Дам, та не вам…

Нагромадження побутових відходів в Україні давно стало бідою місцевих громад, регіонів і держави загалом.

За даними Національної стратегії управління відходами, в Україні щороку утворюється 250–300 кг відходів на людину, і цей показник не знижується, а зростає. Велетенські маси сміття в містах і селах лише загострюють екологічні проблеми, посилюють напругу в суспільстві. А неналежне поводження з побутовими відходами може призвести до непоправних втрат - до людських жертв, як це сталося на Грибовицькому сміттєзвалищі біля Львова у 2016 році.

Навіть на невеликій Тернопільщині останнім часом щороку утворювалося понад 800 тис. кубометрів побутових відходів. Більше двох третин цих обсягів (750–760 тисяч кубометрів) гамузом і традиційно вивозиться на комунальні сміттєзвалища, яких в області аж 32. Та основна екологічна небезпека виходить від Малашівського сміттєзвалища, куди прямують відходи з обласного центру.

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міськради оперує даними про кількість і склад цих відходів. Із відходів рослинного, тваринного походження, харчових залишків, які вивозяться на цей полігон і понад 40 років складуються на ньому, можна виробляти біогаз, а з нього - методом когенерації - отримувати електроенергію.

Торік навіть було розроблено великий проект "Рекультивація Малашівського сміттєзвалища і будівництво станції дегазації" з передбаченим обсягом інвестицій - 1 млрд грн. Але він поки що залишається на папері: немає інвестора, який би вкладав кошти в це грандіозне виробництво і саму рекультивацію сміттєзвалища на умовах державно-приватного партнерства. Прихід інвестора гальмує земельне питання.

У 2017 і 2018 роках облдержадміністрація передала три земельні ділянки сумарною площею 17,5 гектара за межами населеного пункту на території Малашівської сільської ради у постійне користування Тернопільської міськради. Визначили призначення цих земель - для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Скидається на те, що сміття в області перестало бути небезпечною зброєю для знищення політичних конкурентів, як це сталося у 2009 році в Тернополі та в 2016–2017 роках - у Львові. "Нині сміття в Тернопільській області є лише господарським питанням, а не предметом політичних спекуляцій", - запевнив голова облдержадміністрації Степан Барна на засіданні Ради регіонального розвитку, що відбулося недавно з участю міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака.

Але для будівництва сміттєпереробного заводу чи хоча б сміттєсортувальної лінії потрібно оформити ці земельні ділянки у власність міста - щоб не просити дозволу в територіальної громади села, де розміщене сміттєзвалище. Бо сільська громада може дозволяти будівництво заводу або несподівано забороняти, щоразу шантажуючи міську владу додатковим соціальним пакетом. І політична зброя має здатність відроджуватися, тільки в новому вигляді. А надані землі поки що лише в користуванні Тернопільської міськради…

В Україні сміттєва проблема ніяк не може вибратися з глухого кута, бо в масштабах держави переробляється менше 6% побутових відходів.

Ситуація на Тернопільщині відрізняється від загальноукраїнської не докорінно, проте у кращий бік. У цій області роздільне сортування твердих побутових відходів (ТПВ) на сьогодні впроваджене у 156 населених пунктах (майже 15% від усіх). Надія на активніше вирішення проблеми з'явилася з утворенням об'єднаних територіальних громад.

Наприклад, у Підволочиській об'єднаній територіальній громаді (ОТГ) за кошти місцевого бюджету закуплено понад
100 контейнерів, 50 сіток, обладнано кілька майданчиків для збирання побутових відходів і придбано автомобіль МАЗ для вивезення сміття. Лановецька громада такий сміттєвоз придбала за кошти державної субвенції на формування інфраструктури ОТГ і планує закупити ще один.

А ряд громад вирішили, що для ефективнішого управління відходами потрібно співпрацювати з міжнародними організаціями. Скажімо, Скалатська і Гусятинська ОТГ для придбання сміттєвозів скористалися підтримкою програми USAID "Dobre". А в Шумській громаді пішли комбінованим шляхом - за кошти інфраструктурної субвенції придбали сміттєвоз МАЗ, а програма "Dobre" має надати кошти на закупівлю 1350 контейнерів і облаштування 16 майданчиків для роздільного сортування сміття в населених пунктах громади. Але це тільки перші паростки, - роздільним сортуванням сміття охоплено міста, селища та більші села, у менших же селах - усе сміття вивозиться на полігони або прямує на стихійні звалища.

Поза сумнівом, найоптимальнішим виходом із ситуації з катастрофічним нагромадженням відходів є їх переробка. Тут справи зрушили з місця, але вони кульгають принаймні на одну ногу. Бо в області поки що діють 17 пунктів приймання вторинної сировини (полімери, гума, деревина, поліетилен, склобій і т.п.). Влада подає це як одну з основних своїх заслуг, і створення до кінця наступного року всіх 66, передбачених обласною програмою поводження з побутовими відходами на 2018–2020 роки, - малоймовірне.

Добре, що роздільне сортування сміття стало поєднуватись із запуском у роботу обладнання бодай для пресування ПЕТ-тари. Воно вже працює в містах Зборові, Почаєві, Ланівцях, Шумську, Козовій і Борщові.

Потребує широкого впровадження, як на мене, досвід пов'язування в один ланцюжок утворення, сортування та переробки певних видів сміття у місті Борщові. Влада Борщівської об'єднаної громади налагодила роздільне збирання сміття в місті та в селах громади, придбала прес для пластикових пляшок, формує пресовану тару в тюки і продає їх львівському переробному підприємству. А за отримані кошти купує нові контейнери для сміття.

Обласна влада планує в перспективі створення на території області чотирьох округів із утилізації сміття, де мають працювати сміттєсортувальні (і частково сміттєпереробні) лінії: в Бережанах, Кременці, Чорткові та селі Малашівці Зборівського району. Вони мають увійти до складу полігонів, бо 30–40% побутових відходів, як не крути, перероблятися не будуть.

У кабінетах влади знову заговорили про гучну смієттєсортувальну лінію, закуплену обласною радою у 2009 році за 2 млн грн з обласного бюджету. Вона досі стоїть без діла і має бути встановлена у місті Бережанах, бо для Тернополя обсяги сортування сміття на ній - явно занизькі. А нині працюють лише дві сміттєсортувальні ліні - в селі Плебанівка біля Теребовлі та лінія комунального підприємства Тернопільської міської ради "Екоресурси". Але й це - плюс. Тільки за минулий рік, завдяки роздільному сортуванню сміття, роботі обладнання для пресування ПЕТ-тари в малих містах області та двох згаданих сміттєсортувальних ліній, було відібрано 136 тисяч кубометрів сировинно цінних компонентів, що помітно зменшило захоронення відходів на сміттєзвалищах.

Введення в дію нових сміттєсортувальних комплексів у поєднанні з підвищенням рівня екологічної свідомості населення дало б можливість ліквідувати у 2019–2020 роках 740 несанкціонованих сміттєзвалищ (тих, які не мають правовстановлюючих документів на земельні ділянки), що передбачено в обласній програмі поводження з побутовими відходами, і знизити градус екологічних проблем, які десятиліттями нагромаджувалися в області.

Але повільні темпи переробки сміття схиляють до думки, що це майже нереально.