Чиновникам закон не писаний. Подвійні стандарти стають правилом — чиновники та структури, що контролюють бізнес, не утруднюють себе строгим дотриманням законів. Вони завжди праві, а підприємець за все платить.

Без суду і слідства

Найяскравішим прикладом волюнтаристського ставлення до малого бізнесу стала урядова постанова №366 про справляння з підприємців додатково по 200 грн. внеску до Пенсійного фонду. Сім тисяч позовів до Адміністративного суду змусили його визнати, що уряд вийшов за межі своїх повноважень і постанову слід скасувати. Щоправда, Кабмін подав апеляцію і рішення не набрало сили, але постанову зупинив своїм указом президент України.

— Головна проблема для виконавчої влади, у тому числі місцевої, — говорить заступник голови парламентського комітету ВР з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва Ксенія Ляпіна, — те, що закони для них не писані. Навіть те, що було ухвалене законодавцями для підтримки бізнесу, на практиці не працює. Зокрема рішення про обмеження кількості перевірок на період кризи. Як свідчать підприємці, їх стало навіть більше.

На початку року Держкомпідприємництва заявив про підготовку антикризового пакета для малого і середнього бізнесу. Та ніякого пакета так і не з’явилося. Лише частково були вирішені питання в окремих сферах, зокрема проблеми перевізників. Зате зріс податковий тиск на підприємців.

Ви пам’ятаєте, як Кабмін заробляв на курсових різницях? Курсову різницю треба було відносити на збитки, а уряд вирішує, що з початку цього року вона повинна зараховуватися у прибутки. Жодним законом це не передбачалося. Врешті-решт,
знову втрутився президент України, а потім це рішення було скасоване Конституційним судом.

Як вважає Ксенія Ляпіна, внаслідок таких дій уряду значно зросла тінізація бізнесу. Вона стала його реакцією не лише на кризу, а й на непрозорість умов, у яких доводилося працювати підприємцям. У хід пішли хабарі, незаконні відносини з контролюючими органами і таке інше. Підприємці вважали, що так вийде дешевше, аніж сплачувати офіційні податки.

А у ВР вже циркулюють чергові ідеї урядовців і депутатів, покликані посилити тиск на підприємців. Особливо нелогічними вони видаються на тлі кризових явищ в українській економіці. Чого тільки варта пропозиція нардепів про запровадження штрафних санкцій щодо підприємців без рішення суду.

Переліцензування

Як свідчить практика, в Україні аж надто велике втручання держави у бізнес через ліцензування видів діяльності. Наприклад, у геодезичній галузі складанням топографічних карт займається дуже небагато людей. До того ж їхня робота проходить контроль. Навіщо ліцензувати цю діяльність? Що небезпечного для суспільства вона несе? Запроваджено ліцензування видів діяльності, які нікому не відомі. Коштують вони ніби й недорого (на рівні 360 грн.), але ж це додатковий бар’єр. Підприємець має до когось звернутися і щось заплатити.

Аби спростити умови ведення бізнесу, цього року парламентський комітет з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва двічі виступав з ініціативою щодо скорочення кількості видів ліцензування. І уряд нібито їх підтримував. Але ризик недобору держбюджету або втрати контролю над певними галузями виявлявся сильнішим. Тому попри нещодавнє законодавче скорочення видів підприємницької діяльності, що потребують ліцензування, сама проблематика так і залишилася актуальною.

Кінець спрощеної системи?

Болюче місце — спрощена система оподаткування, яка так припала до душі малому і середньому бізнесу. Підприємці побоюються, що законодавча діяльність, спрямована на реформування «спрощенки» (указ президента 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»), призведе до її руйнування.

І, зважаючи на все, дрібним підприємцям таки доведеться забути про сьогоднішню простоту єдиного податку. Після реформування вони щонайменше будуть змушені, крім єдиного податку, сплачувати за себе внески до ПФ і соціальних фондів (див. «ДТ» №50, Олександра Кужель: «Я створювала спрощенку не для мінімізаторів»).

Одне слово, забудьте про спрощену систему, наймайте бухгалтера або самі бігайте по установах.

«А коли ж працювати?» — запитують підприємці. Вони готові погодитися на збільшення ставки оподаткування, аби не витрачати час на рознесення папірчиків по фондах.

Лише курка гребе від себе…

Але навіть коли припустити, що у ВР буде ухвалено прогресивний закон про спрощену систему оподаткування малого і середнього бізнесу, є ще «місцеві особливості».

Задурно на місцях нічого не робиться. Чи не єдиним приємним винятком стало спрощення дозвільно-погоджувальної процедури містобудівного напряму. Якщо раніше час розгляду документів у дозвільному офісі забирав 90 днів, то тепер — 30. Зміни затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міськради. Поки що документ прийнято для юридичних осіб, але найближчим часом на засідання виконкому буде винесено спрощену процедуру і для підприємців—фізичних осіб.

Однак найбільш актуальною для бізнесу є проблема відведення земельних ділянок та укладання договорів про оренду землі. Місцева влада може комусь відмовити, а комусь виділити землю. Будинок може простояти двадцять років на певній ділянці, але коли його господар звертається по дозвіл на оформлення прав власності на землю під будинком, то процедура передбачає конкурс. Постає питання, а конкурс із ким? Невже ще хтось може претендувати на землю під чужим будинком? Що далі він робитиме з цією землею, а власник будинку — з будинком? Це «правило» обходять з допомогою хабара, а потім дивуються, чому Україна посідає останні місця у боротьбі з корупцією.

Як повідомила керівник представництва Держкомпідприємництва у Львівській області Ольга Кашуба, надзвичайно болюча проблема для представників малого бізнесу у Львові — оформлення документів для розміщення малих архітектурних форм (МАФ), тобто кіосків. Уряд ухвалив постанову, яка врегульовує порядок їхнього розміщення. Вона передбачає спрощення процедури оформлення договорів оренди землі для розміщення МАФів з підприємцями, у яких закінчився термін дії договорів. Розроблена чітка процедура видачі документів з визначеними термінами, із забороною безпідставної відмови та застосуванням принципу мовчазної згоди при отриманні документів. Проте для виконання цієї постанови, необхідна добра воля чиновників міської ради та депутатського корпусу на внесення змін до вже прийнятих ними ухвал та рішень. А її поки що немає.

Коментарі

Михайло Чечетов, член комітету ВР з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва:

— Коли криза накрила країни Західної Європи, їх уряди насамперед зменшили податкове навантаження на підприємство. Дійшло до того, що окремим сегментам ринку почали повертати сплачені ними податки за минулі роки. Це було зроблено з єдиною метою — втримати підприємства на плаву, оскільки розуміли, що це робочі місця.

Що роблять у нас? Збільшують податкове навантаження. А підприємства у свою чергу скорочують робочі місця.

Ігор Маркус, секретар Координаційної ради з підприємництва при голові Львівської ОДА:

— Не можу сказати, що у бізнес-середовищі на Львівщині щось поліпшилося, навпаки, помітне погіршення. Декларативно державні органи приймають одні рішення, а за фактом відбувається зовсім інше. Зокрема не виконується урядова обіцянка про обмеження перевірок малого і середнього бізнесу. Найчастіше перевірки виконують податкові органи. Оскільки є недобір до бюджету, то нерідко просять сплатити податки наперед. І навіть є бажання закріпити на законодавчому рівні норму про сплату податку на прибуток щомісяця. Якщо її буде прийнято, то контролюючі органи здійснюватимуть перевірки частіше.