Цукор: солодший, але все ще гіркий

Українська цукрова промисловість, схоже, виходить із піке. Минулий рік був найгірший за всю історію її розвитку. Тоді цукровими буряками засіяли лише 239 тис. га. Нинішнього року солодкі корені зайняли площу 284 тис. га, що на 23% більше, ніж торік. Але їхня маса викликала запитання.

На початку вересня 2016 р. середня врожайність цукрових буряків в Україні не дотягнула до бажаної позначки - 500 центнерів з га (коливалася в межах 450 ц/га), хоча аграрії Вінницької та Полтавської областей домоглися, відповідно, 485 і 510 ц/га. Зазначимо, що торік середньоукраїнська врожайність буряків на цей період була ще нижчою - 416 ц/га.

За даними Національної асоціації цукровиробників "Укрцукор", у сезоні 2016 р. працюватимуть 44 цукрозаводи, тоді як торік буряк переробляли лише 36. І зварили вони дуже мало цукру - 1,43 млн тонн. Крім того, в Україну було імпортовано, в основному з Нідерландів і Бразилії, 47 тис. тонн. А ще - збереглася дещиця запасів білого цукру з минулих років. Отож дефіциту солодкого продукту в державі не виникло.

Вал виробництва цукру з нового врожаю очікується на рівні 1,8 млн тонн. А з урахуванням перехідних залишків - 213 тис. тонн, - його загальний баланс перевищить 2 млн тонн. Внутрішнє ж споживання цукру в Україні, на що розрахована квота "А", визначене в обсязі 1,67 млн тонн. Для внутрішнього ринку такі обсяги - явно завеликі. Тож до кінця 2016 р. цукрові компанії мають можливість експортувати до 250 тис. тонн цукру , здебільшого в Азербайджан, Грузію, Ізраїль, а також у Казахстан, Киргизстан... Адже білий цукор з України став експортоспроможним і привабливим на міжнародних ринках. Судіть самі: буряковий цукор (500 дол./тонна) майже зрівнявся в ціні з тростинним (440 дол./тонна плюс витрати на рафінування).

Повільний підйом цукрового виробництва в Україні відгукнувся й на рівні Тернопільщини.

Нинішнього року в невеличкій області аграрії засіяли цукровими буряками на 3 тис. га більше, ніж у 2015-му, розширивши площі під цією культурою до 19 тис. га. Рік у рік можна чітко відстежувати тенденцію: понад 90% обсягів солодких коренів висівають великі та середні сільгосппідприємства. Господарства населення дедалі менше займаються цукровими буряками: і витратно, і не надто прибутково. Крім того, вони збагатилися гірким досвідом, як цукрозаводи обдурювали їх на забрудненості та цукристості буряків (штучно завищували перший показник і занижували другий).

Проте врожайність буряків зіграла із сільгоспвиробниками лихий жарт. Вона виявилася нижчою, ніж торік, - в середньому 412-414 ц/га (у 2015-ому - 440 ц/га). Цьогорічна літня спека, коли було обмаль дощів і в грунті бракувало вологи, висушила корінь буряка. "З нинішніми цінами на пальне, насіння, засоби захисту, міндобрива, потрібно було вкласти в гектар посівів цукрових буряків, як мінімум, 30-33 тис. грн. Та навіть за таких умов отримати врожайність понад 500 ц/га не вдалося майже нікому із сільгосппідприємств", - каже голова ради сільгоспвиробників області Микола Пилипів. А в господарствах населення, яке втрачає інтерес до вирощування буряків, урожайність цукристих взагалі видалася курям на сміх, - вона не перевищувала 300 ц/га.

У сезоні-2016 в області працюватимуть чотири цукрозаводи, тоді як торік працювало тільки два. Нинішнє керівництво облдержадміністрації одразу скористалося приводом зарахувати пожвавлення виробництва цукру до своїх здобутків.

Як так вийшло? Майно цукрозаводів колишньої групи компаній "Мрія" Івана Гути вже тривалий час перебуває в заставі "Промінвестбанку" за отримані кредити. Банк довго думав, кому продати цукрозаводи, яких не перебрав міжнародний комітет кредиторів "Мрії". Та, схоже, не знайшов покупця. І "Промінвестбанк" таки виділив кошти на підготовку до цьогорічного сезону трьох цукрозаводів - Збаразького, Хоростківського та Козівського (торік працював лише Збаразький). Мотив пояснити неважко - навіщо має псуватися обладнання, навіщо його різатимуть на брухт, коли воно ще може знадобитися, а по дві-три сотні людей матимуть роботу хоча б у сезон переробки буряків? Двом останнім цукрозаводам Мінагрополітики виділило маленьку квоту "А" - по 5 тис. тонн, тільки б вони працювали.

Та виявилося, що сировини в області бракує. Щоб довантажити Хоростківський і трохи Збаразький, їхній господар - ТОВ "Галичина-цукор" - завезе з-поза меж Тернопільщини 340-350 тис. тонн буряків. Насамперед із Волині. А там сировина таки є. Адже два волинських цукрозаводи - Горохівський і Володимир-Волинський - уже кілька років не працюють. Ось тут-то і знадобилися тернопільчанам їхня зона та традиції бурякосіяння. Пощастило і з південного боку. Ще у 2011 р. перестав працювати Городенківський завод на Прикарпатті, який теж входив у групу компаній "Мрія" Івана Гути. А в північних районах Івано-Франківщини так само не перестали робити свою справу бурякосіяльні господарства. Цим і скористалися цукрозаводи Тернопільщини, і два з трійки - Хоростківський та Збаразький - мають бути завантажені по 90 діб кожен (Козівський планує працювати лише 44 доби).

А найбільший цукрозавод в області - Чортківський, що перебуває у власності польської "дочки" німецької компанії Pfeifer&Langen, давно налагодив власну стабільну зону бурякосіння. Він уже не перший рік працює виключно з великими сільгосппідприємствами, надаючи їм грошові та товарні кредити (насіння, засоби захисту), а також транспорт для перевезення буряків на переробку. Отож чортківська цукроварня планує працювати понад 80 діб, заповнити квоту "А" і виробити понад 92 тис. тонн цукру.

Із усього обсягу цукрового буряку - власного і привезеного, - а це 1 млн 240 тис. тонн, Тернопільщина сподівається виробити 150-155 тис. тонн цукру. Тож її цукрові заводи заповнять квоту "А", а невеликі обсяги цукру їх власники відправлять на експорт.

Центральна влада втішає: в результаті активізації виробництва цукру і пожвавлення роботи кондитерських підприємства українці споживатимуть на півкілограма більше цукру, ніж торік, - аж 36,5 кг. Отож заживемо. Цукор додасть нам калорій і допоможе перезимувати…