Деревне біопаливо: зміна статусу

Хоч лісистість у західних регіонах України і не досягає оптимальних розмірів — 25—30%, як у європейських країнах, але залісених територій тут більше, ніж деінде в Україні. І на нестачу відходів санітарних рубок та рубок догляду в лісах ці області не скаржаться. За інформацією Тернопільської облдержадміністрації, потенціал відходів деревини в області 2008 року становив понад 156 тис. кубометрів. Тому приватний капітал, який приходить в область, отримує значні можливості для виробництва з відходів деревини біопалива — брикетів та пелетів. Знайти споживача на цю продукцію не становить особливих труднощів. На неї є попит у західних країнах, але рік у рік розширюється коло замовників в Україні.

Декілька підприємств на Прикарпатті використовують один і той самий спосіб виготовлення паливних брикетів — з тирси. А ось товариство «Клінвуд-Тернопіль», що недавно почало працювати у селі Носів Підгаєцького району на Тернопіллі, обрало трохи інший шлях.

Узявши в оренду напіврозвалені ферми колишнього КСП та відремонтувавши їх, ця приватна фірма встановила лінію для переробки відходів деревини. Закуповує їх не в тридесятому царстві — у лісництвах Бережанського держлісгоспу. Переробка має такий вигляд. Спочатку деревину подрібнюють на тріски, відтак — на менші фракції. Далі утворюється стружка. Нарешті,
з-під преса для брикетування виходять готові брикети. Ця технологія дозволяє переробляти листя дерев, солому і навіть жом (продукт переробки буряків)…

— У результаті переробки відходів утворюється екологічно чиста продукція. Бо деревна стружка пресується без додавання шкідливих хімічних речовин, а з допомогою природного клею — лігніну, — запевняє директор товариства Ігор Крисоватий. — Можу заспокоїти громадськість: при спалюванні деревини не забруднюється довкілля, бо немає викиду в повітря важких металів — свинцю, кадмію, кобальту тощо. Спалювання тонни брикетів дає на 50% менше вуглекислого газу, ніж спалювання тонни вугілля. А вихід золи не перевищує 1—1,5%.

Економічний ефект від спалювання брикетів, порівняно з іншими видами палива, теж приємно дивує. Один із засновників ТОВ «Клінвуд-Тернопіль», Юрій Мацапей економію розраховує без обчислювальної техніки.

— Для опалювання мого будинку витрачається, як мінімум, 400 кубометрів газу в місяць, — каже співрозмовник. — Протягом усього опалювального сезону необхідно використати орієнтовно 2000 кубометрів блакитного палива. З нинішніми цінами на газ для населення, мені довелося б заплатити понад 8000 грн. А висока теплотворна здатність брикетів обмежує їх споживання в опалювальний сезон лише півтора тоннами. Середня ціна реалізації однієї тонни — 800 гривень. Ось і отримуємо семиразову економію коштів.

На деревні брикети як екологічно чистий та економний вид палива є великий попит за кордоном. У Німеччині, Австрії, Бельгії та інших країнах ними дедалі більше опалюють житлові будинки та котеджі. І навіть завантажують… теплові електростанції. Найновіша європейська «паливна орієнтація» відлунює і в Україні. Наприклад, підприємство «Клінвуд-Тернопіль», що поставляє свою продукцію замовникам із Німеччини та Бельгії, знаходить місцеві ринки реалізації. Брикети вже закуповує Бурштинська ТЕЦ. А використання їх для опалення бюджетних установ — теж непогана перспектива. Як стверджує голова Підгаєцької райдержадміністрації Ігор М’якуш, районна влада планує перевести одну із загальноосвітніх шкіл, Завалівську, де для опалювання використовується вугілля, на опалювання саме брикетами.

— Заміна обладнання нам коштуватиме значно дешевше, ніж обладнання для газового опалення, — робить висновок Ігор М’якуш. — А економія бюджетних коштів при використанні біопалива становитиме орієнтовно 180 тис. грн. на рік.

Підприємство поки що не вийшло на планову продуктивність лінії — 200 тонн деревних брикетів у місяць. Але принаймні два десятки працівників, котрі вже тепер залучені у виробництво, не тиняються в пошуках роботи, яку нелегко знайти у сільській місцевості на Тернопіллі. Для місцевих бюджетів декілька десятків тисяч гривень, що надійдуть від згаданого виробника у вигляді податку на доходи фізичних осіб та орендної плати за землю, — теж не зайва копійчина.

А українські споживачі палива загалом отримали ще одну нагоду переконатися: деревне паливо може змінювати свій нинішній статус на кращий — із нетрадиційного переходити на традиційний.