Чому відклали податкову амністію: війна чи провал?

Верховна Рада підтримала зміни до Податкового кодексу, якими, зокрема, подовжено процедуру одноразового добровільного декларування до 1 березня 2023 року.

Можновладці пояснили подовження строків податкової амністії наданням можливості більшій кількості українців задекларувати свої статки, оскільки війна внесла корегування в життя мільйонів українців, тож, відповідно, вже задекларовані капітали можуть бути спрямовані в економіку країни.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Податкова амністія на фінішу: попередні результати річного пільгового періоду

Строки податкової амністії подовжували похапцем, про них «згадали», коли вносили зміни до ПКУ щодо врегулювання оподаткування благодійної допомоги.

Дехто з експертів вважає, що однією з причин подовження строків є не фактор занятості українців великою війною, а намагання влади замаскувати провал самої податкової амністії. Проте жодного аналізу перебігу її здійснення, принаймні публічного, не було зроблено. Жодних змін умов її проведення, крім пересування строків, податкова амністія не зазнала.

З початку кампанії (з 1 вересня 2021 року) до початку збройної агресії РФ, за майже шість місяців, громадяни України задекларували активи вартістю 1,3 млрд грн. Сума задекларованого до сплати збору становила 79,1 млн грн, що відповідає 2,8 млн дол. США, тобто по 466 700 дол. на місяць.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Курс валют: Нацбанк скоротив вливання у зміцнення гривні в рази

З березня до травня 2022 року, під час дії воєнного стану, громадяни задекларували активів на понад 1 млрд грн у межах податкової амністії. Сума задекларованого до сплати одноразового збору за період дії воєнного стану становила 81 млн грн. При курсі НБУ в 36,57 грн за долар це становить трохи більше 2,2 млн дол., відповідно, по 730 тис. дол. на місяць.

За даними Мінфіну України, станом на липень із початку кампанії спеціального добровільного декларування активів фізичних осіб задекларовано 3,7 млрд грн. Сума задекларованого до сплати збору становила 225,1 млн грн, що відповідає більш як 6,1 млн. дол.

Звичайно, це набагато більше, ніж у Грузії (там під час амністії 2005 року до бюджету було зараховано до 35 тис. дол.), проте ця цифра безумовно відрізняється від очікуваної.

Нагадаємо, що автори податкової амністії при її впровадженні виходили з того, що на руках у населення України є близько 50 млрд дол., і були сподівання отримати значну частину таких легалізованих коштів офіційно в економіку.

При цьому українці з початком війни пожертвували 19,6 млрд грн на армію. Лише за останній тиждень лютого на рахунок ЗСУ було переведено 6 млрд грн. Крім того, велику кількість грошей було зібрано через благодійні фонди або шляхом прямих закупівель на конкретні підрозділи, які дають відсіч збройній агресії. Тобто українці без будь-яких умов і застережень віддали на потреби своєї країни в найвідповідальніший момент її існування в сотні разів більше, ніж суми податків, сплачених від податкової амністії.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Скільки українські олігархи та багатії пожертвували на ЗСУ

Звісно, можна пояснити таку різницю тим, що на армію гроші давали всі українці, незважаючи на свій дохід, — інколи люди переводили і по 50, і по 100 грн, знаючи, на що і для чого йдуть їхні кошти.

Проте все це лише зайвий раз доводить, що задумана податкова амністія є абсолютно незрозумілою для більшості українців ані з погляду процедури її здійснення, ані щодо наслідків того, що може бути, якщо вчасно не задекларувати своїх статків.

Вимоги фінмоніторингу залишаються одним із найбільш спірних питань в амністії капіталів щодо майбутньої податкової амністії. Українцям запропонували схему податкової амністії, за якої для того, щоб «амністувати» капітали, потрібно спочатку довести фінмоніторингу законність підстав отримання коштів. Але якщо в особи є всі підтверджуючі документи на кошти, додатково амністувати їх не потрібно.

У зв’язку з війною відбулися докорінні зміни в життєвих умовах мільйонів українців, для яких змінився центр життєвих інтересів — близько 6 мільйонів із них стали біженцями за межами України, ще стільки ж стали внутрішньо переміщеними особами. Дехто повернувся додому, комусь нема куди повертатися, адже їхні домівки зруйновані або тимчасово перебувають під контролем ворога.

Більша частина тих українців, на яких була розрахована податкова амністія, просто залишили територію України і повертатися та вкладати в економіку країни наразі не збираються. Основні «клієнти» податкової амністії — це підприємці, які у минулому занижували розмір своїх податкових зобов’язань, «сірий» бізнес, люди, які отримували всю зарплату або її частину у конверті; заробітчани, що працювали за кордоном, з початком війни втратили доходи і точно не думають інвестувати найближчим часом.

За дуже скромними підрахунками експертів, величезні суми готівки багатих українців у той чи інший спосіб перетнули український кордон разом з їхніми власниками в перші тижні війни, тож тепер вони поки що відпочивають разом зі своїми господарями. Задля справедливості слід зауважити, що європейські банки також не приймають готівкових коштів без ретельного фінмоніторингу. Тож цінність «білих», задекларованих, коштів досить висока.

Головний маркетинговий прийом влади при «продажу» податкової амністії українцям зводився до погроз, що далі буде ще гірше: одразу після завершення періоду одноразового «нульового» декларування ще більше посилять контроль над доходами громадян.

Неодноразово можновладці ще до війни озвучували свої наміри щодо майбутніх спроб або стягнути податки за минулі періоди для тих, хто не скористався податковою амністією, або запровадити підвищені ставки оподаткування при майбутніх продажах нерухомості, яка не пройшла «очищення» амністією, тощо. Проте ці «залякування» точно не діятимуть на українців, які пройшли через війну.

Очікувати, що від механічного подовження термінів амністії добровільне декларування набуде масового характеру, не слід. Без докорінних змін у підходах до здійснення податкової амністій на засадах довіри і щирості до власних громадян сподіватися на певний результат не варто.