху підривала власний експорт феросплавів. Заняття більш ніж дивне з огляду на те, що більшість держав світу всіляко стимулює експорт. Та й Україні, якщо пригадати про від’ємне сальдо торговельного балансу, експорт товарної продукції далеко не зайвий.

Феросплави — продукт традиційно експортний. У 2006 році з 1,62 млн. тонн, вироблених в Україні, на експорт пішло 73,9%. При цьому 55% потрапило на ринок Євросоюзу і Туреччини, 24 — у Росію і 20% — у Південно-Східну Азію. Внутрішнє споживання становило усього 424 тис. тонн, тобто лише трохи перевищило експорт північному сусіду.

Здавалося б, за такого співвідношення феросплавний ринок треба пестити й плекати, проте на практиці почалося прямо протилежне.

Проблемою стали індикативні ціни. На феросплави вони встановлюються Міністерством економіки щокварталу. І експорт продукції, придбаної за меншу вартість, заборонено. У принципі, ідея досить розумна. Але, починаючи з минулого року, індикативні ціни на феросплави почали стрімко зростати. За сім місяців вони піднялися на 60%, хоча кон’юнктура світового ринку нічого подібного не диктувала. На більшості феросплавних ринків ціни швидше стагнували. І жодних ознак вибухового зростання вже точно не демонстрували.

Звернімося до цифр. До травня ц.р. українські індикативні ціни на феросиліцій зросли на 205 дол., на сплави феросилікомарганцю — на 185—210 дол. за тонну, а в разі поставок до країн ЄС — на 120 євро за тонну. При цьому ціни на силікомарганець на європейському ринку з грудня по лютий (тобто з початку бурхливого зростання індикативу в Україні) залишалися стабільними.

Загострилася конкуренція за традиційні ринки збуту. У Російську Федерацію почали швидко зростати поставки від казахстанських і китайських виробників. Причому для китайців це було лише одним з елементів глобальної експансії на світовому феросплавному ринку.

На початку 2007 року РФ на третину скоротила імпорт феросплавів з України й водночас збільшила закупівлі з інших регіонів, зокрема, з Азії — на 48% (у т.ч. із КНР — учетверо), із Грузії — у 2,4 разу. Тобто індикатив дав ефект, прямо протилежний очікуваному. Вітчизняні феросплавники почали втрачати ринок.

Будь-якої реакції це не викликало, навпаки, лише протягом квітня-травня індикативи зросли на 100 дол. за тонну, для поставок у країни ЄС — на 80 євро за тонну. Для порівняння: за період із лютого ц.р. експортні ціни китайських виробників щодо більшості сплавів збільшилися усього на 5 дол. за тонну. Тільки по одній групі — феросилікомарганцю — спостерігалося більше зростання, але це підвищення було пов’язане із заходами китайського уряду щодо забезпечення внутрішнього попиту.

Тим часом українські феросплавники впритул підійшли до межі неконкурентоспроможності.

Перші дзвіночки пролунали ще в лютому. Тоді під загрозу потрапив ринок збуту в Південній Кореї, куди поставки феросилікомарганцю в 2005—2006 роках досягали майже 140 тис. тонн щороку.

Потім, як уже говорилося, виникла проблема на російському ринку. За даними трейдерів українського товару, на цей час ціна на ринку РФ перебувала на рівні 930 дол. за тонну. За рівня індикативної ціни в 715 дол., а також підвищення транспортних тарифів по території України на рівні 15,6 дол. і по території РФ у розмірі 63 дол. ціна для покупця зросла до 794 дол. Якщо додати ще й податки, отримуємо ціну для кінцевого покупця, що перевищує існуючий рівень цін у конкурентів.

Не можна забувати, що наприкінці минулого року на основних світових транспортних маршрутах відновилося підвищення фрахтових ставок, що теж негативно позначається на ціні продукції для кінцевих споживачів. Аналогічна ситуація спостерігається й у перевезеннях залізничним транспортом.

Феросплавники, природно, неодноразово порушували ці питання — як у прямих зверненнях до міністерства, так і через Українську асоціацію виробників феросплавів. Відступати їм було нікуди. Під загрозою опинилися більшість ринків збуту. А в США на український феросилікомарганець діє заборонне антидемпінгове мито.

