«Червона» зона: погляд бізнесу

Для українського бізнесу потрапляння до «червоної» зони з її обмеженнями — це серйозний удар, хоча зараз і не такий шокуючий, як півтора року тому. Сьогодні більшість підприємців свідомі того, що потрібно не просто перечекати складний період, а й активно допомагати державі якомога швидше закінчити боротьбу з ковідом.

Підприємці вже готові до переходу на онлайн-режим надання послуг. Є багато сервісів, які бізнес зараз активно застосовує. Навчилися працювати з персоналом, домовлятися про зміну орендних умов, забезпечили персонал масками, антисептиками, провели навчання, почали активно вакцинувати працівників. Тому 90% підприємців продовжують працювати навіть за істотних обмежень червоного рівня.

Утім, ризики залишаються. Насамперед макроекономічні, бо інфляція в Україні сповільнюється дуже нешвидко, у річному вимірі становить 7,5%, а подорожчання газу на світових ринках ще тривалий час не даватиме їй змоги наблизитися до ефективного показника у 5%. Відповідно, і монетарна політика центробанку залишатиметься доволі жорсткою: НБУ не планує знижувати ставку із нинішніх 8,5% принаймні до другого півріччя наступного року. А значить, і кошти для бізнесу у цій перспективі не дешевшатимуть. Очевидно, що карантинні обмеження за таких умов не додають оптимізму.

Ми вже можемо проаналізувати наслідки попередніх суворих обмежень. Наприклад, за даними Державної служби занятості, станом на липень цього року темп безробіття збільшився на 48%, а кількість тих, хто залишився без роботи, зросла на 157 тисяч осіб, до півмільйона безробітних.

Крім того, карантин, пов’язаний із «червоною» зоною, сповільнює роздрібну торгівлю, готельно-ресторанний бізнес, руйнує бізнес перевізників, усі виробничі ланцюжки таких виробництв. Аналізуючи наслідки попереднього локдауну, можна з упевненістю сказати, що найбільше нова хвиля СОVID-19 і пов’язані з нею обмеження вдарять по пасажирських перевезеннях, спортклубах, громадському харчуванню, продажу непродовольчих товарів і концертній діяльності.

За даними дослідження Poster, під час обмеження в «червоних» зонах втрати обсягів діяльності кафе та ресторанного бізнесу становлять 34%. Середній чек упав на 28%. І річ не тільки в тому, що клієнти фізично не можуть зайти до ресторану чи магазину. Просто їхні споживчі настрої за таких умов на нулі. Чи варто витрачати гроші, коли попереду — невизначене майбутнє? Чи, може, краще їх притримати до кращих часів.

Усе виглядає так, що далі буде ще важче: купівельна спроможність населення падатиме, собівартість продукції зростатиме у зв’язку зі збільшенням вартості енергоресурсів у холодний період. Надія лише на те, що спільними зусиллями ми зможемо пройти пік кризи у листопаді і перед Новим роком вирівняти ситуацію.

Передумови такого оптимізму: в Україні достатньо вакцин і передбачаються нові надходження. Тож єдина перешкода на шляху до масового щеплення — це власна позиція людей, які не бажають вакцинуватися. Сподіваюся, що інформаційна політика, здійснювана на високому рівні, а також обмежувальні заходи, передбачені у «червоних» зонах, дадуть позитивні результати. І «ковідний тиск» на бізнес зменшиться.

Підприємці як ніхто зацікавлені в тому, щоб країна вийшла на європейські показники за рівнем вакцинації (не менш як 70% населення) та, як наслідок, досягнула колективного імунітету. Для цього бізнес готовий 2–3 тижні посидіти на карантині, переконувати власні колективи щепитися та всіляко сприяти боротьбі з COVID-19.

Однак і держава має піти назустріч. Адже наразі ситуація така: бізнес перебуває на передовій, виконує всі вимоги держави, а його ще і обкладають штрафами через неможливість виконати умови, виписані без урахування нинішніх реалій. Тому представники бізнесу наполягають на створенні умов, що дають можливість спрощеного контролю вакцинації чи негативних тестів клієнтів. Це можуть бути програми або доступ до них чи забезпечення пунктами експрес-тестування, — так, щоб це можна було зробити у кожній аптеці за доступною ціною. В такому разі з’являється можливість не відмовляти своїм клієнтам у наданні послуг, а направити їх на проходження тесту. А це знизило б напругу між бізнесом і клієнтами.

Варто зазначити, що влада намагається допомогти, але, на жаль, цих зусиль або недостатньо, або вони спрямовані не на те, що потрібно. Допомоги у вісім тисяч гривень або кредити під 5–7–9%, звісно, відіграли свою позитивну роль, але цього замало. Нещодавно прем’єр-міністр заявив, що у «червоних» зонах розглядатимуть питання щодо надання податкових підтримуючих пропозицій для бізнесу. Йдеться не про додаткові виплати, а про полегшення умов або пільги у вигляді зменшення вартості оренди, оподаткування, тобто опосередкованих допомог і дотацій.

Водночас Кабмін нагадує органам місцевого самоврядування, що у них є достатньо різних заходів, механізмів, коштів для підтримки підприємців. Влада готова виділити додаткове фінансування з центрального бюджету, щоб на місцях з’явилися додаткові кошти для підтримки підприємців. Завдання влади у регіонах — не тільки заглядати до державної скарбниці, а й використовувати власні можливості, розширені завдяки реформі децентралізації, та дивитися, яка галузь і вид діяльності найбільше постраждали та потребують додаткових програм.

Як приклад високої свідомості місцевої влади та населення можна навести курортне містечко Моршин на Львівщині. Там щеплено 70% жителів. Оскільки у Моршині весь бізнес орієнтований на сферу послуг — медицина, курортно-санаторна зона, оздоровлення, громадське харчування, містяни вирішили щепитися та продовжувати працювати. Тому зараз Моршин — єдине місто в Україні, яке працює у докризовому форматі: усі підприємства відкриті й надають послуги.

Це той орієнтир, до якого треба прагнути. І нам усім це під силу.

Усі статті авторки читайте тут.