Човен фінансового ринку — мистецтво гойдати

Обвал фондового ринку — привід упасти в депресію для представників Нового Світу і підстава для стимулювання інвестицій у Старому Світі, в ролі якого на даний момент виступає... Японія. Фондовий індекс, що досягнув у Японії 26-річного мінімуму, для японських інвесторів, які накопичили на рахунках 15 трильйонів доларів, дає сигнал низького старту.

Зрозуміло, звісно, що кожний суб’єкт, котрий бодай побіжно зіштовхнувся з логікою функціонування фондового ринку (нехай навіть на прикладі роману Теодора Драйзера «Фінансист»), усвідомлює, що продавати(ся) потрібно за максимальних значень, а купувати — за мінімальних. З другого боку, порахувати тих, у кого витримали нерви й гаманці (і хто не став «зливати», а став «набирати» у такій ситуації), можна не лише по пальцях, а й по Нобелівських преміях у розділі економіки. Малі японські інвестори на Нобелівські премії не претендують, однак акції нині скуповують більш ніж активно. Тільки за цей вересень — на 10 млрд. дол. (проти 2,1 млрд. дол. за той же період). Тоді як іноземні інвестори за той же вересень 2008 року накупили японських акцій на суму лише 7 млрд. дол.

Тривалий час малі японські інвестори віддавали перевагу стабільним банківським депозитам (нехай і вкрай низьким), а не фондовим операціям. Попри те, що доходи за акціями найбільших компаній були набагато привабливішими. Просто ці акції були не по кишені більшості пересічних японських інвесторів.

Минулого місяця Рейко Фуджівара, 37-річна домогосподарка зі столичного передмістя, прикупила на 20 тис. дол. акцій півдюжини найбільших японських компаній (типу Nissan). «Зазвичай я досить консервативна, — пояснила вона кореспондентові The International Herald Tribune. — Але нині ціни (на акції. — О.П.) настільки низькі, що це видається більш привабливим, аніж залишати гроші в банку».

Rakuten Securities, одна з найбільших онлайнових брокерських фірм у Японії, повідомляє про чотириразове зростання кількості нових рахунків за останні два місяці. Причому понад половину таких рахунків відкриваються новачками, серед яких ледь не в рівній пропорції студенти і пенсіонери, а також 30—40-річні «білі комірці». Як коментують експерти, вже не вперше в новітній економічній історії Японії малі інвестори-аматори виступають у ролі основної рушійної сили фондових рухів. Однак уперше за 27 місяців кількість акцій японських компаній, закуплених японськими інвесторами, перевищила аналогічну кількість акцій іноземних компаній. Більше того, навіть фондові аналітики, котрі зазвичай не надто оптимістично оцінюють потенціал малих інвесторів, у цій ситуації підкреслюють той факт, що саме такі інвестори вкладають гроші не зі спекулятивних міркувань, а як довгострокові інвестиції. Інакше кажучи, значно підвищують як власні шанси на фінансове процвітання (нехай навіть і у віддалено-невизначеному майбутньому), так і виступають рятувальним кругом всій національній економіці.

А от такі «одноденні» інвестори, як 35-річний дизайнер Хіроакі Мукаї, котрий сидить нині без роботи і який за один день «наварив» 500 доларів на 30 тисячах своїх початкових інвестицій, сприяють лише ще більшому розгойдуванню ринку. Адже протягом одного лише дня перепад у курсі на японських біржах сьогодні становить у середньому 10%. І переважання на ринку тих гравців, для котрих важливішим є не стільки «наздогнати, скільки погрітися» (у японському перекладі — хоча б заробити собі на чарку саке наприкінці цілого дня шарпанини нервів), не радує навіть тих, хто «робить» на таких інвесторах заводи з виробництва саке.