ДУПЛЕТ ЧИ СТАНЕ ЗАКОН ПРОБЕЗКОШТОВНІ ВХІДНІ СТИМУЛОМ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ ПРО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ?

Порядок денний парламентського четверга 20 лютого мав у собі два законопроекти, які певною мірою взаємно виключали один одного — «Про внесення змін у статтю 12 Закону України «Про зв’язок» (той самий, про «безкоштовні вхідні») і «Про телекомунікації». Суть суперечності в тому, що Закон «Про телекомунікації» повинен прийти на зміну саме Закону «Про зв’язок», і якби його проголосували того дня, то це перекреслило б попереднє рішення депутатів про внесення поправок у старий закон. З приводу поправок до Закону «Про зв’язок» голосувалося подолання вето Президента — 306 голосами при необхідних 300 це було зроблено. Закон «Про телекомунікації» виносився на повторне перше читання відповідно до рішення парламенту від 26 грудня. І до нього цього разу не дійшла черга — ВР повернеться до нього 6 березня. Обидва законопроекти об’єднує надзвичайно неоднозначне ставлення до них як політиків, так і операторів ринку. Проте якщо закон «про безкоштовні вхідні» ринок однозначно відхиляє, то в необхідності відновлення ухваленого ще 1995 року Закону «Про зв’язок» мало хто сумнівається; суперечки, досить гарячі, точаться щодо окремих формулювань. Залишається сподіватися, що ухвалення закону «про безкоштовні вхідні» підштовхне політиків і бізнесменів до більш кардинальних рішень стосовно реформи правового поля в галузі шляхом ухвалення нового Закону «Про телекомунікації».

Проект закону України «Про телекомунікації», про що «ДТ» уже писало, — продукт об’єднання законопроектів Юрія Луценка (Соцпартія) та Валерія Пустовойтенка (НДП). У той же час фракція Соцпартії проголосувала за подолання вето на поправки до закону о зв’язку в повному складі — 20 голосів. Фракція НДП теж загалом голосувала «за» (один був відсутній і двоє не голосували. «За» були також більшість позафракційних депутатів, «Наша Україна», БЮТ, комуністи, аграрії, «Регіони», «Євровибір», половина «Демініціатив» — разом 306 голосів. Проти проголосували лише четверо найпринциповіших депутатів — двоє есдеків (І.Франчук і Н.Шуфрич), «народовладець» Задорожний і «трудовик» Тарас Довгий. Його брат і співфракційник Станіслав не проголосував. Не взяли участь у голосуванні 122 присутніх на засіданні депутати — переважно СДПУ(о), ППУ—ТУ, «Народовладдя», «Народний вибір», друга половина «Демініціатив». Цікаво порівняти ці результати з грудневими — першим голосуванням цього закону. Як бачимо, змінили погляди соціал-демократи об’єднані (були «за» — тепер відмовилися голосувати), аграрії (із точністю до навпаки), «Регіони» (першого разу не голосували, тепер — «за»), частково — «Демініціативи» (більше депутатів проголосували «за»), поменшало ентузіазму в «Народного вибору» (минулого разу фракція голосувала «за», цього — не голосувала). Подивимося, наскільки цей розклад позначиться на майбутніх результатах голосування Закону «Про телекомунікації»...

Парламентський комітет із питань будівництва, транспорту і зв’язку рекомендував ухвалити поправку до статті 12 Закону «Про зв’язок» з урахуванням зауважень Президента — у дещо обтічнішому формулюванні «споживачі можуть відмовитися від оплати послуг, які вони не замовляли». Точнісінько таке саме формулювання міститься у статті 34 «Права споживачів телекомунікаційних послуг» проекту Закону «Про телекомунікації» Пустовойтенка—Луценка, відбиваючи, таким чином, визнаний у країнах із ринковою економікою принцип СРР (Calling Party Pay — «платить ініціатор розмови»). Проте депутати «не почули» цих рекомендацій і прийняли поправку в старому, дещо «дубовому» формулюванні: «підприємствам зв’язку всіх форм власності заборонено встановлювати плату за вхідні телефонні сигнали для всіх видів телефонного зв’язку».

Щоразу, коли парламент намагався проголосувати за проект закону «про безкоштовні вхідні», оператори надсилали депутатам гнівні листи з протестами. Двадцятого лютого депутати також мали змогу виявити на своїх столах лист, підписаний дев’ятьма операторами (серед них — «Оптима Телеком», «Інтертелеком», «CST-Інвест», «Алькар Телком», «Фарлеп-Інвест» й інші). Стосувався він, проте, не закону «про безкоштовні вхідні», а очікуваного цього дня голосування проекту закону «Про телекомунікації». У листі наводилися численні посилання на номери статей законопроекту й інших нормативних актів, що суперечили одне одному. Проте враження це могло справити лише на людину, котра не знайома докладно з проблемами галузі й не вивчила проект закону про ТК й супровідні документи (до таких людей, на жаль, належить більшість депутатів). До того ж аргументація стосувалася одного зі старих варіантів законопроекту, а не внесеного на обговорення 20 лютого. Більшість зауважень, що містилися в листі, було вже враховано при підготовці законопроекту до повторного першого читання.

