ДИВІДЕНДИ ОТРИМАЛИ ШАНС ЛЕГАЛІЗУВАТИСЯ

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва у нашій країні запроваджено 3 липня 1998 року. Це підтверджується відповідним указом Президента України (№ 727/98). Та далеко не всі малі підприємства і підприємці, що перейшли на єдиний податок, поспішають скористатися всіма потенційними можливостями цього документа. З одного боку, 6-та стаття згаданого указу рекомендує не вважати спрощенців платниками податку з прибутку підприємств, а також податку на дивіденди, як виду податку з прибутку. З другого боку, збирачі податей, роблячи акцент на певних статтях і пунктах Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 1994 року і листах ДПАУ, вимагають сплати податку на дивіденди і на прибуток підприємств.

Щоб уникнути зайвої мороки, одні підприємці-спрощенці взагалі вирішили не виплачувати дивідендів своїм засновникам, доки спірне питання не буде врегульовано. Інші почали вдаватися до послуг конвертаційних центрів. І тільки незначна частина платників єдиного податку наважується на легальну виплату дивідендів, прирікаючи себе на протистояння з податківцями. Серед цих небагатьох виявилося і львівське ТОВ «Формула».

Невідомо, як довго довелося б «Формулі» чекати гостей із податкової з гостинцем санкцій, якби директор цієї фірми сам не прискорив розвиток конфліктних подій. У листопаді 2000-го Теодор Дяків, прочитавши в друкованому органі обласної ДПА газеті «Діловий діалог» роз’яснення, в якому спрощенців усе ж таки зобов’язували сплачувати податок на дивіденди, надумав настирливо домагатися в начальника управління роз’яснення податкового законодавства ДПА у Львівській області спростування опублікованої інформації, «яка вводить в оману платників податків». Впевненість директора значною мірою викликана тим, що кероване ним мале підприємство за родом своєї діяльності причетне до аналізу правової бази: консалтингова фірма «Формула» є офіційним представником Держдепартаменту з питань охорони інтелектуальної власності в семи областях Західної України. (До речі, «Формула» — продуктивний суб’єкт підприємницької діяльності у сфері надання послуг і дисциплінований платник обгрунтованих податків.) За 12 років свого активного існування фірма сплатила понад два мільйони гривень податків.

У податковій вільнодумство довго терпіти не збиралися. Адже якщо кожна фірма надумає «качати права», як тоді виконувати й перевиконувати мобілізацію надходжень у державну скарбницю при мляво працюючій економіці?! (А Львівська ДПА значиться в лідерах із мобілізації. Кошти в бюджет львівські податківці збирають нарівні з донецькими, хоча область в економічному плані значно відстає від індустріальних східних.) У грудні того ж таки 2000 року «Формулі» організували тематичну перевірку.

В акті перевіряльника було зазначено, що фірма, порушивши Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (статтю 7 пункт 7.8, підпункт 7.8.2, статтю 16 пункт 16.12), у 1999 і 2000 роках не нараховувала і не сплачувала податок на дивіденди, а також — податок при виплаті коштів фізичним особам. Інспектор не уточнив, були ті «фізичні особи» працівниками чи засновниками. Адже це дві різні категорії громадян. Дивіденди «Формула» сплачувала не просто працівникам, а засновникам, суб’єктам корпоративного права. (Як працівники вони одержували зарплату, і з них стягувався прибутковий податок. А як засновники вони одержували дивіденди.) І взагалі, фірма не могла порушити зазначених статей згаданого закону, тому що вона ним не керується. Закон цей призначений для підприємств загальної системи функціонування, а проінспектоване мале підприємство одержало свідоцтво про спрощену систему оподаткування і керується відповідним законодавством. Визначаючи, що таке платник податку, стаття 16 пункт 16.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» гласить: «Сплата податку іншими, ніж платник податку (на прибуток), особами не дозволяється». Платник єдиного податку не є платником податку з прибутку, і йому заборонено податок із прибутку сплачувати, навіть якби він дуже хотів це зробити. Тобто рішення ДПІ Галицького району (м.Львів) про стягнення зобов’язувало підприємство порушити закон.