Однак це ще не всі неприємності. Починаючи з червня 2007 року, у Євросоюзі планується запровадження попереднього антидемпінгового мита на феросилікомарганець виробництва України, Китаю і Казахстану. Нескладно собі уявити, як після його запровадження загостриться конкуренція виробників Китаю і Казахстану за ринок Російської Федерації.

За словами голови правління Запорізького заводу феросплавів Павла Кравченка, «на тлі стрімкого зростання конкуренції з боку казахстанських і китайських феросплавів ми ризикуємо втратити частину ринків збуту. Причому саме ту, де наші позиції були традиційно сильними».

«Можна зробити висновок, що український сплав буде представлений тільки на внутрішньому ринку, потреби якого вчетверо нижчі. Що в результаті призведе до тотального скорочення обсягів виробництва як на феросплавних заводах, так і на марганцевих ГЗК і до різкого зростання соціальної напруженості в цих районах», — зазначають в Українській асоціації виробників феросплавів.

Тим часом на червень намічалося чергове підвищення індикативних цін на експорт — до рекордних 750 дол. за тонну. Все це відбувалося на тлі збільшення собівартості виробництва феросплавів, пов’язаного з підвищенням вартості марганцевої руди, електроенергії, перспективами подальшого зростання цін на залізничні перевезення.

У травні питання про підвищення індикативної ціни феросплавів розглядалося на засіданні комітету з промислової політики Верховної Ради. Фахівці вважають, що нова ціна може практично цілком блокувати експорт і спричинити підвищення цін на внутрішньому ринку. Так, на думку члена комітету з промислової політики ВР Володимира Бойка (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча), вартість основних видів феросплавів у світі зросла значно менше, ніж індикативна ціна в Україні.

На комітеті розглянули і звернення провідних трейдерів до підприємств. Відповідно до одного з них, «на світовому ринку спостерігається збільшення виробничих потужностей із боку Китаю, Індії, Бразилії, Казахстану, Норвегії і ПАР». Це забезпечує широкий вибір постачальників, і трейдери не виключають переходу на продукцію інших виробників.

Так, за даними російського ТОВ «Метпром», на ринку РФ місце українських феросплавів зайняла продукція з Індії, Китаю і Казахстану. І щоб зберегти позиції, Україні треба не підвищувати, а знижувати існуючий рівень індикативних експортних цін».

У результаті профільний комітет ВР рекомендував Мінекономіки дослухатися до аргументів виробників феросплавів і не піднімати цін.

Треба віддати належне: міністерство мало не вперше врахувало позицію депутатів і феросплавників. Міністр економіки Анатолій Кінах заявив пресі, що «міністерство обов’язково дослухається до думки депутатів і феросплавників, і якщо вона буде аргументована, індикативні ціни не підвищаться».

У середу, 23 травня, у Міністерстві економіки відбулася нарада з формування індикативних цін на експорт вітчизняної продукції в червні. Зважаючи на все, більша частина аргументів феросплавників була визнана обгрунтованою. Вирішено не піднімати цін при поставках до країн СНД.

Мінпромполітики запропонувало впровадити поняття окремих ринків при експорті феросплавів. Це пов’язане з необхідністю збереження конкурентоспроможності і присутності вітчизняних феросплавів на ринках далекого і близького зарубіжжя. Як зазначають фахів­ці, такий поділ не суперечить ні указу президента України про формування рівня індикативних цін, ні нормам СОТ і міжнародному праву.

Зокрема, ринок СНД тепер виділений в окремий розмір, а при формуванні індикативної ціни, яка у середньому на 40 дол. нижча встановленої у травні, враховані й аргументи виробників.

Індикатив зріс лише для поставок феросилікомарганцю на азіатський ринок — у зв’язку з певним зростанням експортних цін у Китаї.

Загалом, сторони мало не вперше дослухалися до думки одна одної. Чи стане це прецедентом? Хотілося б. Мир набагато кращий за будь-яке протистояння — до добра воно не доводить. Особливо якщо протиборчі сторони сидять в одному човні.