А на день раніше, 19 лютого, відбулася зустріч авторів законопроекту з представниками операторів, зокрема з тими, що підписали лист. Діалог на цій зустрічі гідний окремої розповіді. Головним із сказаного там видається ось що. По-перше, усі висловлені операторами зауваження до закону мають технічний, а не концептуальний характер, і легко поправні. По-друге — ухвалення закону, який визначає правила гри на ринку телекомунікацій, правила взаємодії між операторами й між державою та операторами, сьогодні життєво необхідне для галузі. Без нього галузь і далі задихатиметься, працюючи в ручному режимі.

І ось на цьому тлі парламент таки ухвалює популістський закон «про безкоштовні вхідні». Це рішення показало, що на сьогодні депутати не налаштовані вникати в реальні проблеми галузі. А сили, зацікавлені в збереженні статус-кво, а саме «ручного управління» (один з учасників вищезгаданої зустрічі охрестив ці сили «Держкомтелекомом»), використовують ці парламентські настрої «на повну котушку».

Як уже писало «ДТ», й ухвалення закону про «безкоштовні вхідні», й ухвалення нового Закону «Про телекомунікації» поставить операторів, зокрема «Укртелеком», перед необхідністю запровадити систему взаєморозрахунків. Перші кроки до цього вже зроблено. У середині лютого Держкомзв’язку ввів новий порядок взаєморозрахунків між операторами за міжнародні й міжміські телефонні розмови (до яких належать і виклики через «8» на мережі мобільних операторів). Цей порядок мав регулювати розподіл доходів між операторами місцевого й міжміського зв’язку, через телефонні мережі яких проходить телефонний дзвінок, а також частку в тарифі, що спрямована на компенсацію адміністративних видатків. Відповідно до цього порядку за хвилину розмови оператор міжміського зв’язку повинен одержувати $0,06, місцевого — $0,028, власник зонального каналу — $0,011 без урахування ПДВ. Але через тиждень Держкомзв’язку без пояснення причин призупинив дію «нового порядку». Можливо, створена у Госкомзв’язку робоча група його пересмотру обробить його з урахуванням реалій «безкоштовних вхідних» і Закону «Про телекомунікації».

До того ж мобільні оператори не раз заявляли про плановану відмову від використання прямих номерів. Про це говорив і заступник голови Держкомітету зв’язку й інформатизації Олег Проживальський. Очікується, що від прямих номерів мобільні оператори змушені будуть відмовитися з набранням чинності закону про «безкоштовні вхідні» — точніше, без такого переходу неможливе практичне введення в дію порядку міжоператорських взаєморозрахунків. Прямі мобільні номери, можливо, залишаться — але тільки на умовах оренди їх в операторів фіксованого зв’язку й переадресування через код на мобільний. Тобто, обійдуться вони охочим удвічі дорожче мобільного номера через операторський код.

Керівництво Держкомзв’язку відносно того, що відбувається, займає цікаву позицію. З одного боку, воно не привітало ухвалення парламентом закону про «безкоштовні вхідні». Заступник голови ДКЗ Олег Проживальський відзначив: «Тепер оператори змушені робити інвестиції, щоб розв’язати проблему, яка постала з ухваленням закону про скасування оплати вхідних дзвінків... Замість того, щоб розвивати мережі, ми виконуватимемо закон». На думку Проживальського, «складно сказати, якими будуть темпи розвитку галузі нинішнього року: ми планували, що вони збережуться на рівні минулого, проте ухвалений закон внесе значні правки. Якщо протягом року вийде ще кілька подібних законів, то зростання не буде взагалі».

З іншого боку, і це підтверджує остання процитована фраза, у ДКЗ не вітають і проект закону «Про телекомунікації». Глава профільного комітету ВР Валерій Пустовойтенко не раз украй різко висловлювався з приводу ігнорування керівництвом Держкомзв’язку процесу роботи над законопроектом. Тим часом давно розроблюваний у Держкомзв’язку, законопроект досі не внесено на розгляд ВР — ні через Кабмін, як планували фахівці ДКЗ, ні через нардепа Станіслава Довгого. Складається враження, що розроблювачі (точніше, замовники) «держкомзв’язківського» законопроекту переконані: їхнього конкурента парламент «завалить», отож і не вважають за потрібне щось робити для просування свого проекту на даному етапі.

Отже, що маємо. Президент повинен підписати «безкоштовні вхідні» протягом двох тижнів — саме до голосування законопроекту «Про телекомунікації». З одного боку, ухвалення скандальної поправки до Закону «Про зв’язок», що залізною рукою заганяє операторів зв’язку в умови цивілізованих взаємовідносин, помітно поповнить ряди прибічників законодавчого врегулювання цих цивілізованих взаємовідносин. Закон «про безкоштовні вхідні» можна вважати останньою краплею, після якої правове поле в галузі телекомунікацій стає внутрішньо суперечливим. Правда, треба відзначити, що проект закону «Про телекомунікації» у своїх перехідних положеннях містить посилання на низку нормативних актів, у які необхідно внести зміни — інакше він не меншою мірою суперечитиме законодавству. У будь-якому випадку в парламенту є шанс продемонструвати економічну мудрість 6 березня, під час розгляду проекту закону «Про телекомунікації» у повторному першому читанні.