Не беручи до уваги жодних доказів, податкова інспекція своїм рішенням зобов’язала стягнути з підприємства 155 тис. грн. (донараховані податок із прибутку та пені). «Формула» спробувала шукати правди на місцевому рівні... Арбітражний суд Львівської області виявився солідарним із місцевими податківцями. А оскільки директор ТОВ відмовлявся платити, то податкова, спираючись на рішення обласного арбітражного, порушила проти нього кримінальну справу за фактом несплати податків. Апеляційна скарга у Львівський арбітражний суд про розгляд попереднього судового рішення в порядку нагляду також нікого не зворушила — попереднє рішення залишено без змін.

Не вплинули і листи Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. Зокрема лист Держкомпідприємництва, виданий 18 червня минулого року, нагадуючи про існування указу Президента № 727/98 і Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», відповідально зазначає, що податок із прибутку і податок на дивіденди, які сплачуються підприємствами-«одноподатниками» фізичним особам-засновникам (власникам), оподатковуються в складі єдиного податку. (До речі, цитований лист Держкомпідприємництва з’явився на світ після звернень «Формули». По суті, саме це підприємство ініціювало розв’язання спірних моментів навколо оподаткування дивідендів.) Місцевим «захисникам законності» більше подобалися листи ДПАУ, які стосувалися оподаткування дивідендів. Скажімо, у листі ДПАУ від 15 червня 1999 року говориться, що в указі Президента № 727/98 не передбачено відшкодування суми нарахованого єдиного податку на суму внесеного в бюджет податку на дивіденди.

Лише у вересні 2001 року Колегія суддів Вищого господарського суду України своєю постановою визнала позицію «Формули» щодо оподаткування дивідендів за спрощеною системою правильною. Ця подія в правовій практиці України стала прецедентом. І хоча в нашій країні прецедентне право не працює, для інших одноподатників, які хочуть розвиватися в правовому режимі, тернистий судовий шлях став фактично прикладом або навіть інструкцією в обстоюванні своєї законної дивідендної позиції. У «Формули» з’явилися послідовники.

Однак податкова не збиралася позбавляти «Формулу» своєї пильної уваги. У січні нинішнього року податкова міліція області провела на підприємстві чергову перевірку. Цього разу представники фіскальної служби вирішили зосередитися на «порушеннях», пов’язаних із прибутковим податком. У новому акті зазначалося, що ТОВ «Формула» при сплаті дивідендів не стягнуло цього самого прибуткового податку на 261 тис. грн. Свою нинішню санкцію підлеглі Азарова обгрунтовували, трактуючи декрет КМУ від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок із громадян» таким чином. Відповідно до підпункту «т» пункту 1 статті 5 даного декрету, у прибуток не включаються суми дивідендів, уже обкладені податком на дивіденди. А якщо підприємство податку на дивіденди не сплачувало, то й суми дивідендів від податку не звільняються. У результаті на ТОВ «Формула» накладено стягнення вже на суму 784 тис. грн.

У листі ж Держкомпідприємництва, який 12 лютого нинішнього року підписала Олександра Кужель, окрім іншого, йдеться, що підпункт «т» пункту 1 статті 5 декрету КМУ (№ 13-92) «Про прибутковий податок із громадян» застосовується лише до дивідендів, які не були обкладені податком ні за законом № 334/94, ні в складі єдиного податку. На додачу можна було б глянути і на статтю 8 того ж декрету. Вона, визначаючи категорії осіб, чиї кошти (зарплати, премії, подарунки...) підлягають оподаткуванню податком із прибутку, суб’єктів корпоративного права не згадує. Правота пані Кужель була підтверджена в суді, у тому числі і у Львівському апеляційному, що відбувся 30 квітня цього року.

Здавалося б, усі юридичні крапки над дивідендним питанням розставлено. Однак податківці продовжують робити гарну міну при настільки поганій грі. Наприкінці травня на адресу «Формули» надійшла касаційна скарга ДПІ Галицького району на рішення попередніх судів. Автори документа не наводять жодних прикладів порушень судами норм матеріального права чи процедури, а просто просять Вищий господарський суд України прийняти позитивне рішення на їхню користь...